Органічні сполуки в побуті

 

У побуті практично щоденно людина має справу з продуктами хімічної промисловості. Дійсно, як можна обійтися без них при пранні білизни, митті посуду, догляді за меблями, умиванні, чищенні зубів, дрібному ремонті оселі тощо? Усі засоби, що при цьому використовуються, дістати назву побутові хімікати, а галузь промисловості, яка їх виробляє, – побутова хімія.

Побутові хімікати – це окремі хімічні речовини, а частіше суміші речовин, які використовують у побуті за певним призначенням. Повсякденне життя сучасної людини не можна уявити без систематичного використання чималої кількості побутових хімікатів різного призначення.

Залежно від призначення побутові хімікати поділяють на групи, яких нині нараховується майже 20. Основними серед них є мийні й дезінфікуючі засоби, засоби особистої гігієни, засоби для чищення, догляду за житлом і предметами побуту, садом і городом, автомобільним транспортом тощо. До продукції побутових хімікатів належать також клеї, абразивні матеріали, лакофарбові засоби, парфумерія і косметика тощо. Щороку у світі виробляється майже 30 млн т засобів побутової хімії.

Розгляньте схему (див. рис. 78), що ознайомить вас із різноманітністю продукції побутової хімії. Які з них використовує ваша родина?

Сучасні високоефективні засоби побутової хімії – це корисні надбання людства. Вони допомагають нам у повсякденному житті і є досить безпечними для здоров'я за умови правильного використання. Розробка сучасних засобів побутової хімії відбувається за напрямами вдосконалення їх гігієнічних і фізико-хімічних показників задля відповідності вимогам безпечного використання споживачами.

Приклади побутових хімікатів. Чи не найширшого побутового застосування набули мийні засоби – пральні порошки, тверде та рідке мило. Чиста вода видаляє із забрудненої поверхні лише речовини, які в ній добре розчиняються.

 

Проте багато органічних забруднень вода не змиває, видалити їх допомагає додавання до води мийних засобів.

Кожна господиня знає, що жирний посуд погано миється навіть у гарячій воді. Проте достатньо використати невелику краплю одного з численних нині побутових хімікатів, наприклад рідини для миття посуду «Гала», яку виробляють у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, як посуд набуде сяючої чистоти. Треба зауважити, що при роботі з побутовими хімікатами їх пряме контактування зі шкірою рук здебільшого є небажаним. Адже можуть мати місце подразнення у вигляді почервонінь, відчуття свербіння тощо. Тому працювати треба в захисних рукавичках або користуватися різного роду щітками. Детальніше ознайомитися з властивостями мийних засобів ви зможете в § 18.

Розглянемо приклади й стислі характеристики побутових хімікатів інших груп.

Дезодоранти для приміщень, поглиначі запахів стали звичними в наших власних оселях, не кажучи вже про місця загального користування, де постійно перебуває багато людей. Широкого використання набули дезодоранти для тіла.

Доглядати за взуттям, іншими виробами зі шкіри і шкірозамінників нам допомагають креми для взуття та шкіряного одягу.

Багато волокон здатні електризуватися, тобто накопичувати електричні заряди. Ця здатність властива таким волокнам, як нітрон, лавсан, ацетатне, а також капрону, частково шерсті й шовку. Для запобігання електризації виробів із синтетичних тканин доводиться користуватися антистатиками. Цікаво, що льняні та бавовняні тканини поглинають вологу, а це сприяє стіканню електричних зарядів, тому вони не електризуються.

У побутових хімікатах для чищення посуду, раковин, газових плит і кахлю містяться тверді інертні речовини – абразиви, які полегшують механічне руйнування твердих забруднень, і дезінфікуючі компоненти. Зокрема, з етикетки на засобі під назвою «Тест» дізнаємося, що як абразив тут використано порошок доломіту СаСО₃ MgCО₃, а як знезаражувальна речовина – хлоринол. Узагалі Хлор є тим хімічним елементом, атоми якого входять до складу багатьох дезінфікуючих засобів. Серед побутових хімікатів цієї групи виокремлюють засоби м'якої дезінфекції, які застосовують для знезараження шкіри, одягу, білизни, і засоби сильної дезінфекції, призначені для очищення та знезараження взуття,туалетів, раковин, ванн, а також засоби для дезінфекції приміщень. Це такі засоби, як «Білизна», «Доместос», «Містер Мускул» та ін.

