Міжнародних економічних відносин

(4 години)

Мета заняття: визначити сутність МЕВ та МЕ, розглянути етапи та тенденції розвитку МЕВ та світової економіки, систематизувати знання з основних понять пов’язаних з міжнародними економічними відносинами, набути вмінь аналітичного мислення при визначенні видів сучасних міжнародних економічних відносин, визначенні проблем участі України у міжнародному поділі праці.

Основні питання до розгляду

План першого заняття:

1. Сутність МЕВ та їх історична еволюція.

2. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин.

3. Поняття світової економіки та тенденції її розвитку.

План другого заняття:

1. Міжнародний поділ праці як основа формування сучасної системи МЕВ. Інтернаціоналізація господарського життя.

2. Теорії міжнародного поділу праці.

3. Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

4. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці.

Перелік питань для самоконтролю:

1. Дайте визначення міжнародним економічним відносинам.

2. Охарактеризуйте історію розвитку міжнародних економічних відносин.

3. Перерахуйте основні признаки та особливості міжнародних економічних відносин.

4. Що є об’єктом та суб’єктом міжнародних економічних відносин?

5. Які існують передумови і фактори розвитку міжнародних економічних відносин?

6. Які сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин?

7. Дайте визначення поняттю факторів виробництва та його складових.

8. У чому полягає сутність міжнародного поділу праці?

9. Які фактори впливають на розвиток міжнародного поділу праці?

10. Охарактеризуйте основні форми міжнародного поділу праці.

Література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 406 с. – С. 11-18, 28-35, 36-40.

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – 368 с. – С. 13-35.

3. Козак Ю.Г., Ковальський В.В., Ржепішевький К.І. Міжнародна економіка в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 676 с. – С. 11-17.

4. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х частях. – Часть 1: Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, 2000. – 416 с. – С. 36-42, 22-28.

5. Семенов К.А. Международные экономические отношения: Курс лекций. – М.: Гардарики, 1999. – 336 с. – С. 10-59, 118-179.

6. Шпрай В.И. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебное пособие. – М.: Дашков и Ко, 2003. – 528 с. – С. 13-33.

7. Міжнародні організації: Навчальний посібник /За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. – К.: Центр навчальний літератури, 2003. – 288 с. – С. 9-32.

Основні поняття та терміни:

Міжнародні економічні відносини. Предмет та метод вивчення міжнародних економічних відносин. Механізм МЕВ. Фактори виробництва. Праця, як фактор виробництва. Земля, як фактор виробництва. Капітал, як фактор виробництва. Технологія, як фактор виробництва. Міжнародний поділ факторів виробництва. Міжнародний поділ праці. Міжнародний поділ капіталу. Міжнародна спеціалізація праці. Міжнародне виробниче кооперування. Міжнародна субспеціалізація. Інтернаціоналізація господарського життя.

Теми доповідей і рефератів(ІЗ):

1. Фактори розвитку міжнародного поділу праці.

2. Основні тенденції міжнародного поділу праці

3. Проблеми та стратегічні пріоритети інтернаціоналізації економічних зв’язків України.

Для закріплення знань студентам пропонується виконати наступні завдання:

Тестові завдання:

I. Вкажіть „вірно” чи „невірно”:

1. Наука МЕВ досліджує та вивчає всі економічні відносини.

2. Механізм МЕВ включає правові норми, інструменти їх реалізації та діяльність міжнародних економічних організацій.

3. Метод діалектичного матеріалізму є головним методом вивчення МЕВ та полягає в тому, що кожна форма МЕВ розглядається як похідна від відносин у сфері матеріального виробництва різних країн у процесі її становлення, розвитку та вдосконалення та у взаємодії з іншими формами.

4. Міжнародні економічні відносини на мікрорівні – це форми і способи зв'язків національних економік у світовому господарстві: зовнішня торгівля, міжнародна міграція факторів виробництва.

5. Головна ціль суб’єктів мікрорівня МЕВ – виробити загальну для всіх учасників нормативно-правову базу здійснення міжнародних економічних відносин у тій чи іншій сфері.

6. На макрорівні суб'єктами міжнародних економічних відносин є національні уряди й інші державні органи та міжнародні економічні організації.

7. Об'єктами міжнародних економічних відносин є окремі громадяни; підприємства і фірми; міжнародні корпорації та союзи підприємців.

