Сутнісна характеристика та ознаки реструктуризації

Термін «реструктуризація» було введено у професійний ужиток генеральним директором «Дженерал електрик» Д. Велчем на початку 80-х років минулого століття, і він майже відразу отримав широке поширення за кордоном. У нашій країні термін «реструктуризація» став широко використовуватися з початком ринкового реформування економіки, але досі у законодавстві відсутнє визначення реструктуризації підприємства.

Огляд законодавчих документів України дав всього вісім визначень зазначеного терміну, які мають місце у різних правових актах, але між собою схожі (табл. 7).

Таблиця 7 - Визначення терміну «реструктуризація підприємства»

Назва документу	Реструктуризація підприємства – це…
1	2
Методичні вказівки щодо проведення реструктуризації державних підприємств; Методика розробки планів реструктуризації державних підприємств та організацій	…здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва
Положення про порядок реструктуризації підприємств	…здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості об'єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; Положення про порядок визначення сторін колективного трудового спору (конфлікту), формування вимог найманих працівників або профспілки, розгляду вимог найманих працівників або профспілки, прийняття рішення про	…здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому
Продовж. табл. 1.1
1		2
вступ в колективний трудовий спір (конфлікт) на підприємствах, в установах чи організаціях, на яких проводиться процедура відновлення платоспроможності або визнання їх банкрутом; Положення про порядок проведення процедур примирення по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або уповноваженого ним органу (представника)		оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи»		…програма, якою передбачається суттєва зміна виду та/або обсягу діяльності суб’єкта державного сектору або спосіб здійснення цієї діяльності
Методика оцінки вартості майна під час приватизації		Фінансова реструктуризація – комплекс заходів щодо погашення простроченої заборгованості підприємства перед бюджетом, спрямований на зміну структури власного капіталу та зобов’язань підприємства з метою його фінансового оздоровлення і підвищення інвестиційної привабливості

 

Отже, поняття «реструктуризація підприємства» у законодавчих документахтрактується неоднозначно. Нині реструктуризація розглядається як зміна у структурі та елементах підприємства, що визначає його діяльність під впливом чинників зовнішнього або внутрішнього середовища. Підприємства проводять реструктуризацію, якщо ефективність їхньої діяльності є низькою, що виявляється у незадовільних фінансово-економічних показниках або якщо змінюється стратегія та пріоритети розвитку.

Реструктуризація має забезпечувати платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання. Головним критерієм успішності реструктуризації виступає прибутковість фірми.

Рисунок 10 – Варіанти реструктуризації підприємства

Необхідність проведення реструктуризації може визначатися широким колом зовнішніх і внутрішніх причин.

Зовнішні фактори реструктуризації

- технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікацій та інформаційного зв'язку; зниження витрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);

- міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, вільний потік капіталу, мобільність робочої сили, утворення економічних союзів, монетарна інтеграція і створення міжнародних валют);

- докорінні зміни на ринках розвинутих країнах (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);

- зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем до країн Європи і Азії, зростання частки приватного сектора);

- політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні фактори реструктуризації 

- незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);

- слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

- неконкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

- високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);

- слабка робота служби маркетингу;

- конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною ситуацією, зростанням цін на енергоресурси, браком фінансових коштів і невиплатою зарплати, недоліками системи соціального захисту населення.

Таблиця 8 - Чинники зовнішнього середовища, що впливають на необхідність реструктуризації підприємства

Групи чинників зовнішнього середовища	Чинники, що входять до групи
1. Чинники державного регулювання	зміна цілей і пріоритетів економічного розвитку
	зміна принципів управління державною та муніципальною власністю
	зміни у зовнішньоекономічному і валютному законодавстві
	зміни в антимонопольному законодавстві
	зміни у податковому законодавстві
	зміни грошово-кредитної політики
2. Чинники конкурентного середовища	зниження або підвищення платоспроможного попиту на продукцію
	поліпшення або погіршення стану галузі підприємства
	зростання або зниження кількості конкурентів
	посилення або ослаблення позицій конкурентів
3. Географічні чинники	зміна географічного розташування джерел сировини і матеріалів
	зміна географічного розташування постачальників
	зміна географічного розташування конкурентів
	зміна географічного розташування споживачів
4. Науково-технічні та інформаційні чинники	поява нових досягнень у галузі науки, у технологічній базі
	нові досягнення у галузі інформаційних технологій