Зазначимо, що універсального дезінфікуючого засобу немає.

Спільним для всіх знезаражувальних засобів є їх швидке і повне розчинення у воді або утворення стійких емульсій, ефективна дія, довготривале зберігання, мала токсичність для людей.

Повз розмаїття кондиціонерів, антистатиків, ополіскувачів (рис. 80), шампунів, бальзамів для тіла тощо не пройде жодна господиня.

Рис. 80. Засоби догляду за тканинами

 

Щоб приклеїти шпалери, полагодити лижі чи взуття, склеїти розбитий предмет, провести дрібний ремонт меблів, ми обов'язково скористаємося клеєм.

Клеї – це полімери чи сполуки на їх основі, які застосовують як побутові хімікати для з'єднання різних матеріалів.

По-справжньому універсального клею немає (хоча клей з такою назвою й існує). Тому умовно універсальними вважають ті з них, якими можна склеювати кілька різних матеріалів. Для склеювання паперу рекомендують користуватися клеями «Силікатний», «Аго», «Марс», «Гумовий», «Момент-1», «Синтетичний для паперу». Для ремонту меблів і виконання столярних робіт застосовують полівінілацетатні клеї «ППА», «ПВА-М», а також «Синтетичний столярний», для склеювання металів – «Епоксидний універсальний».

До групи найкращих клеїв, смол і лаків належать епоксидні – їм властива висока клейова здатність щодо скла, порцеляни, металів, пластмас, дерева та дуже висока міцність склеювання. У побуті широко використовують клеї типу БФ, БФ-2, ЕФ-5, виготовлені па основі фенол формальдегідних смол.

Дія клеїв ґрунтується на їх здатності взаємодіяти з поверхнею матеріалів, що склеюються. Міцність зчеплення клеєм двох поверхонь визначається силами міжмолекулярної взаємодії (електростатичними силами) або хімічними силами, які зумовлюють утворення хімічного зв'язку. До складу клею входять полімери (клейові речовини), розчинники, наповнювачі, пластифікатори тощо. Безпечність клею залежить від властивостей усіх його компонентів. Хімічна промисловість випускає великий асортимент клеїв.

Фарби, лаки, малярні ґрунтовки та шпаклівки – це ще одна окрема група побутових хімікатів.

Найбільш прибутковою галуззю є парфумерно-косметична промисловість, продукція якої також належить до побутових хімікатів.

Парфумерні засоби – засоби, які при застосуванні виконують гігієнічні та естетичні функції. Косметичні засоби – засоби, які застосовують для догляду за шкірою, волоссям, ротовою порожниною, тобто вони виконують гігієнічні, профілактичні та естетичні функції.

Треба зазначити, що косметика (косметичні засоби) тісно пов'язані з гігієною, тому що багато косметичних засобів (лосьйони, креми, шампуні) виконують і косметичну, і гігієнічну функції.

Донедавна для чищення зубів широко застосовували зубні порошки, які складаються з абразивного матеріалу: найчастіше це очищена крейда, де абразивом є кальцій карбонат СаСО₃, рідше – кальцій гідрогенортофосфат СаНРО₄ або суміші цих речовин. До абразивних матеріалів для надання порошкам легкості й рихлості додають магній оксид MgO, одержаний прожарюванням MgCО₃. У деякі сорти порошків вводять магній пероксид, що має відбілювальні властивості, у невеликих кількостях включають поверхнево-активні речовини, а також запашні речовини, зазвичай це ментол або екстракт м'яти.

