Методичні рекомендації. Проблема особи злочинця у кримінології є однією з ключових

Проблема особи злочинця у кримінології є однією з ключових. Свого часу саме спроби знайти певні відмінності злочинців від законослухняних громадян призвели до активізації досліджень та формуванні кримінології як окремої галузі наукового знання.

При вивченні даної теми студенти мають знати, що поняття особистості злочинця нерозривно пов’язане з кримінально-правовим поняттям суб’єкта злочину, що міститься у ст. 18 КК України, під яким розуміється фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

При визначенні поняття особи злочинця необхідно вирішити, чи охоплює це поняття всіх осіб, що скоїли злочин; а також які саме сторони і особливості особи злочинця необхідно вивчати. Потрібно зазначити, що поняття особа злочинця в певній мірі є умовним та формальним, оскільки віднесення певних дій до злочинних залежить від законодавця. Крім того, у багатьох осіб, що скоїли, наприклад, необережні злочини, можуть бути відсутні риси, типові для злочинців. З огляду на це, слушною вбачається думка щодо необхідності розмежування понять «особистість злочинця» та «особистості особи, що вчинила злочин» (А.Ф. Зелінський). Так, під особистістю злочинця розуміється сукупність соціально-демографічних, психологічних та моральних характеристик, в тій чи іншій мірі типово властивих людям, винним у злочинній діяльності певного типу. Що стосується особистості особи, що вчинила злочини, слід зазначити, що вона не характеризується статистично достовірними особовими відмінностями.

Необхідно зазначити, що поняття особистості злочинця має певні часові межі: з моменту скоєння злочину, засвідченого судом, і до моменту відбуття кримінального покарання та зняття або погашення судимості. Однак, не завжди після відбуття покарання характеристики особи, що обумовили її підвищену суспільну небезпеку та в сукупності з об’єктивними умовами та конкретною життєвою ситуацією призвели до вчинення нею злочину, змінюються. У такому випадку мова буде йти вже не про особу злочинця, а про криміногенну особу, тобто схильну до скоєння злочину та його повторення. Криміногенність особи формується до скоєння злочину, закріплюється в момент його здійснення, існує (може існувати) і після реалізації кримінально-правової відповідальності, будучи передумовою повторення злочину.

При вивченні теми особистості злочинця студенти мають дослідити проблему співвідношення біологічного та соціального в особі злочинця. Для цього слід звернутися до біопсихологічних та соціологічних теорій пояснення злочинної поведінки. Крім того, необхідно окремо розглянути соціалізацію – процес формування особи, тобто наділення її суспільними властивостями, формування самосвідомості, життєвих цінностей та орієнтирів, встановлення соціальних зв'язків, входження в соціальне середовище, пристосування до нього, освоєння певних соціальних ролей та функцій.

Розглядаючи проблему пізнання характеристик причин та умов конкретного злочину, слід пам'ятати, що в теорії кримінології як така розуміється взаємодія об'єктивних обставин, які сприяють вчиненню злочину, та певних властивостей особистості злочинця та його жертви, що створюють суб'єктивні передумови для формування криміногенної ситуації (В.В.Орєхов).

Злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку. Механізм злочинної поведінки являє собою процес взаємодії особистості та зовнішнього середовища, у результаті чого формується та реалізується злочинна поведінки людини. Механізм злочинної поведінки опосередкований певною послідовністю розвитку злочинних дій, серед яких науковці виокремлюють такі етапи (стадії):

1) мотивація (процес формування мотиву);

2) планування та виконання рішення вчинити злочин;

3) посткримінальна поведінка або мотивування.

Деякі із зазначених стадій механізму злочинної поведінки також розділяються на певні етапи. Також слід враховувати, що окремим злочинам притаманний згорнутий механізм злочинної поведінки, який має певну специфіку (наприклад, злочини, вчинені в стані афекту, у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння; необережні злочини тощо).