 

Розрізняють наступні види реструктуризації залежно від:

- мети змін — санаційну, адаптаційну, випереджаючу;

- об'єкту зміни — операційну, фінансову, власності;

- тривалості періоду — оперативну, стратегічну.

- повноти охоплення проблем — обмежена(часткова) і комплексна(повна).

1) Санаційна (відновна) реструктуризаціязастосовується, коли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:

- втрата ринкових позицій;

- проблеми з постачанням та залишками матеріалів;

- великі запаси готової продукції;

- заборгованість перед банками, кредиторами та державою;

- втрата ліквідності.

Основними напрямками санаційної реструктуризації є: скорочення ресурсів;

 скорочення ринків; скорочення пропозиції; зменшення фізичних обсягів.

2) Адаптаційна (прогресивна) реструктуризація використовується при відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов. Ознаками такого стану є:

- зниження загальної ефективності;

- вичерпання ринкового потенціалу;

- відсталість у порівнянні із світовими стандартами;

- перспективи на інших ринках;

- низька ефективність управління.

У рамках цієї реструктуризації найчастіше запроваджуються:

1) просторова диверсифікація — розвиток нових внутрішніх і зовнішніх ринків;

2) продуктова диверсифікація — розвиток нових продуктів.

3) Випереджаюча реструктуризація має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть посилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги. Характерними риси є:

- стратегічні альянси,

- купівля — продаж бізнесу.

4) Операційна   реструктуризація стосується певної господарської діяль­ності, результатом якої є прибуток або збитки. Основними кроками виступають:

- ско­рочення чисельності працюючих;

- отримання прибутків від зростання продуктивності праці;

- стабілізація заробітної плати або її ріст повільнішими темпа­ми, ніж продуктивність праці, з метою акумуляції додаткових прибутків;

- позбавлення від об'єктів соціальної сфери та зайвих активів;

- пошук нових ринків і нових партнерів;

- впровадження нових продуктів та підвищення якості про­дукції.

5) Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами, а саме заборгованістю. Фінансова реструктуризація передбачає зміну структури пасивів шляхом:

- відстрочки погашення заборгованості;

- зниження процентної ставки із заборгованості;

- визначен­ня більш вигідної схеми погашення забор­гованості;

- заміни частки заборгованості на акції;

- анулю­вання частки або всієї заборгованості;

- отримання від кре­диторів нових позик, або гарантій.

6) Реструктуризація власності стосується зміни роз­поділу влади за участю у власному капіталі.

7) Оперативна реструктуризація здійснюється в коротко­му періоді, коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансової допомоги і вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у визна­ченні головних видів діяльності ринків і компаній, виявленні слабких сторін у здійсненні основних функцій і розробці конкретних пропозицій з їх усунення з мінімальними вит­ратами і вивільненням зайвих ресурсів.

8) Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і пере­дбачає залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінан­сування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктури­зації. Вона може передбачати такі дії, як:

- диверсифікація виробництва;

- завоювання нових ринків збуту;

- придбан­ня нового устаткування;

- впровадження новітніх техно­логій;

- сертифікація виробництва;

- реструктуризація орга­нізаційної структури підприємства;

- підвищення квалі­фікації персоналу;

- реструктуризація власності;   

- купівля — продаж бізнесу.

