Феномен сучасної глобалізації та глобальні проблеми сучасності: їх генеза та пошуки розв’язку.Прогнози та перспективи розвитку сучасної цивілізації

З’ясувавши суть основних джерел та рушійних сил суспільного прогресу, слід перейти до поняття спрямованості історичного прогресу, його критеріїв і характеру протиріч. Посилаючись на складність ситуації, деякі філософи-песимісти взагалі заперечують існування суспільного прогресу. З точки зору діалектико-матеріалістичного розуміння, прогрес існує об’єктивно, незважаючи на наявність у ньому серйозних протиріч (економічні негаразди, міжнаціональна напруженість, економічна криза тощо). Об’єктивною причиною соціального прогресу і саме характер суспільства як життєдіяльного організму. Регрес, якщо і має тимчасовий характер і повинен переходити в стабілізацію, а потім в прогрес. Основним критерієм соціального прогресу і розвиток продуктивних сил, виробничих відносин. Основними щаблями суспільного прогресу є зміна суспільно-економічних формацій, культур, епох, поворотних моментів історії тощо. Прогрес буває двох типів: прогрес антагоністичного суспільств а, який є тимчасовим і досягається в результаті боротьби класів, і прогрес неантагоністичного суспільства, який є постійним і досягається співпрацею всіх класів та груп суспільства. Аналізуючи політичне становище у світовій історії, треба бачити активний процес перетворення класів і націй, народних мас, особи з об’єкта пригноблення, експлуатації в суб’єкт історичної дії для досягнення нових щаблів суспільного прогресу (наприклад, боротьба за перемогу ринкових відносин в Україні та країнах СНД).

. Сам термин "глобальный" ведет свое происхождение от латинского слова "глобус", то есть Земля, земной шар, и с конца 60-х годов XX столетия он получил широкое распространение для обозначения наиболее важных и настоятельных общепланетарных проблем современной эпохи, затрагивающих человечество в целом.

Принципиальное значение, впрочем, имеет не составление сколько-нибудь исчерпывающего списка глобальных проблем, а выявление их происхождения, характера и особенностей, а главное - поиски научно обоснованных и реалистичных в практическом отношении способов их решения. Именно с этим связан целый ряд общетеоретических, социально-философских и методологических вопросов в их изучении, которые к настоящему времени сложились в последовательную концепцию глобальных проблем современности, опирающуюся на достижения современной науки и философии. Сам термин "глобальные проблемы", впервые введенный в употребление в конце 60-х годов на Западе, получил широкое распространение в значительной мере благодаря деятельности Римского клуба. Однако многие из этих проблем были предвосхищены еще в начале XX века такими выдающимися учеными, как Э. Леруа, П. Тейяр де Шарден и В. И. Вернадский. С 70-х годов разработанная ими концепция "ноосферы" (сферы разума) была непосредственно переключена в том числе и на исследования в области философии глобальных проблем

. Напротив, будучи результатом (а не просто суммой) предшествовавшего общественного развития человечества, глобальные проблемы представляют собой специфическое порождение именно современной эпохи, следствие крайне обострившейся неравномерности социально-экономического, политического, научно-технического, демографического, экологического и культурного развития в условиях совершенно новой, своеобразно
й исторической ситуации. И эти исторические контрасты сочетаются с охватившим нашу планету стремительным процессом интернационализации.