Ведення зустрічного бою

Зустрічний бій може відбуватися в різних умовах, і дії залежатимуть у першу чергу від складу противника, характеру місцевості та положення роти. Але в усіх випадках рота повинна діяти раптово, сміливо й швидко, використовуючи вигідні умови місцевості для рішучої атаки противника у фланг і тил.

Рота, що діє у головній похідній заставі, зустрівшись з розвідкою та підрозділами охорони противника, активними діями і вогнем знищує їх і продовжує рух. Зустрівшись з переважаючим у силі противником, головний дозор, зайнявши вигідний рубіж, вогнем з місця завдає йому ураження і сковує його дії з фронту.

Отримавши дані від головного дозору, який веде бій з противником, командир головної похідної застави швидко оцінює обстановку, приймає рішення і ставить бойові завдання. Приданий артилерійський підрозділ з ходу займає вогневі позиції, відкриває вогонь по колонах противника, що підходять, підтримує бій головного дозору, висування, розгортання та бій головної похідної застави. Протитанковий підрозділ висувається на загрозливий напрямок для прикриття розгортання головних сил ГПЗ.

Головна похідна застава під прикриттям вогню артилерії висувається на рубіж переходу в атаку.

Перед рубежем переходу в атаку рота розгортається у передбойовий, а потім у бойовий порядок. Механізовані й танкові взводи, використовуючи маскувальні властивості місцевості, виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку па відстані 200 - 300 м за командою (сигналом) командира роти розгортаються у бойовий порядок і швидко атакують противника (схеми 30, 31).

Рубіж переходу в атаку вибирається виходячи з умов місцевості так, щоб висування і розгортання головних сил здійснювалося у найкоротшому напрямку і приховано.

Рота, що діє у складі головних сил батальйону, у зустрічному бою може займати й утримувати вигідний рубіж, забезпечуючи дії решти сил батальйону, швидко атакувати противника слідом за вогневим ударом і розвивати наступ у глибину, а також здійснювати обхідний маневр. Командир роти приймає рішення по карті, поставлення завдань підрозділам і керування ними здійснює по радіо. В усіх випадках рота дотримується заходів щодо захисту від високоточної зброї.

Рота, що діє у бічній похідній заставі, під час зустрічі з противником вогнем та активними діями на вигідних рубежах сковує

його і забезпечує головним силам бригади можливість маневру для виконання поставленого завдання.

Під час розгортання полку (бригади, батальйону) у бік флангу бічна похідна застава діє так само, як і головна похідна застава.

Зустрічний бій роти повинен завершуватися повним розгромом противника. У випадку відходу або переходу до оборони рота рішучими діями не дає противнику закріпитися на вигідному рубежі або організовано почати відхід.

Досвід Великої Вітчизняної війни та післявоєнних навчань свідчить, що розгром противника у зустрічному бою залежно від умов місцевості і характеру дій противника головна похідна застава може здійснювати різними способами: або скувати частиною сил противника з фронту і швидко атакувати у фланг і тил, або атакувати його з фронту.

Зустрічний бій передового загону (авангарду) звичайно починається боєм головної застави.

Передовий загін (авангард) під прикриттям похідної застави і вогню артилерії, використовуючи потайні підступи, а іноді й маскування аерозолями (димами), швидко виходить на напрямок зосередження основних зусиль, з ходу розгортається у бойовий порядок і стрімкою атакою, як правило, у фланг або тил завершує знищення похідної охорони противника.

Знищивши похідну охорону противника, передовий загін швидко захоплює вказаний йому рубіж і утримує його до підходу головних сил бригади, а авангард сміливо проривається до головних сил противника і сковує їх.

У подальшому передовий загін і авангард діють звичайно у складі першого ешелону полку (бригади).

Придані зенітні засоби, перебуваючи у бойових порядках, переміщаються за атакуючими підрозділами у постійній готовності до ведення вогню по повітряних цілях.

Щоб вести ефективну боротьбу з бойовими вертольотами противника, командир батальйону повинен постійно враховувати можливість їх раптової появи та нетривалість перебування у зоні обстрілу; визначати можливі рубежі, з яких вертольоти противника

можуть завдати ударів; безперервно вести спостереження за повітрям і бути в постійній готовності вести противертольотну боротьбу.

Загородження та перешкоди підрозділи батальйону обходять або долають з ходу.

Якщо на напрямку дій батальйону висаджується тактичний повітряний десант, командир батальйону вживає всіх заходів до того, щоб швидше з'єднатися з ним і спільними діями викопати поставлене завдання.

Розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор веде розвідку головних сил противника, виявляє склад і напрямок висування його других ешелонів (резервів).

Особливо важливим у зустрічному бою є досягнення тісної взаємодії з бойовими вертольотами. Бойові вертольоти, підтримуючи бій батальйону, завдають ураження резервам противника, забороняють або утруднюють їх підхід, руйнують, мости, створюють загородження. Для цього необхідно своєчасно давати їм цілевказівки й чітко позначати своє положення. Ці питання вирішуються заздалегідь під час організації бою.

Батальйон веде зустрічний бій до повного розгрому противника та оволодіння вигідним рубежем, що забезпечує сприятливі умови для розгортання та вступу в бій головних сил бригади. З їх підходом батальйон продовжує наступ.