В якості основних суб’єктів, що ініціюють реструктуризацію, можуть виступати:

- власники (акціонери, інвестори). Рішення про реструктуризацію підприємства приймається вищим органом управління і відображає інтереси власників. Поточна робота здійснюється виконавчими органами. У разі незгоди власників із реструктуризацією, що проводиться виконавчими органами, вони мають можливість змінити керівництво виконавчих органів;

- кредитори підприємства. Як підкреслюється у концепції формування галузевих програм реструктуризації – «без вирішення проблеми заборгованостей реструктуризація підприємств або галузей неможлива, оскільки необхідною є згода кредиторів на її проведення»;

- держава. Вона як орган управління економікою може надавати підтримку або створювати більш сприятливі умови підприємствам, що реструктуризуються;

- трудовий колектив. Слід враховувати, що інтереси цієї групи осіб можуть не збігатися з цілями реструктуризації. Необхідність рахуватися з цими інтересами обумовлена тим, що держава визнає соціальну, а у ряді випадків і політичну значимість даних інтересів;

- колектив менеджерів. У руках цієї групи сконцентровані повноваження з керівництва поточною діяльністю, що дозволяє їй у ряді випадків блокувати реструктуризацію при пасивності чи розбіжності поглядів власників.

Комплексне перетворення підприємства вимагає значних фінансових витрат. Причому підприємство, що потребує реструктуризації, не завжди має необхідні фінанси для її здійснення. Тому, за відсутності власних коштів на здійснення реструктуризації, підприємство використовує залучені кошти фінансування у вигляді довгострокових і короткострокових кредитів банків та державного фінансування. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне виділення наступних видів реструктуризації в залежності від джерел її фінансування:

- реструктуризація за рахунок власних коштів;

- реструктуризація за рахунок залучених коштів;

- реструктуризація за рахунок комбінованих джерел (власних і залучених). На основі розглянутих видів реструктуризації підприємства пропонується їх узагальнена класифікація (рис. 11).

Для класифікації обрано такі ознаки:

- цільова орієнтація перетворення;

- модель перетворення;

- вид трансформації організаційної структури;

- зміна масштабів підприємства;

- суб’єкти, які ініціюють перетворення;

- об’єкт перетворення;

- масштаби перетворення;

- терміни перетворення;

- джерела фінансування.

Представлені класифікаційні ознаки, дозволяють охарактеризувати найбільш істотні сторони реструктуризації підприємства. Реструктуризація підприємства:

- може здійснюватися поступово шляхом «вирощування» перетворень або радикальними способами;

- має чітку цільову орієнтацію;

- припускає взаємопов’язані зміни структури підприємства;

- може призводити до зміни масштабів підприємства;

- здійснюється добровільно або у примусовому порядку;

- при здійсненні зачіпає різні функціональні області і систему управління підприємства;

- може включати локальні зміни або охоплювати діяльність підприємства у цілому;

- займає різні періоди часу – від декількох місяців до декількох років;

- може фінансуватися за рахунок власних і залучених джерел фінансування.

 

                   

 

 

	Рисунок 11- Класифікація видів реструктуризації підприємства

 

Реалізація всіх етапів реструктуризації повинна здійснюватися відповідно до науково-обґрунтованих принципів. Принцип – це сукупність загальновизнаних правил, положень, норм, виведених на основі теорії пізнання закономірностей розвитку виробництва. До основних принципів реструктуризації доцільно віднести наступні (рис. 12):

- цілеспрямованість передбачає спрямованість і підпорядкованість процесів реструктуризації цілям підприємства;

- планомірність передбачає усвідомлене перетворення підприємства в інтересах суспільства. Використання принципу планомірності дозволяє уникати чи істотно зменшувати руйнівні наслідки стихійних, спонтанних економічних процесів та явищ; знижувати ймовірність циклічного розвитку підприємств та виникнення криз;

- керованість передбачає принципові зміни в системі управління підприємством на основахстратегічної цілеспрямованості, функціональності, оптимізації розподілу повноважень між структурами та рівнями управління;

- системність передбачає, що об’єктом реструктуризації може виступати вся система (підприємство), або якась її частина (підсистема, елемент). При цьому зміна структури і внутрішньосистемних зв’язків в одній підсистемі веде до змін в іншій підсистемі. Оцінка реструктуризації з позиції системності передбачає аналіз сукупності показників, що характеризують структурні, економічні, інвестиційні, екологічні та соціальні процеси;

- комплексність передбачає взаємне пов'язування та узгодження всіх елементів реструктуризації й прийняття до уваги всіх факторів, що впливають на підприємство й пов’язані з його перетворенням.

