Лабораторний дослід 9. Порівняння властивостей мила і синтетичних мийних засобів.
Реактиви та обладнання. Дрібно натерте господарське мило, пральний порошок, мірні совочки (дозатори), колби на 100-200 мл, пробки до колб, мірні стакани, тверда вода.
Завдання. Відберіть мірним совком натерте мило та помістіть його в першу колбу. Відміряйте і вилийте в неї 50 мл води. У другу колбу помістіть стільки ж прального порошку і води. Закрийте обидві колби пробками й ретельно струшуйте протягом хвилини. По закінченні процесу порівняйте розчинність цих мийних засобів, кількість піни та її стійкість, а також наявність (відсутність) осаду в колбах.
Результати спостережень оформіть у робочих зошитах у вигляді таблиці.
Властивості мила та СМЗ
|
Зробіть загальний висновок про доцільність використання цих мийних засобів для прання у твердій воді.
|
|
Більшою чи меншою мірою з мийними засобами справу має кожен із вас. Щоб при пранні не зашкодити здоров'ю, не погіршити якість тканин, досягти якнайкращого результату прання, скористайтеся практичними порадами.
1. Уникайте ручного прання без гумових рукавиць тими синтетичними мийними засобами, що призначені для бавовняних і льняних тканин, бо вони містять подразнюючі шкіру лужні добавки.
2. Універсальними мийними засобами можна прати тканини всіх видів, але малозабруднені.
3. Тонкі синтетичні, шерстяні й шовкові тканини краще прати рідкими мийними засобами.
4. Полоскання рекомендується починати в теплій воді, а закінчувати обов'язково в холодній. Уважається, що п'ятиразового полоскання достатньо для повного відмивання мийних засобів.
5. Задавнені забруднення білкового походження (кров, піт, молоко, соуси, яйця) прати особливо важко. Тому брудна білизна не повинна лежати довго. Її треба якомога швидше випрати. Для видалення забруднень білкового походження речі спершу замочують у холодній воді. Користуйтеся при їх пранні порошками з добавками ферментів.
6. Засоби, що містять ферменти, не можна застосовувати для прання шерстяних і шовкових тканин — разом Із забрудненнями білкового походження може бути пошкоджена тканина, адже вона також білкового походження.
7. Засоби для прання бавовняних і льняних тканин містять добавки натрій силікату Na2Si03, кальцинованої соди Na2C03, натрій ортофосфату Na3PO.b які полегшують процес прання, оскільки гідролізуються з утворенням лужного середовища. Але ці засоби не можна застосовувати для прання виробів із шерсті й лавсану, для їх прання підходять СМЗ, водні розчини яких мають нейтральне середовище.
|
|
8. При пранні у твердій воді до прального розчину треба додавати більше мийного засобу, ніж зазначено на упаковці.
Визначити, тверда чи м'яка у вас вода, можна і в домашніх умовах. Для цього в гарячій воді розчиніть подрібнене мило: якщо після охолодження розчин залишається прозорим — вода м'яка. Розчин у твердій воді при охолодженні покривається плівкою. Ще можна визначити твердість води, намагаючись збити мильну піну; у твердій воді вона не утвориться.
З наведених порад стає зрозуміло, що в домі має бути не один, а декілька мийних засобів, різних за призначенням.
Ерудитам на замітку
Одним з основних компонентів синтетичних мийних засобів є натрієві солі кислих естерів вищих спиртів і сульфатної кислоти.
Спершу добувають кислий естер. Слово «кислий» у назві сполуки вказує на те, що в складі кислотного залишку присутній один атом Гідрогену. Наприклад:
С12Н25-ОН + HО-SО2-ОH → C12H25-О-SО2-ОH + Н2О
лауриловий сульфатна кислий
спирт кислота естер
Утворений лауриловий кислий естер сульфатної кислоти, що має в кислотному залишку один незаміщений атом Гідрогену -О-SО2-ОH, піддають взаємодії з натрій гідроксидом та одержують сіль:
C12H25-О-SО2-ОH + NaOH → C12H25-О-SО2-ОNa + Н2О
Продукт цієї взаємодії С12Н25-О-SО2-ONa і є тією поверхнево-активною речовиною, яка становить основу синтетичного мийного засобу.