Нині на заміну зубному порошку приходять найрізноманітніші зубні пасти, які за призначенням поділяють на гігієнічні й лікувально-профілактичні. Перші тільки очищають і освіжають, а другі використовують для профілактики захворювань зубів і порожнини рота, мають лікувальну дію.

Чимало продукції побутової хімії випускають в аерозольній упаковці. Як речовини, що створюють тиск в аерозольних балонах, виявилися зручними фреони – група галогеновмісних речовин, які киплять за невисокої температури, леткі, інертні, нешкідливі для організму людини. Фреони також використовують у промислових і побутових холодильниках як холодоагенти. Однією з таких речовин є дифлуородихлорометан CF₂C1₂.

Будучи неотруйними й доволі інертними біля поверхні Землі, у верхніх шарах атмосфери, що межують з озоновим шаром, фреони піддаються фотохімічному розкладу з виділенням аніонів Хлору, під впливом яких руйнується озоновий шар, а він, як вам уже відомо з природознавства та хімії, відіграє надзвичайно важливу роль у збереженні життя на Землі. Це своєрідний фільтр, що затримує шкідливе ультрафіолетове випромінювання Сонця. Тому на рівні міжнародної угоди ухвалено рішення щодо скорочення виробництв аерозольних балонів, що містять фреони, холодильників із холодоагентами фреонами.

Наведений далеко не повний перелік побутових хімікатів, розглянуті приклади переконують у надзвичайній різноманітності речовин, які людина використовує в повсякденному житті з користю для себе. Вони мають багато цінних фізичних і хімічних властивостей, проте часто не позбавлені негативного впливу на природу. Про це треба завжди пам'ятати й бути обережними і виваженими в поводженні з ними.

Кожний засіб побутової хімії має маркування, етикетки з інформацією про назву виробу, масу або місткість, термінпридатності, призначення та спосіб застосування, умови зберігання, попереджувальні написи та запобіжні заходи, найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, дату виготовлення тощо. Безумовно, вам відомо, що серед побутових хімікатів чимало отруйних або вогненебезпечних. На них є попереджувальні написи або знаки: «Отрута», «Вогненебезпечно», «Берегти від вогню», «Не розпилювати поблизу відкритого вогню», «Оберігати від потрапляння в очі» тощо, а також інформація про правила й умови безпечного їх використання.

Фарби мають додаткові маркувальні дані: марку, колір, витрати на 1 м², правила поводження з товаром, вид розчинника.

З наведеної на етикетках, упаковці або в інструкції інформації про побутовий хімікат стає відомо, чи містить він отруйні речовини, кислоти та луги, під впливом яких порушується міцність тканин, чи може спричинити опіки тощо.

Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Необхідно усвідомлювати, що всі предмети побутової хімії діють ефективно тільки в певних умовах, які завжди зазначені в інструкції. Кожен побутовий хімікат має конкретні, притаманні лише йому властивості, і від цього залежать наслідки поводження з ним. Проте є і загальні правила (див. рубрику «Нотатки на повсякчас»), яких треба дотримуватися в разі використання хімікатів у побуті.

Будь-який засіб, якщо його вживати не за призначенням або в підвищених дозах, може бути шкідливим для здоров'я людини. Якщо ж його використовувати відповідно до цільового призначення, згідно з інструкцією, то він буде цілком безпечним і нешкідливим.

Перед тим, як скористатися будь-яким побутовім хімікатом, необхідно уважно ознайомитися з інструкцією, адже недбале ставлення до наведених у них рекомендацій і застережень становить небезпеку для здоров'я.

Побутова хімія України. Основною сировиною для виробництва побутових хімікатів є продукція переробки нафти, природного й супутнього нафтового газів. Україна з її добре розвиненою нафтопереробною й коксохімічною промисловістю, промисловим органічним синтезом має потужну сировинну базу Д^ля виробництва продукції побутової хімії. Нині практично всі види та найменування цієї продукції виготовляють в Україні. Заводи з виробництва різних продуктів побутової хімії працюють в Ужгороді, Дрогобичі, Тернополі, Хмельницькому, Славуті, Луцьку, Чернівцях, Вінниці, Конотопі, Києві, Кіровограді, Одесі, Херсоні, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку та інших містах України. Не відмовляються українці й від імпорту побутових хімікатів із різних країн світу.