8. До передумов розвитку міжнародних економічних відносин на міжнародному рівні відносяться перехід від натурального типу господарювання до товарного виробництва; затвердження товарно-грошових відносин з їхньою головною метою максимізації прибутку; якісний стрибок у розвитку продуктивних сил у ході промислової революції, що дозволила перейти до масового виробництва товарів понад внутрішні національні потреби.

9. До первинних факторів виробництва належать капітал та технологія.

10. Ціною праці, як фактора виробництва є рентний платіж.

11. Кооперація та спеціалізація є формами міжнародного поділу факторів виробництва.

12. Міжнародний поділ праці носить суб’єктивний характер.

13. Міжнародна спеціалізація та міжнародне кооперування праці забезпечують зростання капіталоємкості та скорочення часу на виробництво нових товарів.

14. Головними рисами міжнародного виробничого кооперування є довготривалість та комплексний характер.

15. Сучасні міжнародні економічні відносини інтенсивно розвиваються, трансформуються, змінюють свої географічні пріоритети та усе більш здобувають риси єдиної системи, де окремі їхні форми не тільки тісно взаємозалежні, але і взаємообумовлені.

II. З приведених відповідей виберіть одну найбільш вірну і найбільш повну:

1. Міжнародні економічні відносини в порівнянні з внутрішньонаціональними мають і свої специфічні особливості, серед яких:

а) нерівномірність розвитку різних країн і регіонів;

б) неможливість використання системи взаємних претензій;

в) набагато більші обсяги обміну, незрівнянно більша кількість суб'єктів.

2. Комплекс економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами в системі світового господарства – це:

а) міжнародні економічні відносини;

б) міжнародний рух факторів виробництва;

в) процес використання міжнародних відносин для вирішення проблем економічного плану.

3. Міжнародна економіка – це:

а) суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) у системі світового господарства;

б) частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної приналежності в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і формування міжнародної економічної політики держав;

в) дисципліна, що вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, що відбуваються у світовому господарстві і різних країнах світу і держав, що впливають на економічні зв'язки, із закордонними країнами, у нерозривному зв'язку з якісною стороною, у конкретних умовах місця і часу.

4. Міжнародна мікроекономіка – це:

а) частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків;

б) частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їхнього виробництва, а також їхні ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну й ін.);

в) частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної приналежності в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і формування міжнародної економічної політики держав.

5. Міжнародна макроекономіка – це:

а) частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків;

б) частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їхнього виробництва, а також їхні ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну й ін.);

в) частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної приналежності в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і формування міжнародної економічної політики держав.

6. Праця, як фактор виробництва – це:

а) фізична і розумова діяльність, що приносить визначені результати;

б) фізична і розумова діяльність, спрямована на задоволення суспільних потреб;

в) фізична і розумова діяльність людей, спрямована на одержання доходу для задоволення потреб.

7. Земля як фактор виробництва – це:

а) усе, що надала природа в розпорядження людини для його існування;

б) усе, що надала природа в розпорядження людини для його виробничої діяльності;

в) усе, що надала природа в розпорядження людини для задоволення всіх її потреб.

8. Капітал як фактор виробництва – це:

а) усі використовувані в процесі виробництва засоби – будівлі, спорудження, машини, станції, сировина, усі складські запаси готової і неготової продукції, гроші на рахунку в банку і т.п.;

б) усі використовувані в процесі виробництва ресурси – фінансові, трудові, інформаційні;

в) усе використовуване в процесі виробництва устаткування – верстати, машини, передатні пристрої, засоби зв'язку і т.п.

9. Технологія як фактор виробництва – це:

а) сукупність знань про способи і засоби проведення виробничих процесів;

б) наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності, спрямовані на одержання доходу;

в) сукупність послідовних технічних операцій, що дозволяють одержати необхідний результат.

10. Вторинним фактором виробництва є:

а) праця;

б) земля;

в) капітал.

11. Ціною фактора виробництва „капітал” є:

а) ліцензійний чи патентний платіж;

б) земельна рента;

в) банківський відсоток.

12. Міжнародний поділ праці заснований:

а) на доцільності виробляти продукцію в тій країні, де її виробництво сполучене з найменшими витратами;

б) на поділі за географічним принципом;

в) на доцільності виробляти всю необхідну для населення країни продукцію.