2 Перевірте себе
1. Назвіть склад мила і вкажіть відмінність, що існує між господарським і туалетним милом.
2. З якої сировини виготовляють мило та синтетичні мийні засоби?
3. Завдяки чому мило та синтетичні мийні засоби проявляють свою мийну дію?
4. Порівняйте мило й синтетичні мийні засоби за компонентним складом.
5. Чому милом погано прати у твердій воді, а пральним порошком — ні?
6. У чому полягає безпечне поводження із синтетичними мийними засобами?
§ 19. Органічні розчинники, їх застосування
Розчинність — здатність речовини утворювати з іншими речовинами однорідні системи.
Істинним розчином прийнято називати однорідну суміш змінного складу, що містить два і більше компонентів. У ній навіть за допомогою мікроскопа не можна розгледіти частинки розчиненої речовини.
У розчині розрізняють розчинник і розчинену речовину. Розчинник — це компонент, агрегатний стан якого не змінюється під час розчинення. Уміст розчинника переважно більший за вміст розчиненої речовини, у його середовищі рівномірно розподілені частинки розчиненої речовини.
Водні розчини мають нижчу температуру замерзання і вищу температуру кипіння, ніж вода.
Одним із способів вираження вмісту розчиненої речовини в розчині є масова частка розчиненої речовини. Вона визначається за формулою:
т.
w =m1 / m2·100 %,
де w — масова частка розчиненої речовини, m1 — маса розчиненої речовини, m2 — маса розчину.
Поняття про органічні розчинники. У 9 класі ви вивчали властивості розчинів на основі розчинника води. У цьому полярному розчиннику розчиняється багато речовин з йонним і ковалентним полярним зв'язками. Достатньо поглянути на таблицю розчинності основ, кислот, амфотерних гідроксидів і солей, щоб навести приклади таких речовин.
За розчинністю у воді органічні речовини поступаються неорганічним. З відомих вам органічних речовин добре розчиняються у воді глюкоза, сахароза, етанова (оцтова) кислота, етанол. Щодо етанолу, то за розчинністю у воді він випереджує багато неорганічних речовин — його масова частка може досягати 96 %. Зважаючи на загальне правило, що в розчині розчинник має більшу масу, ніж розчинена речовина, правильніше про такий розчин було б сказати як про розчин води в спирті.
|
|
Більшість органічних сполук розчиняється в речовинах подібної природи — органічних розчинниках, прикладом яких є етанол, бензен, ацетон, гексан, бензин, гас, галогенопохідні насичених вуглеводнів тощо (рис. 85). Про деякі з них та їх розчини ви вже знаєте, варто хоча б пригадати йодну настоянку (розчин йоду в етанолі), бензин, ацетон чи інші рідини для розбавляння лаків і фарб, зняття лаку з нігтів тощо.
Рис. 85. Органічні розчинники |
Використання органічних розчинників. Органічні розчинники набули широкого застосування в лакофарбовій промисловості. Під час фарбування гомогенними рідкими сумішами розчинники випаровуються і утворюється тверде покриття. Без органічних розчинників не працювала б жодна хімчистка.
У здатності органічного розчинника гасу розчиняти олійну фарбу переконаємося на такому демонстраційному досліді. Наповнимо на третину (половину) один стакан водою, а інший — гасом (рис. 86а). Помістимо в обидва стакани по краплині олійної фарби й коливальними рухами перемішаємо їх уміст. Спостерігатимемо, що фарба в стакані з водою залишилася без змін, а в стакані з гасом розчинилася (рис. 86б). Тож робимо висновок, що нри фарбуванні олійними фарбами щітку й плями на одязі буде легко відмити гасом.
Видалення плям, як і будь-яка обробка речей — прання, прасування тощо, відбувається в певній послідовності та з дотриманням конкретних правил, які необхідно пам'ятати, аби не зіпсувати речі. Ось деякі з них.
Перед тим, як вибрати засіб для роботи, потрібно визначити, з якого волокна виготовлена тканина та чим вона забруднена. Тут має значення також давність забруднення: свіжу пляму видалити значно легше. Особливо це стосується плям від фруктів і ягід.
