У чому проявляється ефективність соціальних технологій?

Ефективність соціальних технологій — вимір результативності запроваджуваної соціальної технології, що визначається оцінкою кінцевого соціального результату, отриманого за найменших витрат і в оптимальний строк. Досягнення ефективності соціальних технологій передбачає:

 а) наявність соціальних технологій з визначеними властивостями (приваблива мета, її просте обґрунтування, гнучкість впровадження процедур і операцій, надійність теоретичного і методичного забезпечення, професійна грамотність і практичний досвід та ін.);

б) наявність усіх ознак технологізації (розмежування соціального процесу на пов’язані між собою етапи (фази), координація і поетапність дій, однозначність виконання операцій і процедур; можливість багаторазового застосування відпрацьованих стандартних алгоритмів діяльності для рішення типових задач соціального управління);

 в) обов’язкове дотримання вимог технологізації (певний ступінь складності об’єкта, елементи його структури, особливості їх побудови і закономірності функціонування, процеси (стан, прояв, відносини й ін.), що повинні бути формалізовані і представлені як система операцій, процедур, кожної операції (процедури), система конкретних показників (нормативів), діагностичних прийомів вивчення їхнього стану й управління ними.

Розкрийте сутність самоменеджменту.

Центром концепції менеджменту людських ресурсів є люди – працівники соціальної організації. Від їхнього творчого потенціалу, здібностей, професійної підготовленості й сукупності ділових якостей залежить, власне, і успіх усієї діяльності. Саме за допомогою цих людей і формується відповідна культура надання соціальних послуг – норми, цінності, переваги.

Отже, успіх виробництва товарів або послуг залежить, в остаточному підсумку, від уміння керівництва організації (підприємства) підібрати й зберегти професійно компетентних, висококультурних і відповідальних працівників з переліком таких ділових якостей і рис характеру, які визначають їх високий творчий потенціал. Одним словом, використання людського фактора стає стратегічним чинником і життєво важливою умовою виживання організації в складних і нестабільних умовах, викликаних ринковими відносинами. Значні резерви людського фактора закладені також і в самоменеджменті.

Самоменеджмент як новий напрям сучасного наукового менеджменту виник у відповідь на зміни в управлінській ситуації у світлі:

- зростання масштабів і динамізм змін у підприємництві іі бізнесі вимагають від менеджерів засвоєння нових підходів і навичок управління, боротьби з можливістю власного відставання, безперервності саморозвитку;

- зростання невизначеності, тиску й напруженості в різних формах життєдіяльності організацій і пов'язаних із цим стресів потребують від менеджерів уміння управляти собою;

- перетворення творчого потенціалу працівників в найкоштовпішнй капітал організації висуває вимогу збереження й розвитку нього потенціалу, у тому числі й самих працівників;

n вичерпання можливостей багатьох традиційних шкіл і методів управління ставить менеджерів перед необхідністю засвоєння сучасних управлінських прийомів переоцінки свого власного потенціалу й роботи над його подальшим розвитком.

Отже, самоменеджмент – це послідовне і цілеспрямоване застосування випробуваних методів роботи у повсякденній практиці для оптимального й осмисленого використання свого часу. Відповідно, основна мета самоменеджменту полягає в максимальному використанні власних можливостей менеджерів, свідомо управляти перебігом своєї життєдіяльності (самовизначатися) і переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті.

 

Назвіть основні якості особистості соціального менеджера.

Популярне визначення менеджменту цілком схоже з визначенням лідерства: досягнення цілей організації за допомогою підпорядкованих менеджеру людей. Основні функції менеджера організації - аналіз ситуації, планування, організація діяльності, стимулювання (у деяких джерелах - лідерство), облік, контроль, координація, регулювання. У менеджменті досить багато спеціалізацій, пов'язаних з рівнем управління, основним об'єктом і предметом управління.

Ефективні менеджери повинні бути також і хорошими лідерами, тому що з поняттями лідерства та менеджменту асоціюються різні характеристики, які забезпечують різні аспекти сильних сторін організації.

дослідження особистісних психологічних якостей, дозволило виявити наступні необхідні якості особистості:

- домінантність – вміння впливати на підлеглих;

- впевненість у собі;

- емоційна врівноваженість і стресостійкість;

- прагнення до досягнення і підприємливість, здатність піти на ризик (розумний, а не авантюрний, готовність брати на себе відповідальність у вирішенні проблем);

- відповідальність і надійність у виконанні завдань, чесність, вірність даним обіцянкам і гарантіям;

- незалежність, самостійність у прийнятті рішень;

- гнучкість поведінки в мінливих ситуаціях;

- товариськість, вміння спілкуватися, взаємодіяти з людьми