Культура Київської Русі періоду розквіту

План

1. Діяльність Ярослава мудрого та Володимира Великого.

2. Література та мистецтво. Прикладне мистецтво.

3. Архітектектура та містобудування.

4. Освіта.Школи.Бібліотеки.

1.

Ярослав Мудрий (роки правління - 1019-1054) прийшов к власти, победив Святополка Окаянного.
В 1036 г. Ярослав разбил печенегов возле Киева и соорудил на этом месте Софийский собор. Он отстроил Киев, возвел новые стены с Золотыми воротами. Открыл первые на Руси школы (в Киеве и Новгороде), создал при церквях библиотеки, пригласил из Европы деятелей культуры. При нем возник Киево-Печерский монастырь. По его приказу был построен Софийский собор в Новгороде.
Ярослав укрепил международные связи политическими браками с такими странами, как Швеция, Франция, Норвегия, Польша, Византия.
Ярослав составил первый на Руси сборник законов - "Русская Правда".
Ярослав получил прозвище "Мудрый" за свою многогранную деятельность первого русского просветителя.

В міжусобній боротьбі за великокнязівський престол, переможцем став Володимир (980—1015). Звершив об'єднання всіх східнослов'янських земель у складі Київської Русі. На півночі кордони простягнулися до Чудського, Ладозького та Онезького озер, на півдні — до Дону, Росі, Сули та Південного Бугу, на сході — до межиріччя Оки і Волги, на Заході — до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни. Простягаючись майже на 800 тис. км2, Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі. Зокрема, він давав належну відсіч агресивним балтським племенам ятвягів, волзьким болгарам, полякам, які зазіхали на руські землі. Щоб убезпечити західний кордон, заснував над Бугом місто, назване його іменем — Володимир (Волинський). Упродовж майже всього правління вів наполегливу і виснажливу боротьбу проти незліченних печенізьких орд. Для захисту від кочівників розпочав будівництво т.зв. Змієвих Валів — системи гігантських земляних валів з добротними дубовими частоколами на них, фортець, укріплених міст, яка простягалася майже на тисячу кілометрів. Також Володимир провадить реформи в середині країни. Одною з найважливіших була адміністративна реформа (бл. 988 р.), спрямована на ліквідацію племінних княжінь і запровадження нового адміністративного поділу держави на уділи — землі навколо найбільших міст. Усього таких уділів було вісім. Туди призначали володарювати синів великого князя або його довірених осіб. Так Володимир зосередив владу виключно в руках своєї династії. Військова реформа спрямовувалася на ліквідацію "племінних" збройних формувань і заміну їх загальнодержавною системою оборони. Також було запроваджено феодальну організацію війська, коли земельні володіння — бенефіції надавалися за умови несення служби. Це сприяло залученню нових сил із народного середовища, які стали опорою князівської влади. Запровадив християнство на Русі (бл. 988-989), почав будувати християн. храми і монастирі, заснував школи і бібліотеки. Реформаційний доробок великого князя містить і запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земленим», який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм — «Правди Ярослава» (1016). У відносинах із сусідніми державами постійно застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів. Їм було створено три твори, які об’єднані під загальною назвою «Повчання дітям» - яскраві зразки староруської літератури. Після смерті православна церква канонізувала Володимира Великого.

2.

Академік О О Шахматов встановив, що перший вітчизняний літопис, названий ним "Найдавнішим", було створено в Києві 1037—1039 рр, ймовірно, в Софійському монастирі. Встановлено що одним із складачів був славетний філософ, письменник і церковний діяч, митрополит київський Іларіон. Другим на Русі за часом створення є Новгородський літопис, складений близько 1050 р. Справу давньоруського літописання продовжив високовчений чернець Києво-Печерського монастиря Никон, створивши в 1073 р перший Печерський звід. А 1093-1095 рр. у тому ж монастирі складено другий Печерський звід, названий Шахматовим "Початковим". Та всі згадані вище літописи не збереглися до нашого часу Першим літописним ізводом, що дійшов до нас, є „Повість временних літ" ченця Печерського монастиря Нестора.