У залежності від наявності та повноти проходження усіх стадії механізм злочинної поведінки розділяють на повний (розгорнутий) або неповний (згорнутий).

Література:

1. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / С.Н. Абельцев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 207 с.

2. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника / Ю.М. Антонян. - М.: Прогресс, 1982. – 80 с.

3. Антонян Ю.М. Мотивация преступного поведения / Ю.М. Антонян // Юридическая психология: Научно-практическое и информационное издание. - 2006. - № 1. - С. 14-18.

4. Антонян Ю.М. Личность преступника / Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2004. – 366 с.

5. Блэкборн Р. Психология криминального поведения / Р. Блэкборн. – СПб.: Питер, 2004. – 496 с.

6. Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника / В.Н. Бурлаков. – СПб: Изд. Дом СПб ун-та, 2006. -240 с.

7. Волков Б.С. Мотивы преступлений: Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование / Волков Б.С. - Казань: Изд-во Казан.ун-та, 1982. – 152 с.

8. Галиця О. Безмотивне вчинення соціальне небезпечних дій / Олександр Галиця // Юридична газета: Юридичні питання: практика. - 2010. - 26 жовтня (№ 43). ─ С. 23.

9. Дремин В.Н. Маргинальная личность: проблемы самоидентификации и насилие в семье // Матеріали 1 Міжнародного науково-практичного семінару. – Одеса: Одеський інститут внутрішніх справ, 1999. – С.53-58.

10. Егорова Н. К вопросу о новых мотивах совершения преступлений // Уголовное право. 2008. - № 1. ─ С. 41-44.

11. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание / А.Ф. Зелинский. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

12. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / К.Е. Игошев. – Горький: Горьк. высш. школа МВД СССР, 1974. – 167 с.

13. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы /Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с.

14. Кондратюк Л.В. Антропология преступления (микрокриминология) / Л.В. Кондратюк. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 344 с.

15. Корягіна А.М. Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток та наслідки злочину: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / А.М. Корягіна; Харків. нац. ун-т внутр. справ. ─ Х., 2011. ─ 20 с.

16. Кудрявцев В.Н. Борьба мотивов в преступном поведении / В.Н. Кудрявцев. – М.: Норма, 2007. – 128 с.

17. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособие для вузов / В.Н. Кудрявцев. ─ М.: ИНФРА-М, 1998. ─ 216 с.

18. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н. Леонтьев. - М.: Изд. ун-та (каф. общей психологии), 1971.

19. Лунеев В.В. Преступное поведение: мотивация, прогнозирование, профилактика / В.В. Лунеев. – М.: Прогресс, 1980. – 137 с.

20. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб.: Питер, 2003. - 352 с.

21. Миненок М.Г. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы / Миненок М.Г., Миненок Д.М. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 365 с.

22. Охріменко І. Психологічна характеристика механізму злочинної поведінки / І. Охріменко // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 10. ─ С. 153-156.

23. Рацебарська А.О. Особистісні фактори індивідуальної злочинної поведінки / А.О. Рацебарська, Н.В. Кльован // Новітні наукові дослідження держави і права - 2011: Зб. наук. праць. 2011-. Т. 2. 2011. 290 с. ─ С. 189-193.

24. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Монографія / А.В. Савченко. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.

25. Тузов А. Неусвідомлене в механізмі антигромадської поведінки / А. Тузов // Право України. – 1999. - №8. – С.23-29.

26. Тузов Д.А. Особистість у сфері мотивації злочинної поведінки / Д.А. Тузов // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 14. – Одеса: “Юридична література”. – 2002. – С. 69-79.

27. Шалгунова С.А. Особа злочинця та ситуація в механізмі вчинення насильницького злочину / С.А. Шалгунова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006-2008. - № 4. ─ С. 179-189.

28. Ходимчук О.О. Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та її запобігання: Автореф. Дис. канд. юрид. наук зі спец. 12.00.08. – Київ, 2005.