Гриби.Основні біологічні властивості, методи виявлення та визначення

Гриби — велика група еукаріотичних організмів, яка об'єднує понад сто тисяч видів. У систематиці органічного світу гриби займають особливе положення. З тваринами гриби зближає наявність в оболонці їхньої клітини полісахаридної субстанції — хітину (виняток складають ооміцети, в яких виявлена целюлоза), участь в обміні азоту — сечовини, а в обміні вуглеводів — глікогену. Тільки в клітинах тварин і грибів присутні цитохроми, що беруть участь в окисно-відновних процесах. Однак за способом живлення (ад-сорбтивне — шляхом усмоктування, а не заковтування їжі) і необмеженим ростом гриби нагадують рослини. Вони не містять хлорофілу і за типом живлення є гетеротрофами: сапрофітичні гриби використовують залишки рослинного чи тваринного походження, а паразити — тканини рослин і тварин.

Гриби розрізняють за величиною, будовою, місцями зростання і фізіологічними функціями. їх розміри варіюють від мікрометрів (мікроскопічні гриби) до метрів (шапинкові). Виходячи з особливостей живлення і місць зростання сформовані різні екологічні групи: ґрунтові, фітопатогенні, ентомофіли, зоофіли, антропофіли і т. ін.

Розрізняють два типи розмноження грибів — статеве і безстатеве. За способом здійснення розмноження може бути вегетативним, тобто відбуватися без утворення спеціальних або за допомогою малодиференційованих органів розмноження; репродуктивним — шляхом утворення спеціальних органів відтворення. У другому випадку можливе як безстатеве, так і статеве відтворення.

Методы выделения грибов

В качестве твердых питательных сред наиболее широко применя-ются сусло-агар, агар Чапека, картофельный агар с добавлением различных антибиотиков для подавления роста бактерий.

Культивирование проводят в термостате при температуре 24-26 и 37 °С в течение 3-12 дней в зависимости от вида развивающихся гри-бов.

При выделении грибов из пораженного материала пользуются разными методиками, в зависимости от того, какую преследуют цель: выделение поверхностной микофлоры или глубинной. С целью определения общей микобиоты обычно пользуются следующей методикой: отдельные зерна или мелко нарезанные кусочки исследуемых образцов без предварительной обработки раскладывают на поверхности питательной среды и наблюдают за ростом колоний грибов.

При выявлении поверхностной микофлоры делают смыв стериль-ной водой и высевают на питательные среды. Для смыва большего ко-личества спор пробы рекомендуется хорошо встряхивать.

Более сложной является методика выделения глубинной микофло-ры, при которой обязательна предварительная дезинфекция пробы с целью подавления грибов, находящихся на поверхности исследуемого материала.

Определение концентрации афлатоксинов в продуктах животноводства методом тонкослойной хроматографии

Определение концентрации афлатоксинов в корме, молоке, внут-ренних органах и мышечной ткани проводят методом двумерной тонкослойной хроматографии с применением пластинок «Силуфол» согласно «Методическим рекомендациям по обнаружению, идентификации и определению содержания афлатоксинов в пищевых продуктах».

Метод основан на экстракции токсинов из кормов водным ацетоном (ГОСТ 2603-71 Ацетон) при шуттелировании, очистке первоначального экстракта от сопутствующих примесей гексаном (ТУ 6-09-3375-73) с дальнейшей переэкстракцией токсинов в хлороформ (ГОСТ 3160-51 Хлороформ медицинский) или бензол (ГОСТ 5955-75 Бензол) и очисткой на хроматографической колонке с силикагелем и окисью алюминия. Идентификация и количественное определение основано на методе хроматографии экстракта в тонком слое с использованием пластинок «Силуфол», с последующим просмотром в ультрафиолетовом свете с длиной волны 365 н. и сравнении со стан-дартами афлатоксинов.