У тому випадку, коли противник переважаючими силами випередив передовий загін у виході на вказаний йому рубіж, а авангард (головна похідна застава) у розгортанні й веде наступ, батальйон вогнем усіх засобів та активними діями па досягнутому рубежі сковує противника на широкому фронті, завдає йому ураження і забезпечує найвигідніші умови для розгортання головних сил полку (бригади). Механізовані підрозділи при цьому спішуються. Танки та бойові машини (бронетранспортери) займають вогневі позиції за укриттями і уражують противника вогнем. Автомобілі відводяться в укрите місце.

Командир батальйону, який перебуває у складі головних сил полку (бригади), з отриманням бойового завдання на зустрічний бій приймає рішення по карті, звичайно у русі, ставить завдання підрозділам, організує взаємодію, управління та всебічне забезпечення

бою він здійснює, як правило, по радіо. У подальшому ці питання командир уточнює на місцевості.

Батальйон приховано, дотримуючись заходів щодо захисту від високоточної зброї, з максимально допустимою швидкістю виходить на свій напрямок, розгортається у бойовий порядок, стрімко атакує противника і розвиває наступ у глибину.

За спроби противника перейти до оборони на вигідному рубежі батальйон вогнем і рішучою атакою з ходу розчленовує його бойовий порядок, знищує противника, захоплює цей рубіж і продовжує виконувати поставлене завдання.

Виявивши відхід противника, батальйон негайно переходить до переслідування, знищує підрозділи прикриття, швидко проривається до його головних сил і у взаємодії з підрозділами, що ведуть переслідування паралельними маршрутами, знищує їх.

Батальйон, який діє на фланзі, який заходить, повинен стрімко найкоротшими шляхами вийти на напрямок відходу противника та рішуче атакувати його.

Технічне тилове забезпечення у батальйоні організується на основі рішення командира батальйону та вказівок старшого командира (начальника). Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону із зав'язкою зустрічного бою розгортаються за бойовим порядком батальйону по можливості у важкодоступному для танків районі. Медичний пункт батальйону та пункти технічного спостереження переміщуються за атакуючими підрозділами батальйону.

У ході Великої Вітчизняної війни відзначено немало прикладів, коли дії підрозділів у авангарді (передовому загоні) і похідній охороні забезпечували умови для вступу у бій головних сил.

У грудні 1941 року 2-й стрілецький батальйон як авангард 19-ї стрілецької бригади прямував за маршрутом НОВЕ СЕЛО, НЕДІЛЬНЕ із завданням з ходу захопити НЕДІЛЬНЕ та не допустити відходу противника у західному та південно-західному напрямках (схема 32). Командир батальйону вирішив вогнем мінометів придушити противника у НОВОМУ СЕЛІ й атакою з ходу знищити його, поки він не встиг зайняти оборону. Атака противника була раптовою, і він не зумів учинити опір. Після короткого бою

рота противника була розгромлена. Із свідчень полонених стало відомо, що ця рота входила до складу 160-го піхотного полку 360-ї піхотної дивізії.

Командир батальйону вирішив, Ідо відбудеться зустріч з авангардом противника, негайно рухатися в напрямку НЕДІЛЬНЕ.

4 ср - головна похідна застава з ходу знищує до взводу піхоти противника у КОЖУХОВО й захоплює південно-західну околицю НЕДІЛЬНЕ. Стрімко атакують головні сили батальйону 5 і 6 ер. Головні сили полку противника намагалися обійти НЕДІЛЬНЕ з південного заходу, але зустріли опір 1 і 3 сб 19-ї сбр, що підійшли.

Противник не втримай натиску і почав відходити па схід. На полі бою залишилося до 300 солдатів і офіцерів убитих. У НЕДІЛЬНЕ був розгромлений штаб 160-го піхотного полку, захоплені штабні документи, чотири гармати, шість станкових кулеметів, вісім мінометів, близько 150 автомобілів.

Велику роль у розгромі противника відіграли рішучі дії авангардного батальйону, який у зустрічному бою зумів знищити похідну охорону противника, а потім створити вигідні умови головним силам бригади для удару по полку противника.

Успіх зустрічного бою авангарду був забезпечений: доброю розвідкою та своєчасним отриманням даних про рух противника; умілими діями командира батальйону, який, не чекаючи детальних відомостей про сили противника, що підходить, швидко прийняв рішення на розгортання підрозділів для атаки, своєчасно поставив завдання головній похідній заставі, яка знищила бойову охорону противника і захопила вигідний рубіж на західній околиці НЕДІЛЬНЕ; вдалим вибором рубежів розгортання й атаки 5-ї та 6-ї стрілецьких рот - поблизу дороги, де рухався противник, що дозволило стрімко вести атаку; доброю організацією взаємодії стрілецьких рот з підтримуючими мінометними підрозділами.

У цьому бою весь особовий склад батальйону показав зразки героїзму і мужності (Тактика в боевых примерах. Батальон. - М.: Воениздат, 1974. С. 157).

Умови виникнення зустрічного бою зараз стали більш різноманітними. Зустрічний бій став більш динамічним, мансвреним, напруженим і прихованим. Різко зросло значення чинника часу,

випередження противника у діях, особливо у вогневому ураженні. Усе це вимагає від командирів підрозділів глибокого осмислення характеру зустрічного бою, творчого пошуку способів його ведення і досягнення успіху.

Глава п'ята