Перед видаленням забруднення з тканини необхідно з'ясувати дію засобів для видалення плям на її хімічну основу та барвники. Для цього засіб випробовують на непомітній ділянці речі (наприклад, внутрішньому шві, під паском чи всередині кишені).
Рис. 86. Розчинність олійної фарби у воді та гасі
|
Тампоном, змоченим підготовленим засобом, обробляють маленьку ділянку тканини з метою перевірити, чи не змінюється під його дією колір і структура тканини. Щоб не зіпсувати річ, не потрібно застосовувати концентровані розчини для видалення плям. Якщо пляма відразу повністю не видаляється, то потрібно повторити обробку 2-3 рази, чергуючи її з промиванням.
Плями бажано видаляти при достатньому освітленні, краще всього вдень.
Видалення плям за допомогою розчинників треба робити зі зворотного боку тканини. Це запобігає утворенню «ореолів», які важко потім видалити. «Ореол» утворюється І від неправильного нанесення засобу на пляму — наносити слід тільки від її країв до центру. Терти треба злегка, коловими рухами доти, доки пляма не зникне. Бажано не торкатися тканини засобом за межами плями. Попередити утворення «ореолів» на тканині можна, змочивши місце навколо плями водою.
При видаленні плям із шерсті й натурального шовку ні в якому разі не можна застосовувати луги та лужні препарати, а з бавовняних і льняних тканин — препарати, що містять сульфатну, хлоридну й нітратну кислоти. Для ацетатного й віскозного шовку, а також більшості штучних тканин не можна використовувати оцтову кислоту й ацетон. У домашніх умовах для чищення одягу з цих тканин застосовують концентрований мильний розчин. Синтетичні тканини (капрон, лавсан тощо) можна зіпсувати дією бензину й бензену.
Для ефективного видалення плями потрібно знати також характер забруднення. Про основні способи видалення плям у домашніх умовах ви дізнаєтеся, ознайомившись з таблицею 7.
Як показує практичний досвід, на одяг учнів найчастіше потрапляють чорнило, чай, жир, фруктовий сік, іржа. Плями від них зникають після прання. Однак існують органічні розчинники, за допомогою яких можна позбутися цих плям у домашніх умовах. І в цьому ви переконаєтеся під час виконання практичної роботи.
Досліджуємо речовини та їх властивості
Практична робота. Видалення забруднень із поверхні тканини.
Мета. Закріпити знання про волокна та розчинники, формувати вміння з виведення плям різного походження в побутових умовах.
Реактиви та обладнання. Зразки тканин із забрудненнями різного походження, гліцерол, нашатирний спирт, етанол, вода, етанова (оцтова) кислота, лимонна кислота, оксалатна (щавлева) кислота, розчин мила, розчин синтетичного мийного засобу, бензин (або гексан), пробірки, пробіркотримач, нагрівальний прилад, сірники, порцелянові чашки, хімічні стакани на 100 мл, шматочки вати.
Хід роботи
Завдання 1. Скориставшись інформацією, наведеною в тексті параграфа, видаліть із поверхні тканини пляму від олії.
Завдання 2. Уважно перечитайте рекомендації з видалення плям від чорнила (див. табл. 7) і перевірте їх ефективність експериментально.
Завдання 3. Перевірте дію окропу на плями від фруктів або ягід.
Завдання 4. Уважно ознайомтесь зі способами видалення плям від іржі (див. табл. 7) і практично доведіть їх результативність.
Завдання 5. Перевірте ефективність видалення плям від чаю кислотою та спиртом, зробіть висновок про доцільність їх використання для видалення плям із поверхні тканин різної природи.
Результати роботи оформіть у робочих зошитах у вигляді таблиці.
Результати видалення забруднень із поверхні тканини
|
Зробіть загальний висновок про дію органічних розчинників на забруднення різного походження.
Таблиця 7
Способи видалення плям різного походження
Чорнило
1. Забруднену ділянку тканини ретельно протерти чистою ганчіркою, змоченою спиртом (етанолом).
2. Тканину з плямою потримати в гліцеролі майже 1 год, а потім прополоскати в теплій злегка підсоленій воді. Якщо сліди залишилися, випрати річ у теплій мильній воді.