Ерудитам на замітку

Зубні пасти – це багатокомпонентні суміші (рис. 81). До їх складу входить значно більше речовин, ніж до складу зубних порошків. Абразивні речовини, як і в порошку, забезпечують механічне очищення зубів від нальоту, їх полірування. Як абразиви найчастіше застосовують СаСОз (виділений із хімічно обробленої крейди), а також кальцієві й натрієві солі ортофосфатної кислоти. Окремі виробники використовують як абразивні матеріали алюміній оксид і алюміній гідроксид, силіцій (ІV) оксид, абразиви синтетичного походження. Щоб перетворити сипучі порошки в гомогенну суміш, додають желатиновий згущувач.

 

а                                  б Рис. 81. Зубні пасти: абразивні (а) та гелеподібні (б)

 

Пригадайте, як легко й рівномірно паста видавлюється з туби. А все тому, що в неї спеціально додають: гліцерол НО-СН₂-СН(ОН)-СН₂ОН; шестиатомний спирт сорбіт НО-СН₂-(СНОН)₄-СН₂-ОН; поліоксиетилен –(-O—СН₂—СН₂)_n-

Ці речовини гігроскопічні, добре втримують воду, і паста довго не висихає. Гігієнічні, а особливо лікувально-профілактич­ні пасти містять витяжки з рослин, які чутливі до мікро­організмів, що потрапляють у ротову порожнину. Щоб вберегти речовини витяжок від руйнування мікроорганізмами, до складу паст додають антисептичні речовини: формальдегід НСНО, хло­ровані феноли та деякі інші.

Ще одним компонентом зубних паст є речовини-піноутворювачі. У зубні пасти обов'язково додають віддушки та смакові ком­поненти. Найпоширеніші віддушки м'ятного й коричного характе­ру. Є в складі зубних паст і під солоджу вачі.

Деякі закордонні фірми розпочали виробництво гелеподіб- них безабразивних прозорих зубних паст (рис. 81б). У них ви­користовують гелі SiО₂, а також кополімери акрилової кислоти СН₂=СН-СООН та алілового спирту СН₂=СН-СН₂-ОН.

Ці пасти мають високу піноутворювальну здатність, приєм­ний смак. Вони легко фарбуються в різні яскраві кольори — чер­воний, синій, зелений, жовтий. Однак їх очищувальна здатність набагато нижча, ніж паст із використанням абразивів.

Перевірте себе

1. Сформулюйте поняття «побутові хімікати».

2. Наведіть приклади різних груп побутових хімікатів.

3. Перелічіть основні правила безпечного поводження з побуто­вими хімікатами.

4. Охарактеризуйте роль побутових хімікатів у житті людини.

5. Узагальнивши матеріал рубрики «Ерудитам на заміткупояс­ніть, наскільки важливо правильно підібрати компоненти побутово­го хімікату та їх кількість.

6*. Зважаючи на особисті уподобання, оберіть тему проекту, що стосуватиметься виробництва й використання конкретної групи хі­мікатів:

· Косметика для автомобіля.

· Побутові хімікати й літній відпочинок на природі.

· Парфумерна продукція: наскільки вона корисна особисто для вас.

· Побутова хімія і ремонт житла.

· Ініціативний проект.

Розробку проекту здійсніть у малих групах. За одержаними ре­зультатами підготуйтеся до рекламування хімікату чи аргументова­ного заперечення його використання.

 

§ 18. Мило і синтетичні мийні засоби

 

Інформаційна довідка

· Наявні в природній воді солі Кальцію і Магнію зумовлюють її твердість. У твердій воді погано розварюються овочі, важко прати речі милом.

