Зовнішня реклама України за радянських часів

За радянських часів у зв'язку з планово-директивним характером економічних відносин реклама втратила своє основне призначення - бути інструментом конкурентної боротьби і просування товарів на ринок. Вона була тільки засобом інформування споживачів. Велика увага в ті часи приділялася таким напрямам зовнішньої реклами, як рекламне оформлення вітрин, виставок, ярмарків, магазинів і пакування товарів. У рекламі працювало багато талановитих людей - художників і дизайнерів, які створювали рекламну продукцію відповідно до тогочасних вимог на досить високому художньому рівні [26].

Саме в радянській рекламі було багато яскравого й парадоксального, був елемент легкого абсурду, корисного для справжньої творчості, і залізобетонна простота, яка зберігається і сьогодні. У книзі"Реклама навколо нас" її автор, художник О.В. Снарський, пише: "Радянська реклама, покликана сприяти успішному вирішенню економічних завдань, несе не тільки інформаційне навантаження - вона є і дієвим засобом пропаганди" [38, с.112].

Радянська Україна - це розквіт зовнішньої реклами. Тоді і почалося масове розклеювання плакатів та афіш в усіх публічних місцях: кафе, барах, ресторанах тощо. Саме тоді і з'явилися перші круглі вуличні тумби, на яких розклеювалися рекламні плакати. В кінці XX столітті почали розклеювати рекламні оголошення на громадському транспорті та на бортах [15, с.66].

В Україні афіші широко використовували букіністи для реклами популярних видань, особливо бульварних любовних романів. Від них не відставали і газетярі. Рекламні кампанії друкованих видань з використанням різних видів зовнішньої реклами (особливо плакатів) ставали все більше популярними [31].

Вітринна реклама так само, як і друкована, активно розвивалася. Вітрина використовувалася для показу якомога більшої кількості товару. Чим більше товарів виставлялося, тим "багатшою" вважалася вітрина. Вечорами вітрини підсвічувалися електрикою або газовими лампами. Іноді відразу і тим, і іншим, тому що взимку скло могло заледеніть, а газові лампи відігрівали його [15, с.15].

Активний розвиток плакату часів СРСР припав на останню чверть XIX і початок ХХ століття. Справжніми витворами мистецтва стали рекламні плакати, створені російськими художниками, які входили в об'єднання "Світ мистецтва": М. Врубелем, Е. Лансере, Л. Бакстом, К. Сомов, Л. Білібіним. Плакати були виконані в стилі модерн і відрізнялися вишуканою графікою, химерністю ліній і тонкими колірними переходами [31].

З появою трамваїв зовнішня реклама захопила і їх: вони були обклеєні плакатами і афішами зовні і всередині. Трохи пізніше історія зовнішньої реклами дізналася про першу живу рекламу. Тоді з'явилася перша "людина-сендвіч". Людина одягала на себе два щити, один спереду і один ззаду, на нього наносився рекламний напис [28]. За цей час з'явилися деякі традиції в вивісковому ремеслі. Так, у магазинів, що продають окуляри, над входом висіло гігантське пенсне із синім склом у залізній оправі. Над булочною обов'язково висів крендель, вирізаний з дерева і позолочений.

Радянська міська вулиця вражала кількістю вивісок. Їх розташовували над магазинами, між поверхами будинків, на балконах, між дверима і навіть на брандмауерах (глухих стінах будинків). Багато вивісок виготовлялися в одному стилі, особливо, якщо вони рекламували схожі товари. Господарі, що мали кілька магазинів, замовляли однакові вивіски для всіх. Іноді навіть фасад обробляли в стилі вивіски [36, с.78]. Цікавими були і радянські плакати, що рекламували різноманітні товари: парфумерію, продовольчі товари тощо.