Методичні рекомендації. При вивченні теми насильницької злочинності необхідно звернути увагу студентів на співвідношення понять «агресія» та «насильство»

При вивченні теми насильницької злочинності необхідно звернути увагу студентів на співвідношення понять «агресія» та «насильство». Агресія (лат. aggressio – напад) – це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування, що проявляється у ворожому ставленні. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство. Під насильством розуміється застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. Таким чином, поняття «агресія» є більш широким, ніж поняття «насильство», звідси будь-який насильницький злочин є агресивним за своєю природою, але не завжди агресивна поведінка виявляється у насильстві.

У літературі існує багато теорій походження агресії, основними серед яких є соціал-дарвіністський напрям, в основі якого лежить теорія Дарвіна про природний відбір і боротьбу за існування, що перенесена в галузь соціальних відносин; фрустраційна теорія: агресія є реакцією на фрустрацію; теорія соціального навчання: агресії як формі поведінки людина навчається в ході соціального спілкування; агресія – форма взаємодії людей різних культурних спільнот.

Виділяють різні види насильства. Наприклад, у Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» 2001 року наведені поняття чотирьох видів насильства: фізичного, сексуального, психологічного та економічного.

Насильницька злочинність – це сукупність злочинів, що реалізуються в процесі застосування злочинного насильства до потерпілих. Для цих злочинів характерні такі основні риси: об’єкт посягання – фізичні блага особи; умисна форма вини; насильство як засіб вчинення злочину; застосування насильства проти волі потерпілого та без відповідного на те права.

Традиційно в кримінології виділяють такі види насильницької злочинності: сімейно-побутова (основа – тривала побутова або сімейно-побутова конфліктність); ситуаційно-дозвільна (характеризується ситуативними, одномоментними зіткненнями конфліктуючих сторін); заздалегідь заплановані злочини; патологічна (діяння неосудних осіб, осіб з психічними аномаліями, хронічних алкоголіків і наркоманів).

До насильницьких злочинів можуть бути віднесені умисні злочини, зазначені у розділі 2 (без урахування тих, які вчиняються спеціальними суб’єктами), 3 (крім ст.148 КК України), 4 Особливої частини Кримінального кодексу України. Крім того, насильницьким злочином можна вважати хуліганство. Ядро насильницької злочинності становлять умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство. Ядро насильницької злочинності становлять умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування та хуліганства.

Відповідно до цього статистична картина насильницької злочинності в Україні протягом 1996-2011 років така:

Роки	Умисні вбивства (у % до загальної структури злочинності)	Умисні тяжкі тілесні ушкодження (у % до загальної структури злочинності)	Зґвалтування (у % до загальної структури злочинності)	Хуліганства (у % до загальної структури злочинності)
	4896 (0,79)	8429 (1,36)	1752 (0,28)	37789 (6,12)
	4529 (0,76)	7602 (1,29)	1510 (0,25)	39105 (6,63)
	4563 (0,79)	6943 (1,20)	1334 (0,23)	31752 (5,51)
	4623 (0,84)	7047 (1,29)	1288 (0,23)	26868 (4,92)
	4806 (0,86)	6852 (1,23)	1151 (0,20)	23360 (4,21)
	4571 (0,90)	6116 (1,21)	1051 (0,20)	17718 (3,51)
	4296 (0,95)	6032 (1,33)	1043 (0,23)	14018 (3,11)
	4041 (0,72)	6294 (1,13)	1048 (0,18)	20070 (3,60)
	3788 (0,73)	5855 (1,12)	964 (0,18)	15914 (3,07)
	3338 (0,68)	4880 (1,00)	873 (0,17)	10440 (2,14)
	3256 (0,77)	5283 (1,08)	993 (0,23)	13371 (3,17)
	2906 (0,72)	5486 (1,36)	878 (0,21)	12139 (3,02)
	2707 (0,70)	5055 (1,31)	880 (0,22)	11734 (3,05)
	2478 (0,57)	4141(0,95)	758 (0,17)	10475 (2,40)
	2356 (0,47)	3777 (0,75)	635 (0,12)	9207 (1,83)
	2506 (0,48)	3441 (0,66)	630 (0,12)	8866 (1,71)

Таким чином, дані злочини у сукупності стабільно становлять близько 4-6% у загальній структурі злочинності. При аналізі статистичних даних слід пам’ятати, що серед насильницьких злочинів зґвалтування вирізняється значним рівнем латентності, тому офіційні дані не відображають об’єктивний рівень фактів даного злочину.

Необхідно зазначити, що переважна більшість населення саме за станом насильницької злочинності оцінює загальну криміногенну ситуації в державі, а також ефективність роботи правоохоронної системи. Попередження даної групи злочинів багато в чому залежить від ефективного вирішення у країні соціальних і економічних завдань, що повинно сприяти утвердженню загальносоціальних цінностей, гуманізації морального клімату, реалізації принципів соціальної справедливості. Особливе місце в системі заходів протидію має займати індивідуальна профілактика насильницьких злочинів.

Література:

1. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою від 29 листопада 1985 р.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_114

2. Європейська конвенція щодо відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 р.: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_319

3. Про попередження насильства в сім`ї: Закон України від 15 листопада 2001 року: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2789-14

4. Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 17 березня 2011 року: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3160-17

5. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України від 02 червня 2005 року: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2623-15

6. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09

7. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилля /С.Н.Абельцев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 207с.

8. Антонян Ю.М. Преступления, совершаемые с особой жестокостью / Ю.М. Антонян // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 62-70.

9. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм / А.М.Бандурка, А.Ф. Зелинский. – Харьков: Ун-т внутр. дел. – 1996. – 198 с.

10. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 // Валуйська М.Ю. – Харків, 2002. – 20 с.

11. Волосевич В.М., Крижанівський А.Ф. Маргінальна правосвідомість і злочинність / В.М. Волосевич, А.Ф Крижанівський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 40-42.

12. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи / В.В. Голіна – Харків: Рубікон, 1997. – 52 с.

13. Головкін Б.М. Теоретичні основи попередження тяжких сімейно-побутових насильницьких злочинів проти особи / Б.М. Головкін // Проблеми законності: Акад. зб. наук. праць - 2004. Вип.67. – С. 112-118.

14. Головкін Б. М. Корислива спрямованість особистості злочинця, опосередкована у насильницьких проявах: поняття, зміст, шляхи формування / Б. Головкін // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць – 2009. – № 3 – С.221-230.

15. Демчіхіна Є.С. Кримінологічний аналіз чинників групової некорисливої насильницької злочинності неповнолітніх/ Є.С.Демчіхіна // Бюлетень Міністерства юстиції України – 2011. – № 6. – С. 86-90.

16. Дрёмин В.Н. Насилие в механизме криминализации общества / В.Н. Дрёмин // Актуальні проблеми політики (збірник наукових праць) – Одесса: Фенікс, 2006. – № 29. – С. 532-537.

17. Дрёмин В.Н. Криминальный террор в социальном механизме воспроизводства преступности / В.Н. Дрёмин // Социально-правовые аспекты терроризма. Колл. монография [ под ред. доц. Черкеса М. Е. ] – Одесса: Феникс, 2003. – С. 193-212.

18. Дрёмин В.Н. Социально-психологический механизм воспроизводства терроризма / В.Н. Дрёмин // Актуальні проблеми держави та права. – 2000. – № 8. – С. 78-83.

19. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении/ А.Ф. Зелинский. – Харьков: Вища школа, 1986. – 167 с.

20. Зелинская Н.А. Интернациональный терроризм и «террористический интернационал» / Н.А. Зелинская // Актуальні проблеми держави та права: зб. наук. праць. – Одеса, 2000. – № 8. – С. 98-104.

21. Ігнатов О.М. Зовнішні обставини вчинення насильницьких злочинів працівниками органів внутрішніх справ / О.М. Ігнатов // Кримінологія в Україні та протидія злочинності: Зб. наук. ст. – 2008. ─ С. 223-227.

22. Ігнатов О.М. Рівень та динаміка насильницької злочинності працівників органів внутрішніх справ / О.М. Ігнатов // Держава і право: Юридичні і політичні науки: Зб. наук. Праць. – 2008. – Вип. 42. – С. 529-535.

23. Ігнатов О.М. Попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов'язані з службовою діяльністю/ О.М. Ігнатов // Наше право: Спеціалізоване видання. – 2008. – № 4. ─ С. 101-105.

24. Йосипів А.О. Причини насильства та умови його попередження / А.О. Йосипів //Держава і право: Юридичні і політичні науки: Зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 43 – С. 569-574.

25. Казакова В. Вооруженная преступность: сравнительный анализ /В. Казакова // Российская юстиция. – 2003. – №7. – С.69-71.

26. Кудрявцев И.А. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка) /И.А. Кудрявцев, А.Н. Ратинова. – М.: Изд-во МГУ, 2000. – 192 с.

27. Кулик Л.М. Ознаки насильницької злочинності/ Л.М. Кулик // Право і суспільство. – 2010. – № 5. – С. 128-132.

28. Литвак О.М. Про кримінальну агресію та її витоки / О.М. Литвак // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С.3-9.

29. Максимов С.С. Насильственные преступления в сфере семейно-бытовых отношений и проблемы их профілактики / C.С.Максимов, В.Л.Ревин. – М., 1993. – 56 с.

30. Подільчак О.М. Насильницькі злочини: особистісні детермінанти/ О.М. Подільчак // Проблеми законності: Акад. зб. наук. праць. – 2007. Вип. 90. – С. 158-166.

31. Сердюк П.П. Пропаганда насильства і жорстокості як фактор насильницької та організованої злочинності// Криминогенная ситуация на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания: сб. научн. статей / П.П.Сердюк [ Под ред. М.Ф.Орзиха, В.Н.Дрёмина] – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С.167-176.

32. Серийные сексуальные преступления. Учебное пособи / [Под ред. Ю.М.Антоняна.] – М.: Изд-во «Щит-М», 2000. – 240 с.

33. Шалгунова С. А. Кримінологічне вчення про особу насильницького злочинця: 12.00.08: автореф. дис.... д-ра юрид. наук / Шалгунова С.А.; Харків. нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2013. – 34 с.

34. Шалгунова С. А. Особа злочинця та ситуація в механізмі вчинення насильницького злочину/ С. А. Шалгунова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2008. – № 4 – С. 179-189.

35. Шалгунова С.А. Кримінологічні особливсті особи озброєного насильницького злочинця / С.А. Шалгунова // Право і суспільство. – 2011. – № 5. – С. 151-157.

36. Шевчук Т.І. Особливості кримінологічної характеристики особи, яка скоює насильницькі злочини у сільській місцевості / Т.І. Шевчук // Митна справа (Митний комплект): Митні правила – 2011. – № 4. – С. 210-215.