· Тимчасова твердість води – це твердість, зумовлена кальцій гідроген карбонатом Са(НСО₃)₂ і магній гідроген карбонатом Mg(НСО₃)₂. Усунути її можна звичайним кип’ятінням або хімічним способом.

· Постійну твердість води зумовлюють хлориди й сульфати Кальцію і Магнію. На відміну від тимчасової твердості її можна усунути лише хімічним способом. Під час виробництва мила жири піддають гідролізу, нагріваючи в присутності лугу. Продуктами цієї реакції є гліцерол і натрієві чи калієві солі вищих карбонових кислот.

Сполуки, що забруднюють тіло, одяг й інші речі, є досить різ­номанітними за складом і будовою. Водночас вони малорозчинні або нерозчинні у воді, а тому вода не може впоратися з більшіс­тю забруднень, що мають місце в повсякденному житті. Щоб позбутися таких забруднень, потрібні побутові хімікати з групи мийних засобів. У побуті найширшого застосування набули такі засоби, як мило, пральні порошки, рідини для миття посуду, шампуні тощо.

Поняття про мило та його мийну дію. Важко в те повірити, але це дійсно так – до винайдення мила жир і бруд зі шкіри видаляли лише водою, попелом і дрібним річковим піском. Нині ж мило — найпоширеніший, ефективний і надійний мийний засіб. Якщо два рази підряд помити руки з милом — ніяких дезінфікуючих засобів не потрібно. Мило застосовують при обробці тканин, у виробниц­тві косметики, водоемульсійних фарб тощо.

Основною речовиною мила є розчинні у воді солі Натрію і Ка­лію вищих карбонових кислот, вуглеводневий замісник яких містить від 11 до 17 атомів Карбону, наприклад натрій стеарат C₁₇H₃₅COONa і калій пальміат С₁₅Н₃₁СООК. Їх добувають у процесі гідролізу жирів (рівняння реакції наведено в інформаційній довідці) або синтетичним способом із продуктів переробки нафти. Добавками в милі є барвники, ароматизатори, антисептичні речовини, зволожувальні речовини (гліцерол, касторове масло), наповнювачі (оксиди Титану і Цинку).

Мило — призначений для миття і прання побутовий хімікат, до складу якого входять солі Натрію і Калію вищих карбонових кислот, вуглеводневі замісники яких містять від 11 до 17 атомів Карбону, а також різні добавки.

Такі властивості мила, як твердість, розчинність у воді, здатність до піноутворення, мийна здатність, залежать від того, солі яких вищих карбонових кислот переважають у його складі. Зокрема, солі пальмітинової кислоти надають милу твердість і ви­соке піноутворення, олеїнової — розчинність у холодній воді й мийну здатність, стеаринової — посилюють дію мила в гарячій воді. Високоякісні сорти мила виготовляють із додаванням солей лауринової кислоти С₁₁Н₂₃СООН, що міститься в кокосовому маслі.

Мийна дія мила пояснюється особливою будовою молекул со­лей, що входять до його складу.

У їх молекулах розрізняють дві частини: перша утворена вуглеводневим замісником, вона неполярна і не змочується водою, друга — полярна, тому що в ній йон Натрію Na⁺ заряджений позитивно, а група атомів –СОО^- — негативно. Полярна будова цієї частини забезпечує їй змочування водою. Завдяки такій будові молекули здатні «відірвати» часточки бруду, що не змочуються водою, від поверхні тканини чи посуду, шкіри рук тощо й утримувати їх у розчині.

Історія створення й виробництва мила. Історичні джерела вка­зують на те, що у Вавилоні мило виготовляли у 2800 р. до н. е. Як ви розумієте, це не було масовим виробництвом. Узагалі до XIV ст. мило мало ранг лікарського засобу, який можна було придбати лише в аптеці. Уперше промисловим способом розпочали виготовляти мило в 1424 р. в Севоні (Італія). Та вже в XVI ст. миловарні підприємства були досить поширеними і в Україні. Нині мило різного асортименту виробляють у великій кількості понад 10 українських миловарних заводів.