- Принцип комплексності обумовлює необхідність інтегрованих змін елементів виробничого, економічного, управлінського, технологічного, соціального й екологічного характеру. На відміну від інших принципів (наприклад, системності), передбачає не одночасну реалізацію всіх змін, а їх поетапне здійснення з урахуванням пріоритетності. Однак найбільш істотна різниця між цими спорідненими принципами в тому, що принцип системності «працює в часі», тобто охоплює всю «глибину» реструктуризаційних процесів, а принцип комплексності «працює в просторі» – охоплює всі елементи та функції підприємства;

- наукова обґрунтованість передбачає здійснення реструктуризації підприємств на основі досягнень науково-технічного прогресу із застосуванням наукових методів та підходів до управління нею;

- зацікавленість передбачає необхідність сприйняття ідеї реструктуризації всіма учасниками цього процесу: власниками, керівниками, трудовим колективом, органами державної влади. Якщо реструктуризація виступає усвідомленою необхідністю, способом реалізації довгострокових економічних інтересів – це створює сприятливі умови для її успішного проведення. Якщо ціль та методи реструктуризації порушуютьінтереси навіть окремих груп, то вона може призвести до вкрай негативних соціально-економічних наслідків;

- забезпечення екологічної безпеки передбачає припинення руйнівного впливу промислових підприємств на природне середовище, перехід до еколого-економічного регулювання виробництва і використання природних ресурсів. Варто виходити з концепції сталого розвитку, що передбачає вирішення соціально-економічних проблем на підставі раціонального використання природно-ресурсного потенціалу і забезпечення нормального стану навколишнього середовища.

 

      

 

 

Рисунок 12 - Узагальнені принципи реструктуризації підприємств

 

 

Рекомендована література:

1. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством / В. О. Василенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: підручник / Л. О. Лігоненко. – К.: КНЕУ, 2005. – 824 с.

3. Рамазанов С.К. Технології антикризового управління: монографія / С.К. Рамазанов, О.П. Степаненко, Л.А. Тимашова. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – 192 с.

4. Боронос В.Г. Управління фінансовою санацією підприємств: навчальний посібник / В.Г. Боронос, І.Й. Плікус, І.М. Кобушко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 437 с.

5. Глєбова А.О. Формування системи антикризового управління на підприємстві / А.О. Глєбова, Т.О. Конзерська // Молодий вчений. – 2015. – № 11 (26). Ч. 2. – С.35-40.

6. Довгань Д.А. Антикризове управління як спосіб запобігання та упередження неплатоспроможності корпорації / Вісник Чернівецького торговельно- економічного інституту. Економічні науки. – 2013. – Вип. 3. – С. 152-156.

7. Коваленко О.В. Методи антикризового управління підприємством / О.В. Коваленко, С.В. Галь // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії: збірник наукових праць. – 2014. – Вип. 8. – С.107-114.

8. Ларионова О.А. Основы антикризисного управления: учебное пособие под редакцией проф. А.Ф. Андреева. – М.: ГУП Издательство «Нефть и газ» РГУ нефти и газа, 2007. – 203 с.

9. Маховка В.М. Методологія формування системи антикризового управління підприємством / В.М. Маховка // Інноваційна економіка. – 2013. – № 1. – С. 102-105.

10. Москаленко Л.А. Методи антикризового управління підприємством / Л.А. Москаленко, О.С. Хринюк // Актуальні проблеми економіки та управління: збірник наукових праць молодих вчених. – 2011. – Вип. 5. – С. 114-118.

11. Нізалов Д. В. Антикризове управління: вибір методів / Д. В. Нізалов // Наукові записки Києво-Могилянської академії. Економічні науки. – 2001. – Т. 9. – С. 56–58.

12. http://consultant.parus.ua/?doc=002E6C5637

13. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2343-12