3. Протерти пляму ватою (замінювати в міру забруднення), змоченою в суміші однакових кількостей гліцеролу й етанолу, а потім тканину промити водою
і |
Спиртові й нітроцелюлозні лаки 1. Протерти ватою, змоченою в спирті (етанолі) |
Жири, масла
1. На виріб покласти шматочок білої бавовняної тканини або складений у кілька разів фільтрувальний папір, а забруднену ділянку тканини протерти зі зворотного боку круговими рухами (від периферії до центру) ватою, змоченою в бензині.
2. Протерти забруднену ділянку тканини ватою, змоченою теплим розчином суміші нашатирного спирту (водного розчину амоніаку з масовою часткою розчиненої речовини 10 %)
і мийного засобу (одна чайна ложка на півсклянки теплої води). Потім виріб пропрасувати через чисту білу тканину.
3. Забруднену ділянку на шовковій тканині занурити на 5-10 хв у розчин, що складається з половини столової ложки нашатирного спирту, столової ложки гліцеролу й столової ложки води. Потім виріб промити в теплій воді.
Продовж. таблиці 7
|
Трава (зелень) 1. Плями на бавовняних, льняних і шовкових тканинах витримати в гарячій воді з додаванням кухонної солі (1 столова ложка на 1 склянку води); якщо сліди залишилися, випрати виріб з милом. 2. Якщо речі не підлягають пранню, протерти пляму розчином кухонної солі, а потім спиртом. 3. Застарілу пляму на бавовняних і льняних тканинах обробити гарячим розчином щавлевої (оксалатної) кислоти (і чайна ложка на 0,5 л гарячої води), потім річ ретельно прополоскати водою. |
Іржа 1. 1. Ділянку забрудненої тканини (льняної, бавовняної або шерстяної) покласти в емальований таз із розбавленим оцтом (2 столові ложки на 1 склянку води) і підігріти до 80-90 °С. Потім тканину промити в теплій воді, у яку додати нашатирний спирт (1 столова ложка на 2 л води). 2. 3 кольорових тканин краще всього виводити іржу лимонною кислотою. 1. 3. Найпростіший спосіб позбутися плям іржі — за допомогою шматочка лимона. Загорнути його в марлю, прикласти до плями й провести кілька разів з протилежного боку тканини гарячою праскою. Цей спосіб застосовують для всіх видів тканин. |
Фрукти, ягоди Тканину з плямою розтягнути над тарілкою (мискою) і поливати окропом, доки пляма не зникне. |
Косметичні засоби 1. Протерти пляму теплим гліцеролом або спиртом. 2. Обробити ділянку з плямою уайт-спіритом або бензином, «ореол» змити розбавленим оцтом чи теплим гліцеролом, а потім промити водою |
ПІСЛЯМОВА
Знання, які ви здобули за п'ять років навчання хімії, потрібні кожній освіченій людині. Без них неможливі побут, комфортне проживання, здоров'я, екологічна безпека тощо. Хімічні знання — це частина природничо-наукових знань. ВІЇ класі ви вивчили органічні речовини, що є основою живої природи, — білки, жири, вуглеводи, а також природні джерела вуглеводнів і продукцію органічного синтезу, побутові хімікати, ознайомилися з їх широким й безпечним використанням, іншою науковою і практичною інформацією.
Не менш важливим для вас було усвідомлення суспільної думки про те, що без природничої освіти держава не має майбутнього і що людині та зовнішньому середовищу завдають шкоди не хімія чи хімічні виробництва, а діяльність людей, які не мають достатніх хімічних знань або нехтують ними.
Як вам відомо, органічних сполук на Землі багато, проте це зовсім не означає, що їх можна витрачати бездумно. Разом із видами рослин і тварин, занесених до Червоної книги, зникли й деякі речовини, припинили своє існування унікальні хімічні процеси, властиві лише зниклим представникам флори і фауни.
Запаси природних джерел вуглеводнів теж не безмежні. Тому нині вчені працюють над винайденням альтернативних способів їх заміни (виробництво біогазу, застосування водню як пального для двигунів автотранспорту тощо).