Тваринні жири — недешева сировина миловарної промисловості. Синтетичні жирні кислоти, тобто продукти органічного синтезу, значно дешевші, бо сировиною для їх одержання є парафіни нафти, які піддають каталітичному окисненню киснем повітря.

За призначенням розрізняють сорти господарського й туалетного мила (рис. 83).

 

а                    б                     в Рис. 83. Сорти мила: господарське (а), туалетне рідке (б) та тверде (в)

 

Відмінність полягає в походженні сировини. У господарському милі майже половина солей добуті з продуктів переробки нафти, тоді як у туалетному милі переважають солі, одержані з натураль­ної сировини — жирів. Не випадково миловарні заводи є «сусідами» нафтопереробних підприємств і жирокомбінатів.

Чому мило не використовують для прання у твердій воді. Ос­новним недоліком мила є те, що його мийна дія різко погіршується у твердій воді. При пранні в такій воді його доводиться витрачати на 20-30 % більше, ніж при пранні в м'якій воді. А все через те, що катіони Кальцію і Магнію, які спричинюють твердість води, утво­рюють з аніонами вищих карбонових кислот, що входять до складу мила, нерозчинні солі. Тому при пранні білизни у твердій воді від­буваються реакції, які завершуються утворенням осадів:

Mg(HCО₃)₂ + 2C₁₇H₃₅COONa = Mg(C₁₇H₃₅COO)₂↓ + 2NaHCО₃

СаС1₂ + 2C₁₅H₃₁COOK = Ca(C₁₅H₃₁COO)₂↓ + 2KC1

Утворені нерозчинні солі осідають на тканині, забивають у ній пори, роблять тканину грубою, менш еластичного, з поганою повітро- і вологопроникністю. У тканини з'являється сіруватий відті­нок, фарби тьмяніють, міцність знижується, тканина швидше рветься.

Зазначених небажаних наслідків можна уникнути, якщо за­мість мила використовувати синтетичні мийні засоби.

Поняття про синтетичні мийні засоби (СМЗ). Порівняно з милом СМЗ — це мийні засоби нового покоління, досягнення хіміків і технологів XX ст. Виробництво засновано на викорис­танні дешевої сировини, якого є продукти переробки нафти й газу.

Основу СМЗ становлять органічні сполуки, що мають подіб­ну до мила будову, але на відміну від нього не утворюють малорозчинних або нерозчинних у воді солей Кальцію і Магнію. Такі засоби однаково добре миють і перуть як у м'якій, так і у твердій воді. Деякі засоби придатні навіть для прання в морській воді. Цікаво, що СМЗ діють не тільки в гарячій воді, як це характерно для господарського мила, а й у воді з низького температурою, що важливо при пранні тканин зі штучних і синтетичних волокон.

Перевагою синтетичних мийних засобів над звичайним милом є те, що вони не втрачають своїх мийних властивостей у твердій воді.

Для досягнення однакового мийного результатусинтетичних мийних засобів треба значно менше, ніж мила. Щоб порівняти властивості мила й синтетичних мийних засобів, викопайте лабора­торний дослід 9.

Цілком очевидним є економічний результат від заміни мила на праль­ний порошок, пральну пасту чи рідкий синтетичний мийний засіб. Уся ця продукція побутової хімії у великій кількості виробляється та без будь-яких обмежень продається в господарчих відділах торговельних закладів.

Призначені для прання синтетич­ні мийні засоби розрізняють за тим, для якої тканини вони рекомендова­ні. Окремо випускають засоби для прання шерстяних, шовкових і синте­тичних тканин. Є пральні порошки універсальної дії.

При нагоді зайдіть у господарчий відділ одного з магазинів і за етикетками на різних синтетичних мийних засобах з'ясуйте, які з них призначені для прання: а) шерстяних; б) синтетичних; в) штучних; г) бавовняних речей, а які — універсальної дії. Одер­жана інформація вам буде корисною.