Галицько-Волинський літопис доведений до 90-х рр. XIII ст. не є традиційним літописним ізводом, а являє собою низку повістей про Данила й Василька Романовичів.

Паралельно з ними створювались й інші пам'ятки давньоруської літератури: філософський твір Іларіона „Слово про закон і благодать" (30-40-і рр. XI ст.), „Повчання дітям" Володимира Мономаха (початок XII ст.), „Слово о полку Ігоревім" (кінець XII ст.) написаний невідомим афтором.

У Києві, Чернігові, Галичі та інших містах існували іконописні майстерні, їхніми витворами прикрашалися храми. Києво-Печерський патерик XIII ст. зберіг розповідь про видатного руського живописця Алімпія. Вважається, що ним написана близько 1114 р. знаменита ікона „Богоматір велика Панагія".Алімпій брав участь у створенні ескізів чудових мозаїк собору Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, що збереглися до наших днів. Окрасою монументальних кам'яних церков був фресковий живопис. Найкраще зберігся він у київському Софійському соборі. Мозаїчні картини створювалися лише в найбільших храмах Києва.

Прикладне мистецтво досягло у Київській Русі дуже високого рівня. Його масова продукція: недорогі вироби із срібла й міді, скляні намиста й браслети набули великого поширення на Русі й за її межами. Особливо уславились у середньовічному світі вишукані срібні й золоті творіння київських, чернігівських, галицьких майстрів. Давньоруські ювеліри досконало володіли різними способами обробки дорогоцінних металів: сканню, зерню, черню, інкрустацією, чеканкою, художнім литвом. Вироби прикладного мистецтва з дитинства оточували руську людину. То були дерев'яні різьблені миски, відра, ложки, вирізані з кістки ґудзики, гребінці, ручки для ножів, керамічний посуд з художнім орнаментом, недорогі прикраси тощо.

3.

Житло у східних слов'ян на всьому просторі їх проживання було двох типів: напівземлянки і наземні зрубні будівлі. У складених з дерев'яних колод і часом прикрашених різьбленням будинках жили представники заможних і середніх верств населення, у напівземлянках тулилась біднота. Бояри зводили собі пишні хороми з дерева, а князі будували розкішні палаци, здебільшого з каменю й цегли. Найдавніший такий палац, відомий під назвою „палац княгині Ольги" (згаданий у літописі під 945 р.). Головною окрасою міст і сіл Київської Русі були церкви. Більшість їх будувалась із дерева, а храми великих міст були кам'яними. Перший оздоблений мозаїками і фресками храм Богородиці збудував у Києві Володимир Святославич 989- -996 рр., прекрасні храми зводилися і в інших містах Південної Русі. Деякі з них (Успенські собори в Чернігові й Володимирі-Волинському, церк­ва св. Пантелеймона в Галичі й Кирилівська в Києві та ін.) збереглися до нашого часу. Наймонументальнішими спорудами Київської Русі були укріплення міст. Навіть порівняно невеликі міста являли собою справжні фортеці з могутніми земляними валами, на яких стояли дубові стіни з численними баштами.

4.

Уже за Володимира Святославича започаткували перші школи в Києві й, можливо, в інших великих містах Русі. А Ярослав Мудрий організував школу в Новгороді, де навчалося триста дітей Крім початкової освіти було й „навчання книжне", що передбачало вивчення богослов'я, філософії, риторики, граматики —праобраз майбутньої вищої школи.

При Софійському соборі, інших храмах та монастирях накопичувались бібліотеки, що складалися головним чином з творів іноземних авторів, пере­кладених на давньоруську мову. Однією з кращих бібліотек свого часу володів Ярослав Мудрий. З часом дедалі більше місця в бібліотеках посідають твори давньоруської літератури.

Тема 9