Успіхи органічного синтезу — уражаючі. Нині синтетичних речовин і матеріалів набагато більше, ніж природних, а вчені й надалі працюють над створенням нових речовин. Тож купуючи продукти харчування, одяг, взуття, посуд, ліки, будівельні матеріали, власні транспортні засоби тощо, вам щоразу доведеться робити вибір з-поміж великого розмаїття речовин і матеріалів. 1 тут не обійтися без знань про класи неорганічних й органічних речовин, їх фізичні й хімічні властивості, дію на організм людини, наслідки
впливу на навколишнє середовище. Відтак для сучасного випускника загальноосвітнього навчального закладу життєво необхідними є відповідні знання й уміння щодо безпечності речовин і матеріалів, їх правильного використання.
Якщо ви з розумінням поставилися до вивчення хімії, то ніколи не станете отруювати організм нікотином чи іншими наркотичними речовинами, а свій харчовий раціон будете добирати так, щоб у ньому були збалансовано представлені білки, жири, вуглеводи та вітаміни.
Конкретні приклади використання хімічних знань для створення речовин і матеріалів розкрили перед вами горизонти використання надбань хімічної науки й водночас прозвучали попередженням про те, що в кожного позитивного хімічного процесу можуть бути небажані наслідки і їх краще попереджати, аніж усувати.
Знання побутової хімії — це скарбничка ваших практичних знань, корисних порад, своєчасних застережень. Ці знання ви розширюватимете та доповнюватимете впродовж життя — незалежно від професії й практичної діяльності.
Усе, що ви вивчали, зрозуміли й засвоїли вії класі, захистить вас від хемофобії — хворобливо боязного ставлення до продукції хімічної промисловості, окремих хімічних явищ, навчить вас усвідомлювати хімічну небезпеку до того, як з'являться її наслідки.
Для тих із вас, хто свою майбутню професію пов'язує з інженерними спеціальностями, медициною, агрономією, шкільна підготовка з хімії допоможе опанувати професію. Та яку б сферу діяльності ви не обрали, хімічні знання будуть складовою вашої життєвої компетентності, бо завдяки їм ви зможете безпечно поводитися з речовинами, використовувати їх без шкоди власному здоров'ю й навколишньому середовищу.
Хімічні знання і все, що з ними пов'язане в природі й житті людини, — це потужний стимул прогресу суспільства, запорука екологічної безпеки й міцного здоров'я, про що свідчить і рішення Генеральної Асамблеї ООН оголосити 2011 рік Міжнародним роком хімії.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Алкани (парафіни) — насичені вуглеводні, що мають загальну формулу СnН2n+2.
Алкени (олефіни) — вуглеводні, що містять у своєму складі один подвійний зв'язок і мають загальну формулу СnН2n.
Алкіни (ацетиленові вуглеводні) — вуглеводні, що містять у своєму складі один потрійний зв'язок і мають загальну формулу CnH2n-2.
Альдегіди — сполуки, що містять функціональну альдегідну групу. Альдегідна група — функціональна група -СНО.
Аміни — сполуки, що містять функціональну аміногрупу. Аміногрупа — функціональна група -NH2.
Амінокислоти — сполуки, що містять дві функціональні групи — карбоксильну й аміногрупу.
Анілін — амін, похідна бензену складу C6H5NH2.
Антифриз — охолоджувальна рідина для двигунів внутрішнього згоряння на основі етиленгліколю.
Арени (ароматичні вуглеводні) — вуглеводні, похідні бензену загального складу СnН2n-6.
Ацетати — загальна назва солей етанової (ацетатної, оцтової) кислоти. Ацетатний шовк — штучний шовк на основі естерів целюлози.
Ацетилен (етин) — ненасичений вуглеводень складу С2Н2.
Ациклічні органічні сполуки — сполуки з незамкнутим ланцюгом атомів Карбону.
Бензен — представник аренів (ароматичних вуглеводнів) складу С6H6.
Білок — біополімер, побудований із залишків молекул а-амінокислот.
Валентний кут — кут між напрямами хімічних зв'язків у молекулах і кристалах.
Валентність — число ковалентних зв'язків, що утворює атом у даній сполуці.
Віскозне волокно — штучне волокно (штучний шовк) на основі целюлози.
Вітаміни — низькомолекулярні органічні сполуки різних класів, які в невеликих кількостях, але обов'язково потрібні для нормальної життєдіяльності організмів.
