2020-06-29
301
II. Практична частина
Програмами визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Зокрема внаслідок навчання морфології учні повинні оволодіти такими уміннями й навичками:
- розпізнавати частини мови, визначати їх постійні й непостійні ознаки, синтаксичну роль;
- правильно утворювати частини мови відповідно до відомих способів словотвору;
- використовувати в мовленні окремі граматичні форми частин мови з урахуванням їхнього функціонального призначення.
Залежно від своєрідності навчання в школах різних типів, визначаються особливості вивчення морфології. В усіх типах шкіл питома вага надається комунікативно-діяльнісному, функціонально-стилістичному, когнітивному, соціокультурному підходам.
Робота над словом як структурним елементом морфологічного рівня мовної системи може виявитись дієвим чинником поглиблення знань і мовного розвитку школярів тільки в тому випадку, коли вона органічно поєднуватиметься з матеріалом інших розділів, тобто здійснюватиметься з урахуванням дидактичних принципів наступності й перспективності для розв’язання конкретних завдань, засвоєння змістового компонента.
Методика вивчення морфології (частин мови) (За К. Плиско)
|
|
|
| Зміст | Завдання Забезпечити засвоєння учнями істотних ознак частин мови, вироблення вмінь та навичок: - розпізнавати частини мови; - визначати морфологічні ознаки форми слова; - правильно (відповідно до норм української літературної мови) і стилістично доцільно вживати слова різних частин мови, створюючи текст певного стилю й типу мовлення (в усному й писемному мовленні). | ||
|
| |||
| Значення Засвоєння відомостей з морфології сприяє глибокому оволодінню нормами української літературної мови, а також розвитку логічного мислення учнів та зв’язного мовлення. | |||
Специфічні принципи і прийоми (За К.Плиско)
| Принципи (специфічні): вивчення частин мови у зв’язку з фонетикою, лексикою та іншими розділами; вивчення частин мови на синтаксичній основі; вивчення системи відмінювання частин мови і словотвору у зв’язку з орфографією; вивчення частин мови в поєднанні з розвитком зв’язного мовлення учнів. | Прийоми (специфічні): морфологічний розбір слова як частини мови; постановка слова в потрібній формі; розмежування аналогічних слів, що належать до різних частин мови; зіставлення граматичних форм; заміна одних форм іншими; складання словосполучень і речень з певними формами слів; спостереження над функціонуванням паралельних морфологічних форм; складання таблиць і заповнення готових таблиць прикладами; програмування, алгоритмізація та ін. |
Важливим у вивченні частин мови є усвідомлення їх визначень. Кожна частина мови характеризується сукупністю семантичних, категоріальних, морфологічних і синтаксичних ознак.
|
|
|
Однією з умов успішного вивчення морфологічного матеріалу є формування уявлення учнів про морфологічну систему мови, про частини мови як структурно-семантичні розряди слів. Як зазначає О. Біляєв, значну трудність для учнів становить те, що однозвучні слова можуть належати до різних частин мови. Слово мило може виявитись іменником, дієсловом минулого часу, прислівником; край – іменником, прийменником, навколо – прислівником і прийменником, як – прислівником, сполучником і часткою, що – займенником і сполучником і т.п. Така омонімічність може бути випадковою, а може й виникати внаслідок перехідних процесів у системі частин мови. В усіх цих випадках потрібне послідовне застосування критеріїв виділення частин мови й визначень кожної з них.
Оскільки в початковій школі учні ознайомилися з системою частин мови, їхніми основними ознаками й категоріями, у них сформовані навички вживання частин мови. Таким чином, наявний ґрунт для введення в 6-7-х класах нового аспекту – вивчення частин мови з погляду їх функцій у різних умовах спілкування, а також формування умінь і навичок комунікативно виправдано використовувати мовні засоби в мовленні.
Учням корисно дізнатися, що різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення. Це залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та емоційно-експресивних відтінків. Головна функція частин мови в тексті – комунікативна, однак вони можуть виконувати й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Учні повинні знати морфологічні синоніми, що розрізняються засобами граматичного вираження й стилістичним уживанням, стилістичну функцію самостійних і службових частин мови.
Особливості вивчення частин мови
Класифікація частин мови здійснюється з урахуванням спільних лексичних знак, граматичних категорій, синтаксичних функцій та засобів словотвору. Існують різні погляди щодо кількості частин мови. Це пояснюється тим, що слова не можна чітко розподілити на певні класи, ураховуючи всі названі вище ознаки. Так, значення кольору передається прикметниками, іменниками, дієсловами (голубий, голубінь, голубіти), займенник не виражає власного лексичного значення, лише узагальнено вказує на предмети, ознаки, ознаки ознак. Щоб визначити, до якого лексико-граматичного класу належить слово, треба спиратися на типові ознаки, всебічно визначати роль слова в реченні (тексті).
Важливим є засвоєння учнями загальних відомостей про морфологію та вироблення умінь і навичок розрізняти частини мови. Вивчаючи тему “Загальна характеристика частин мови”, доречно використати узагальнюючі таблиці, схеми-конспекти, завдання пошукового характеру на текстовому матеріалі з опорою на таблиці, схеми. Наприклад, у 6-му класі вчитель спирається на знання дітей, набуті у початковій школі: частина мови визначається за загальним значенням та відповідно до поставленого до неї запитання. Застосування методу бесіди та аналізу мовних явищ допоможе колективно скласти таблицю на зразок:
|
|
|
| Іменник (особа, предмет, явище, подія тощо) | родина, мати, будинок, школа, сніг, дощ, радість, урок, свято |
| Прикметник (колір, якість, розмір, риса характеру, належність особі або предмету тощо) | дружний, чуйний, лагідний, великий, білий, глибокий, веселий, материн |
| Числівник (кількість, порядок під час лічби) | П’ятий, п’ять, п’ятдесят |
| Займенник (здатність заміщати іменник, прикметник, числівник) | я, ти, він, вона, мій, свій, себе |
| Дієслово (дія або стан предмета) | учитися, відпочивати, читати, радіти |
| Прислівник (час, місце, причина, спосіб дії тощо) | сьогодні, влітку, вгорі, гарно, ввечері, разом |
Для формування поняття про ту чи іншу частину мови необхідне чітке, виразне визначення, яке охопило б найбільш характерні її ознаки.
Над визначенням будь-якої частини мови треба працювати так, щоб учні усвідомили його логічну структуру. В учнів повинно скластися цілісне уявлення про найважливіші ознаки частин мови, тому у визначеннях за допомогою узагальнюючої таблиці спершу дається вказівка на більш загальне, родове поняття, складовою частиною, видом якого є те, що підлягає визначенню, потім наводяться часткові, але істотні ознаки, що обмежують обсяг поняття і тим самим уточнюють, конкретизують його.