13. Міжнародний поділ факторів виробництва – це:

а) різний рівень забезпеченості держави накопиченими запасами матеріальних засобів;

б) історично сформоване зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах;

в) різний рівень забезпеченості держав корисними копалинами, ґрунтовими, водяними ресурсами, кліматичними умовами і т.п.

14. Сутність міжнародного поділу праці виявляється:

а) у діалектичній єдності поділу та об'єднання процесу виробництва;

б) в одержанні додаткового економічного ефекту;

в) стійкої й економічно вигідної спеціалізації окремих країн по виробництву визначених видів продукції.

15. Система чи спосіб організації взаємозалежного виробництва, при якому підприємства різних країн спеціалізуються на виготовленні визначених товарів чи послуг і згодом обмінюються ними – це:

а) міжнародний поділ технології;

б) міжнародний поділ праці;

в) міжнародна кооперація.

16. Міжнародна спеціалізація – це:

а) концентрація виробництва однорідної продукції в одній чи декількох країнах для задоволення не тільки своїх потреб, але і потреб зацікавлених країн;

б) об'єднання виробничих апаратів двох і більш країн в інтересах виконання єдиної виробничої програми для технічного удосконалювання виробленої продукції;

в) вища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва визначеної продукції в окремих країнах.

17. Галузь міжнародної спеціалізації:

а) сукупність підприємств, що виробляють однорідну продукцію на території двох і більш країн;

б) сукупність виробництв, технологічно пов'язаних між собою і розташованих на території різних держав;

в) це галузь чи група галузей, що мають більш високу питому вагу у виробництві даної країни в порівнянні зі світовим виробництвом і більш високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.

18. Міжнародне кооперування – це:

а) концентрація виробництва однорідної продукції в одній чи декількох країнах для задоволення не тільки своїх потреб, але і потреб зацікавлених країн;

б) об'єднання виробничих апаратів двох і більш країн в інтересах виконання єдиної виробничої програми для технічного удосконалювання виробленої продукції;

в) вища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва визначеної продукції в окремих країнах.

19. Попереднє узгодження країнами в договірному порядку умов господарської взаємодії – це ознака:

а) міжнародного кооперування;

б) міжнародної спеціалізації;

в) міжнародного поділу факторів виробництва.

20. Міжнародні угоди про технічне співробітництво у використанні вузлів і деталей на базі кооперування:

а) підвищують рівень відповідальності за дотримання термінів налагодження виробництва технічно складної продукції;

б) призводять до зміни джерел фінансування;

в) зменшують терміни налагодження виробництва нових видів виробів.

III. Вставте пропущене слово:

1. ___________ – використовувані у виробництві ресурси, від яких у визначальній ступені залежать кількість, обсяг продукції, що випускається.

2. ___________ – усвідомлена, енерговитратна, загальновизнана доцільною діяльність людини, що вимагає зусиль для здійснення роботи.

3. ___________ – це історично сформоване і придбане зосередження окремих видів технології в різних країнах.

4. ___________ – встановлення тривалих виробничих зв'язків між підприємствами, кожне з який спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу.

5. ___________ – спосіб перетворення речовини, енергії, інформації в процесі виготовлення продукції, обробки і переробки матеріалів, зборки готових виробів, контролю якості, управління, що втілює в собі методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і процедур.

6. ___________ – об'єктивний процес формування, організації, функціонування і розвитку принципово нової всесвітньої, глобальної системи на основі взаємозв'язку і взаємозалежності у всіх сферах міжнародного співтовариства.

7. ___________ – сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві та обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

8. ___________ – це різні рівні забезпечення держави накопиченими запасами матеріальних засобів.

9. ___________ – зосередження діяльності на відносно вузьких, спеціальних напрямках, окремих технологічних операціях чи видах продукції, що випускається.

10. ___________ – це сукупність національних господарств об'єднаних раціональними видами світогосподарських зв'язків.

11. ___________ – усе, що здатно приносити доход; ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; вкладення у виді засобів виробництва.

12. ___________ – вища ступінь розвитку суспільного, територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва визначеної продукції в окремих країнах.

13. ___________ – ресурс, використовуваний для виробництва сільськогосподарської продукції.

14. ___________ – об'єднання економічних суб'єктів, поглиблення їхньої взаємодії, розвиток зв'язків між ними.

15. ___________ – спеціалізація країн на виробництві визначених видів товарів, для виготовлення яких у країні маються більш дешеві ресурси і кращі умови в порівнянні з іншими країнами.