Методичні рекомендації. Методологія являє собою вчення про принципи побудови форми та засоби наукового пізнання; методика – сукупність методів збирання

Методологія являє собою вчення про принципи побудови форми та засоби наукового пізнання; методика – сукупність методів збирання, аналізу та обробки кримінологічної інформації (про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи протидії злочинності). Результатом кримінологічних досліджень повинні бути практичні висновки з певними рекомендаціями, пропозиціями щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, складання програм з попередження злочинності й удосконалення чинного законодавства з кримінологічних проблем. З огляду на це окремі вчені в поняття методики включають також методи розробки певних висновків, пропозицій і рекомендацій.

При проведені кримінологічних досліджень використовуються як загальнонаукові методи (діалектичний метод, методи логічного, історичного та порівняльного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні), так і спеціальні методи кримінологічного дослідження (метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи, зокрема, спостереження, опитування у вигляді анкетування або інтерв'ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи тощо; психологічні – соціометричне опитування, тестування тощо). Особливе значення у кримінології має статистичний метод.

Залежно від того, на виконання яких саме завдань кримінологічного дослідження спрямовані методи, умовно їх можна розподілити на три великі групи:

1) методи системи збирання даних (суцільне обстеження, вибіркове обстеження, монографічне обстеження);

2) методи реєстрації одиничних подій (методи збирання даних) (опитування у вигляді анкетування та інтерв’ю, експертного опитування, соціометричне опитування, спостереження, вивчення документів та матеріалів, зокрема контент-аналіз та аналіз кримінальної статистики, тестування, психоаналіз, соціальний експеримент);

3) методи обробки та аналізу даних, що отримані (описування та класифікація, типологізація, експериментальний аналіз, статистичний аналіз, генетичний аналіз, моделювання).

Необхідно звернути увагу студентів на метод контент-аналізу документів, який здійснюється за заздалегідь підготовленою програмою, застосовується за наявності значного за обсягом матеріалу, коли потрібен високий ступінь точності та об'єктивності аналізу. Інформація групується за певними критеріями, піддається шкаліруванню та індексації, після чого проводиться обробка та узагальнення за допомогою комп'ютера або вручну.

Досить часто в кримінологічних дослідження використовується метод вибіркового дослідження, що передбачає формування та вивчення вибіркової сукупності, яка за своїми характеристиками повинна відображати специфіку генеральної сукупності. Отримані висновки, за умови дотримання вимог репрезентативності та валідності вибірки, можна поширювати на всі одиниці генеральної сукупності. Слід пам’ятати, що при організації вибіркового спостереження правопорушників у кримінології заведено порівнювати отримані дані з матеріалами паралельного дослідження контрольної групи правослухняних громадян. Проведення вибіркового дослідження можливо лише у випадку, коли генеральна сукупність представлена не менше, ніж 1000 одиниць.

Кримінологічне прогнозування — це передбачення майбутнього стану злочинності й пов'язаних з нею явищ і чинників (обстановки кримінології), виявлення основних тенденцій їх розвитку, а також вірогідності вчинення злочину конкретними особами в майбутньому. Виходячи з цього можна виділити такі види кримінологічного прогнозування:

1) прогнозування злочинності взагалі та її окремих проявів;

2) прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.

При більш широкому розумінні кола об’єктів кримінологічного прогнозування виокремлюють також прогнозування криміналізації нових суспільно небезпечних діянь та декриміналізації злочинів, що вже втратили свою суспільну небезпеку та не потребують застосування до осіб, що їх вчиняють, кримінальної репресії; прогнозування ефективності дії кримінально-правових норм, профілактичних заходів; а також прогнозування розвитку науки кримінології.

