2015-06-04
1307
Детальне окреслення підсумків дискусій про предмет соціальної психології вкрай необхідні, тому що, по-перше, допомагають визначити коло задач, розв'язуваних цією наукою, по-друге, ставлять невирішені проблеми більш чітко, змушуючи попутньо усвідомлювати свої власні можливості і засоби. Так, дискусія про предмет соціальної психології не може вважатися цілком закінченою, хоча база досягнутої згоди цілком достатня, щоб проводити дослідження. Разом з тим залишається безсумнівним, що не всі крапки над «I» поставлені. Як відомий компроміс склалося таке положення, що практично зараз існують дві соціальні психології: одна, зв'язана переважно з більш «соціологічною», інша — переважно з «психологічною» проблематикою. У цьому змісті ситуація виявилася подібною з тією, котра склалася й у ряді інших країн. Так, наприклад, у США соціальна психологія офіційно існує в двох секціях: секція є усередині Американської соціологічної асоціації й усередині Американської психологічної асоціації; у передмовах до підручників звичайно вказується, чи є автор соціологом чи психологом за освітою. У 1954 р. у США за пропозицією відомого соціального психолога Т. Ньюкома в одному з університетів був поставлений цікавий експеримент: курс соціальної психології читався половині студентів одного курсу в першому семестрі лектором-соціологом, другій половині в другому семестрі — лектором-психологом. Після закінчення курсів студентам було запропоновано провести дискусію з проблем соціальної психології, але вона не вийшла, тому що студенти були упевнені, що прослухали зовсім різні курси по зовсім різних дисциплінах. Виданий у США в 1985 р. підручник К.Стефан і В.Стефан так і називається «Дві соціальні психології». Звичайно, така подвійність викликає ряд незручностей. Вона може бути припустима лише на якомусь етапі розвитку науки, користь від дискусій про її предмет повинна полягати, між іншим, і в тім, щоб сприяти однозначному рішенню питання. Гострота проблем соціальної психології диктується, однак, не тільки деякою невизначеністю її положення в системі наук і навіть не переважно цією її особливістю. Дуже важливою й істотною рисою соціально-психологічного знання є його включенність у соціальну і політичну проблематику суспільства. Звичайно, це стосується особливо таких проблем соціальної психології, як психологічні характеристики великих соціальних груп, масових рухів і т.д. Але і традиційні для соціальної психології дослідження малих груп, чи соціалізації соціальних установок особистості зв'язані з тими конкретними задачами, що зважуються суспільством визначеного типу. У теоретичній частині соціально-психологічного знання безпосередній вплив конкретних соціальних умов, традицій культури. У визначеному змісті слова можна сказати, що соціальна психологія сама є частиною культури. Звідси виникають принаймні дві задачі для дослідників.
По-перше, задача коректного відношення до закордонної соціальної психології, насамперед до змісту її теоретичних концепцій, а також методів і результатів досліджень. Як про це свідчать численні західні роботи, більшість практично орієнтованих досліджень у соціальній психології було викликано до життя зовсім конкретними потребами практики. Отже, сама орієнтація цих досліджень повинна бути уважно вивчена під кутом зору задач, у свій час поставлених практикою. Сучасні наукові дослідження не можуть здійснюватися без визначеної системи їхнього фінансування, а система ця сама по собі диктує і ціль, і визначене «фарбування» основного напрямку роботи. Тому питання про відношення до традиції соціальної психології будь-якої іншої країни не має однозначного рішення: нігілістичне заперечення чужого досвіду тут настільки ж недоречно, як і просте копіювання ідей і досліджень. Не випадково в сучасній соціальній психології введене поняття «соціального контексту», тобто прихильності дослідження до визначеної соціальної практики.