Склад синтетичних мийних засобів. Як і мило, СМЗ мають мийну основу та різні добавки (ферменти, або біодобавки, відбілювачі, ароматизатори, барвники тощо). За хімічним складом мийна основа — це різні органічні сполуки, що подібно до мила мають дві частини, а тому взаємодіють з речовинами забруднень на тканині та переводять їх у розчин. За таку дію синтетичні мийні засоби й мило одержали назву поверхнево-активні речовини (ПАР).

Синтетичні мийні засоби — досить складні суміші, які, окрім мийної основи, містять різні добавки. СМЗ, що надходять у продаж, можуть бути порошкоподібними, рідкими, у вигляді паст.

Ферменти, або ензими, як добавки синтетичних мийних засо­бів. Під час прання виробів, які мають забруднення біологічного походження (наприклад, плями крові, молока, поту), використову­ють синтетичні мийні засоби, що містять ферменти. Про їх наяв­ність свідчить напис на упаковці «біо». Проте треба пам'ятати, що ферменти — це білки, а тому не можна використовувати їх при тем­пературі понад 40 °С.

У порошках містяться відбілювачі, однак у різній кількості. У порошках для прання кольорової білизни їх менше, тоді як по­рошки для білих речей містять більшу кількість відбілювачів, завдяки чому білизна стає білосніжною. Це так звані оптичні відбілювачі. А ще є хімічні відбілювачі, вони видаляють плями від соку, кави тощо.

Побутує думка, що чим більше піни, тим кращим буде результат прання. Це справджується лише для мила. А от у випадку синтетичних мийних засобів прямого зв'язку між ефектом прання й піноутворювальною здатністю засобу не існує. Мийна здат­ність сучасних синтетичних мийних засобів не визначається кількістю піни. Створено порошки, які майже не піняться, але завдяки їм чудово видаляється бруд. Для пральних машин рясна і стійка піна небажана, бо ускладнює прання — через піну знижується механічний вплив на тканину, необхідний для вида­лення бруду, рідина може переливатися через край. Тому для пральних машин випускають малопінні засоби, що містять стабілізатори піни.

До назви мийних засобів, призначених для прання в пральних машинах, часто додають слово «автомат».

При пранні синтетичними мийними засобами й наступному сушінні вироби з тканин можуть стати грубішими на дотик. Щоб запобігти цьому, у порошок додають пом'якшувачі.

Нині світове виробництво синтетичних мийних засобів обчислюється десятками мільйонів тонн у рік. Однак майже 70 % СМЗ споживають жителі найбільш розвинених країн, хоча таких держав лише п'ята частина.

Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами. Є влучний вислів: «Немає отрути, існує перебільшення дози». Це стосується і синтетичних мийних засобів.

Людина завжди розглядала навколишнє середовище як дже­рело своїх життєвих ресурсів, за рахунок нього задовольняла власні потреби, не враховуючи при цьому можливих негативних екологічних наслідків.

Менше століття тому, коли масштаби виробництва мийних засобів (спершу мила) були невеликими, від того, що воду після прання виливали будь-де, природа не потерпала. Нині ж, особливо в місцях виливу відходів банно-пральних комбінатів, відбуваються незворотні зміни в рослинному і тваринному світі. Не проходить безслідно неконтрольований вилив води після прання білизни, миття автомобілів різноманітними синтетичними мийними засобами і в індивідуальних господарствах.

Треба зазначити, що синтетичні мийні засоби можуть викли­кати алергію, подразнення шкіри рук, органів зору і дихання. Тому мають бути дотримані заходи індивідуального захисту.

Щоб захистити навколишнє середовище від забруднення синтетичними мийними засобами, потрібно використовувати їх у помірних кількостях. Тоді буде більше гарантії, що засіб витрачатиметься повністю і не створюватиметься його надлишок, який і потрапляє в навколишнє середовище. Актуальними на­разі є пошуки промислових способів утилізації надлишкового надходження синтетичних мийних засобів у водойми і ґрунт.