Прогнозування кримінології здійснюється на основі наявних наукових уявлень про злочинність, з використанням статистичних, експериментальних методів, математичного моделювання. Для того, щоб результат прогнозу можна було використовувати в практичній діяльності, він повинен мати науковий характер, бути таким, що може перевірятися. Студенти мають знати та вміти пояснювати основні методи кримінологічного прогнозування: метод лінійної екстраполяції, експертних оцінок та моделювання. Прогнозування є необхідним і початковим етапом кримінологічного планування.

Кримінологічне планування – діяльність, що становить процес підготовки, складання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний порядок, послідовність і терміни виконання, а також відповідальних виконавців.

Література:

1. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main

2. Про затвердження плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2012 № 767 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main

4. Анікєєва Н.А. Попередження злочинності і кримінологічне прогнозування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С.9-13.

5. Антонян Ю. Прогноз роста преступности // Народный депутат. – 1991. - № 11. – С. 72-78.

6. Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика. - Минск, 1981. – 96 с.

7. Блувштейн Ю.Д. Криминология и математика. - М., 1974. - 176 с.

8. Гаврилов О.А. Математические методы и модели в социаль­но-правовом исследовании. - М., 1980. – 184 с.

9. Даньшин І. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозування // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. – 2004. – № 4. – С.145-152.

10. Долгова А.И. Криминология. – М.: НОРМА, 2003. – С. 17-30.

11. Дружинин Н.К. Выборочное наблюдение и эксперимент. – М., 1977.

12. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М., 1986. – 191 с.

13. Кашкаров О.О. Кримінологічне дослідження та прогнозування злочинності – необхідна умова та запорука ефективної діяльності органів кримінальної юстиції щодо протидії корисливій злочинності (на прикладі АР Крим) / О.О. Кашкаров // Актуальні проблеми держави і права. – 2010. – Вип.55. – С. 472-478.

14. Клейменов М. Уголовно-правовое прогнозирование // Социалистическая законность. – 1990. - № 7. – С. 21-23.

15. Клейменов М.П. Уголовно - правовое прогнозирование. -Томск, 1991. – 168 с.

16. Ковалів М. Прогнозування криміногенної обстановки на об’єктах транспортного комплексу України: шляхи ії усунення // Право України. – 2000. - № 3. – С. 71-73.

17. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора А.И.Долговой. – М.: ИНФРА · М-НОРМА, 1997. – С. 35-58.

18. Криминология: Учебник // Под ред. акад. В.Н.Кудрявцева, проф. В.Е.Эминова. – М., 1995. – С. 216-248.

19. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. д.ю.н. В.Н.Бурлакова, д.ю.н. Н.М.Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2003. – С. 148-167.

20. Лунеев В.В. Выборочный метод в криминологии. – М., 1988.

21. Лунеев В.В. Тенденции преступности: мировые, региональные, российские // Государство и право. – 1993. - № 5. – С. 3-19.

22. Методика анализа преступности: Методическое пособие.-М., 1986. – 117 с.

23. Минин А.Я., Белоглазов В.Н. Криминологическое пронозирование. – Свердловск, 1991.

24. Модель регионального уголовно-правового и криминологического прогноза / Под ред. А.А.Алексеева. – М., 1994.

25. Новиченко А.С. Методологические основы познания преступности.- М., 1991. - 164 с.

26. Овчинский С.С. Оперативно-тактическое прогнозирование. – М., 1992.

27. Петровский А.В. Криминологическое прогнозирование преступного поведения молодежи / А.В. Петровский. – СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юрид. центр Пресс", 2005. – 220 с.

28. Рагимов И.М. Теория судебного прогнозированя. – Баку, 1987. – 127 с.

29. Скифский И.С. Криминологическое моделирование насильственной преступности в Австралии и России / Иван Сергеевич Скифский // Государство и право. – 2010. – № 9. – С. 64-71.

30. Токарев А.Ф. Криминологическое прогнозирование и планирование предупреждения преступления. – М., 1990.

31. Шмуклер В. Анализировать и прогнозировать // Социалистическая законность. – 1989. - № 12. – С. 17-19.