По-друге, задача ретельного відпрацьовування проблеми прикладного дослідження в соціальній психології. Дослідження, проведені безпосередньо в різних ланках суспільного організму, вимагають не тільки високої професійної майстерності, але і цивільної відповідальності дослідника. Спрямованість практичних рекомендацій і є та сфера, де соціальна психологія безпосередньо «вторгається» у громадське життя. Отже, для соціального психолога дуже гостро постає не тільки питання про професійну етику, але і про формулювання своєї соціальної позиції. Французький соціальний психолог С. Московічі справедливо помітив, що задачі для соціальної психології задає саме суспільство, воно диктує їй проблеми (Московиси, 1984). Але це означає, що соціальний психолог повинний розуміти ці проблеми суспільства, уміти уловлювати їх, усвідомлювати, якою мірою й у якому напрямку він може сприяти рішенню цих проблем. «Академізм» і «професіоналізм» у соціальній психології повинні органічно містити в собі і відому соціальну чуйність, розуміння сутності соціальної «ангажированності» цієї наукової дисципліни.
Специфіка соціальної психології, що склалася в Росії, Україні в конкретних історичних умовах, а саме в період існування соціалістичного ладу, природньо, породила і нову проблематику. Звичайно, багато хто з відкритих у традиційній соціальній психології явищ мають місце в будь-якому типі суспільства: міжособистісні відносини, комунікативні процеси, лідерство, згуртованість — усі ці явища, властиві будь-якому типу громадської організації.
Однак, констатуючи цей факт, потрібно мати на увазі дві обставини..
По-перше, навіть і ці, описані в традиційній соціальній психології, явища здобувають у різних соціальних умовах часом зовсім інший зміст. Формально процеси залишаються тими ж: люди спілкуються один з одним, у них формуються визначені соціальні установки і т.д., але який зміст різних форм їхньої взаємодії, якого роду установки виникають стосовно визначених суспільних явищ — усе це визначається змістом конкретних суспільних відносин. Виходить, аналіз усіх традиційних проблем здобуває нові грані. Методологічний принцип включення саме змістовного розгляду соціально-психологічних проблем продиктований у тому числі і суспільними потребами.
По-друге, нова соціальна реальність народжує часом і необхідність нових акцентів при дослідженні традиційних для даного суспільства проблем. Так, період радикальних економічних і політичних перетворень, що відбуваються сьогодні в Росії, вимагає особливої уваги, наприклад, до проблем етнічної психології (особливо в зв'язку з загостренням міжнаціональних конфліктів), психології підприємництва (у зв'язку зі становленням нових форм власності) і ін. Ідея про те, що суспільство диктує проблеми соціальної психології, повинна бути доповнена ідеєю про те, що борг соціального психолога — уміти виявити ці проблеми.
Крім задач загальнотеоретичного плану суспільство ставить перед соціальною психологією і конкретні прикладні задачі. Прикладні дослідження не можуть очікувати рішення теоретичних питань, вони висуваються буквально з усіх сфер громадського життя. Ряд найважливіших напрямків прикладних досліджень визначається сьогодні задачами, зв'язаними з тими змінами в масовій свідомості, що обумовлені саме радикалізмом соціальних перетворень. Тут же кореняться і нові можливості для діяльності соціального психолога-практика.
Отже, в подальших лекціях, ми будемо розглядати проблеми які повною мірою розробляються соціальною психологією, які за змістом відповідають визначеним задачам.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебникдлявысших учебных заведений.-М.: Аспект Пресс, 2000.- 376 с.
2. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник.-К.: 1995. – 304 с.
3. Основы социально-психологической теории.Учебное пособие для социологов, психологов, преподавателей и студентов:/ под общей ред.А.А. Бодальова, А.Н.Сухова. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 421 с.
4. Дэвид Майерс. Социальная психология./ Перев. с англ.- СПб.: Издательство «Питер». 1999.- 688 с.
5. Эйала Пайнс, Кристина Маслач. Практикум по социальной психологии.- СПб.: Издательство «Питер». 2000. – 528 с.
6. Загальна психологія: Підручник для студентів вищ. навч. закладів./ С.Д.Максименка – К.: Форум, 2000. – 543 с.
7. Ануфриева Н.М. и др. Социальная психология: Курс лекций. – К.: МАУП, 2000. – 136 с.
8. Психология. Учебник / Под редакцией А.А. Крылова. - М.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2001. – 584 с.
9. Ковалев А.Г. Про предмет социальной психологии. «Весник ЛГУ»,1959, № 11.
10. Методология и методы социальной психологии.Под ред. В.Шороховой.- М.:Наука, 1977. – 228 с.