Вуглеводи — оксигеновмісні органічні сполуки, до складу яких входять атоми Карбону, Гідрогену й Оксигену. Переважно відповідають загальній формулі Cn(H20)m. їх ще називають цукрами або сахаридами.
Вуглеводні — речовини, молекули яких складаються лише з атомів Карбону (колишня назва — вуглець) і Гідрогену (колишня назва — водень).
Галогенопохідні вуглеводнів — сполуки, похідні вуглеводнів, у яких атомй (атом) Гідрогену заміщені на атоми Флуору, Хлору, Брому чи Йоду.
Галогенування — уведення атомів галогенів до складу органічної сполуки.
Генетично модифіковані організми (ГМО) — організми, у яких змінено генетичний матеріал (ДНК), унаслідок чого вони набули нових якостей.
Гербіциди — хімічні засоби для знищення бур'янів.
Гетероциклічні сполуки — сполуки, цикли яких містять, крім атомів Карбону, атоми інших елементів.
Гібридизація орбіталей — вирівнювання, перерозподіл електронної густини орбіталей валентних електронів атома, унаслідок чого утворюються гібридизовані орбіталі іншої форми.
Гідратація — реакція приєднання води.
Гідрування — реакція приєднання водню.
Гліцерол — трьохатомний спирт складу СН2(ОН)-СН(ОН)-СН2(ОН).
Глюкоза — вуглевод складу С6Н12О6.
Головний ланцюг атомів Карбону — найдовший із можливих суцільний карбон-карбоновий ланцюг.
Гомологи — сполуки з подібними властивостями, склад молекул яких відрізняється на одну чи кілька груп атомів СН2, що дістала назву гомологічна різниця.
Дегідратація — відщеплення води від молекули речовини.
Декстрини — продукти часткового гідролізу крохмалю.
Денатурація білків — руйнування їх природної просторової структури (вторинної, третинної, четвертинної, але зі збереженням первинної).
Екзотермічні реакції — реакції, що супроводжуються виділенням теплоти в навколишнє середовище.
Електронегативність — умовна величина, що характеризує здатність атома в хімічній сполуці притягувати до себе електрони.
Елементи хімічні — вид атомів із певним протонним числом.
Ендотермічні реакції — реакції, що супроводжуються поглинанням теплоти із навколишнього середовища.
Естери — клас сполук складу RCOOR'.
Естерифікація — реакція утворення естеру зі спирту і карбонової кислоти.
Етен — ненасичений вуглеводень складу С2Н4.
Етери — клас сполук складу R-O-R'.
Етиленгліколь — двохатомний спирт складу СН2(ОН)-СН2(ОН).
Е-числа — європейська система кодифікації харчових добавок у вигляді буквених і числових кодів.
Жири — естери трьохатомного спирту гліцеролу (гліцерину) і вищих карбонових кислот.
Закон — безсумнівне твердження, яке за певних умов повністю стверджується щодо всієї сукупності досліджуваних об'єктів.
Закон Авогадро (А. Авогадро, 1811): в однакових об'ємах різних газів за однакових умов (температури й тиску) міститься однакова кількість молекул.
Закон збереження маси (М. В. Ломоносов, 1748): маса речовин, що вступають у хімічну реакцію, дорівнює масі речовин, що утворюються внаслідок реакції.
Закон об'ємних відношень (Ж. Гей-Люссак, 1808): об'єми газів, що вступають у реакцію, відносяться один до одного і до об'ємів добутих газоподібних продуктів як невеликі цілі числа.
Закон періодичний (Д. І. Менделєєв, 1869): властивості хімічних елементів, а також форми й властивості сполук елементів
перебувають у періодичній залежності від зарядів ядер їх атомів.
Замісник вуглеводневий — група атомів, що утворюється внаслідок формального відщеплення від молекули вуглеводню атома Гідрогену.
Замісники — атоми або групи атомів, що заміщують у головному ланцюзі один або кілька атомів Гідрогену.
л-зв'язок (пі-зв'язок) — зв'язок, розміщений у площині, перпендикулярній до площини <т-зв'язку.
а-зв'язок (сигма-зв'язок) — зв'язок, утворений перекриванням електронних хмар уздовж лінії, що сполучає центри атомів.
Зв'язок ковалентний — зв'язок, що утворюється за допомогою спільних електронних пар.
Зв'язок ковалентний неполярний — зв'язок, що виникає між двома атомами неметалічних елементів з однаковою електронегативністю. Електронні пари розміщуються симетрично відносно обох атомів.
Зв'язок ковалентний полярний — зв'язок, що виникає між атомами з різною електронегативністю. Електронні пари зміщені в бік більш електронегативного атома.
Зв'язок подвійний — хімічний зв'язок, в утворенні якого беруть участь дві пари електронів, наприклад СН2=СН2.
Зв'язок потрійний — хімічний зв'язок, в утворенні якого беруть участь три пари електронів, наприклад СН=СН.
Ізомери — речовини з однаковим якісним і кількісним складом молекул, але різною будовою і властивостями.
Ізомерія — явище існування речовин з однаковим хімічним складом, молекулярною формулою та відносною молекулярною масою, але з різною хімічною будовою чи просторовим розташуванням атомів у молекулі, унаслідок чого вони мають різні властивості.
Капрон — синтетичне волокно на основі полімеру, одержаного поліконденсацією є-амінокапронової кислоти.
Карбонові кислоти — сполуки, що містять функціональну карбоксильну групу -СООН.
Каталізатори — речовини, які змінюють швидкість хімічної реакції, але не входять до складу її продуктів.
Каталітичні реакції — реакції, що відбуваються за участю каталізатора.
Кількість речовини (позначення v — сню») — величина, яка вказує на число структурних частинок (атомів, молекул, йонів), що містяться в певній порції речовини.
Класифікація — процес і результат групування об'єктів дослідження чи спостереження за певними їх загальними ознаками.
Крохмаль — вуглевод загальної формули (С6Н10О5)п, природний полімер, мономером якого є глюкоза.
Масова частка розчиненої речовини (позначення w — «омега») — відношення маси розчиненої речовини до маси розчину.
Мило — натрієва або калієва сіль вищої карбонової кислоти.
Молекули — найменші електронейтральні частинки речовини, що виявляють її хімічні властивості й здатні до самостійного існування.
Молярна концентрація — відношення кількості розчиненої речовини до об'єму розчину.
Молярна маса (М) — величина, що дорівнює відношенню маси речовини до відповідної кількості речовини.
Моль — кількість речовини, що містить стільки структурних частинок цієї речовини, скільки атомів міститься у вуглеці масою 12 г.
Насичені вуглеводні (алкани, або парафіни) — це вуглеводні, у молекулах яких між атомами Карбону існують лише одинарні зв'язки.
Нафта — горюча корисна копалина, суміш вуглеводнів.
Нафтени — загальна назва п'яти- і шестичленних циклопарафінів.
Нітрогеновмісні органічні сполуки — речовини, до складу яких входять атоми Нітрогену: амінокислоти, аміни, білки, нуклеїнові кислоти.
Нітросполуки — сполуки, що містять функціональну нітрогрупу -NO2, сполучену з вуглеводневим замісником. Прикладом є нітробензен.
Нуклеїнові кислоти (РНК — рибонуклеїнова, ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислоти) — природні полімери, структурними ланками яких є нуклеотиди. Кожен нуклеотид складається зі сполучених між собою залишків молекул так званої азотистої основи (гетероциклічної сполуки з атомами Карбону й
Нітрогену в циклі), моносахариду (рибози C5H10Os чи дезоксирибози С5Н10О4) й ортофосфатної кислоти.
Оборотні хімічні реакції — реакції, що відбуваються одночасно у двох протилежних напрямах: у прямому —» і зворотному <—.
Оксигеновмісні органічні сполуки — органічні сполуки, до складу яких входять атоми Оксигену.
Олія — рідкий жир рослинного походження.
Орбіталь (електронна хмара) — частина простору навколо ядра, у межах якої ймовірність перебування електрона перевищує 90 %.
Органічні сполуки — сполуки, які містять атоми Карбону, хімічно зв'язані з атомами Гідрогену й можуть містити атоми інших елементів-органогенів (Оксигену, Нітрогену, галогенів і деяких інших).
Парафіни — див. Алкани.
Пептидний зв'язок — група (зв'язок) -CO-NH-, що утворюється між залишками молекул амінокислот у білках.
Пестициди — хімічні засоби для знищення шкідників сільськогосподарських культур.
Пластмаси — матеріали на основі полімерів, що набувають заданої форми і зберігають її після охолодження.
Поліконденсація — реакція утворення полімеру внаслідок взаємодії функціональних груп мономерів.
Полімер — високомолекулярна речовина, що складається з послідовно сполучених структурних ланок.
Полімеризація — процес послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини з утворенням високомолекулярної.
Поняття — узагальнена думка про тіла, речовини, явища тощо, що виникає на підставі багатьох фактів.
Природний газ — горюча корисна копалина, суміш газуватих вуглеводнів, у якій переважає метан.
Провітаміни — речовини їжі, що в організмі людини перетворюються на вітаміни.
Радикал — частинка, що має неспарений електрон.
Реакція «срібного дзеркала» — якісна реакція на альдегідну групу.
Реакція нейтралізації — взаємодія кислоти з основою, унаслідок якої утворюється сіль і вода.
Розчинник — компонент розчину, який перебуває в тому самому агрегатному стані, що й розчин.
Розчинність речовини в даному розчиннику — її здатність розчинятися в ньому за певних умов.
Сахароза — дисахарид, вуглевод складу С^НггОц.
Синтетичне волокно — волокно, вироблене із синтетичного полімеру.
Складні речовини — речовини, які містять у своєму складі атоми різних хімічних елементів.
Солі — складні речовини, що у водних розчинах дисоціюють на катіони металічних елементів (або амонію NH|) та аніони кислотних залишків.
Спирти — сполуки, що містять функціональну гідроксильну групу -ОН.
Спиртове бродіння — реакція перетворення глюкози на спирт під дією ферментів.
Стереохімія — галузь хімії, що вивчає просторову будову молекул, її вплив на їх фізичні властивості, напрям і швидкість реакцій.
Структурна ізомерія — ізомерія, зумовлена різною послідовністю сполучення атомів Карбону в молекулі.
Структурні формули — хімічні формули, що відображають склад речовини і порядок сполучення атомів у її молекулі.
Теорія — обґрунтоване і сприйняте науковою спільнотою наукове знання, що описує і пояснює факти, виконує функцію передбачення та інші важливі для науки функції.
Теорія хімічної будови — установлює залежність між складом, хімічною будовою та властивостями речовин.
Тепловий ефект реакції — теплота, виділена або поглинута системою під час перебігу в ній хімічної реакції. Він становить різницю між умістом енергії у вихідних речовинах і кінцевих продуктах реакції.
Факти — реальні події чи конкретні характеристики, достовірні дані, установлені в процесі наукового пізнання.
Феноли — сполуки, що містять функціональні гідроксильні групи, сполучені з бензеновим кільцем.
Фенолформальдегідна смола — полімер, продукт поліконденсації фенолу та формальдегіду.
Ферменти — каталізатори білкової природи, що прискорюють хімічні реакції в живих системах.
Формальдегід — найпростіший альдегід складу НСНО.
Фруктоза — моносахарид, вуглевод складу С6Н1206, ізомер глюкози.
Функціональна (характеристична) група — група атомів, характерна для певного класу речовин, яка визначає їх властивості.
Харчові добавки — речовини, які додають у продукти з метою подовжити термін їх придатності, запобігти їх швидкому псуванню, зміні кольору і консистенції.
Хімічна будова — порядок сполучення атомів у молекулі та характер їх зв'язку один з одним.
Хімічна реакція, або хімічне явище — явище, під час якого з одних речовин утворюються інші, відмінні за хімічним складом і (або) будовою.
Целюлоза — природний полімер, полісахарид (вуглевод) складу (С6Н10О5)п.
Циклічні органічні сполуки — сполуки, що мають замкнуті ланцюги атомів Карбону.
Циклоалкани (циклопарафіни) — насичені вуглеводні циклічної будови, наприклад циклогексан.
Циклопарафіни — див. Циклоалкани.
Штучне волокно — волокно, вироблене з природного полімеру хімічною обробкою.
Якісна реакція — реакція, що використовується для визначення речовини.