Методичні рекомендації. Корисливі посягання в усіх країнах світу є найбільш розповсюдженими

Корисливі посягання в усіх країнах світу є найбільш розповсюдженими. Аналіз рівня корисливої злочинності з урахуванням її латентної частини, на думку В.В. Лунєєва, дозволяє дійти висновку, що середньостатистично протягом року їх кількість може перевищувати навіть саму чисельність населення.

Підставою виокремлення цього виду злочинності є корислива мотивація суб’єкта злочину, що проявляється у прагненні задовольнити індивідуальну життєву потребу свідомо протиправного, передбаченого кримінальним законом заволодіння чужим майном або майновими правами, що не належать винному, або шляхом звільнення від майнових обов'язків і скорочення витрат (А.Ф. Зелінський). Таким чином, під корисливою злочинністю можна розуміти систему кримінально-караних діянь, які вчиняються з корисливою мотивацією, вчинених на певній території за певний проміжок часу.

Традиційно в кримінології корисливу злочинність розподіляють на дві великі групи: економічну злочинність та загальнокримінальну корисливу злочинність. Іноді окремо виділяють також корупційну та податкову злочинність.

Єдиного визначення поняття «економічна злочинність» у кримінологічній літературі не існує. Аналіз досліджень, присвячених цій темі, дозволяє виокремити три підходи до визначення цього феномена (Д. Шестаков):

1. Згідно з першим підходом до економічних злочинів можна віднести всі злочини, що посягають на будь-які види економічних відносин, які створюються як у сфері економіки, тай і поза її межами. При такому підході до економічних злочинів також треба віднести загальнокримінальні корисливі посягання на право власності (наприклад, крадіжку, грабіж, розбій тощо) – тобто злочини майнового характеру, які умовно можна назвати «квазіекономічними».

2. Другий підхід дає більш чіткі межі поняття економічної злочинності, оскільки відносить до неї лише злочини, що вчиняються лише у сфері економіки (як злочини у процесі безпосереднього здійснення економічної діяльності, так і не пов’язані з нею, але такі, що вчиняються у межах функціонуючої системи господарювання, наприклад, злочини проти трудових прав громадян, службові злочини тощо).

3. У межах третього підходу до категорії економічних можна віднести лише злочини, що вчиняються у ключовому сегменті економіки (системи господарювання), який пов'язаний з отриманням прибутку, тобто у сфері економічної діяльності, сфері підприємництва.

Визначальними ознаками сучасної економічної злочинності, за якими її можна розмежувати із загальнокримінальною корисливою злочинністю, є такі (А.П. Закалюк):

1) місце вчинення – сфера економіки;

2) спрямованість щодо елементів легальної економіки, економічної діяльності (нелегальна економіки не перебуває під захистом кримінального закону);

3) родовий об’єкт – економічні відносини, яким свідомо чи несвідомо завдається шкода;

4) корисливий мотив вчинення, який за наявності економічного інтересу (здобуття прибутків, додаткової вартості) доповнюється метою отримання економічного результату;

5) специфічний суб’єкт – здебільшого учасник економічної діяльності, що має власний інтерес та матеріальну зацікавленість, рідше особа, не причетна до цієї діяльності, що має намір скористатися у злочинний спосіб її елементами або результатами;

6) наявність прямого умислу;

7) прагнення у міру розгортання злочинної економічної діяльності до її організаційного забезпечення, насамперед через корупційні зв’язки і підтримку органів влади.

Крім вищезазначених ознак економічної злочинності, науковці також називають її тривалий, системний характер; анонімність та невизначеність жертв; значні збитки та дуже високий рівень латентності.

Загальнокримінальна корислива злочинність – це система діянь, які полягають у прямому незаконному заволодінні чужим майном, здійснюються з корисливих мотивів та з метою необґрунтованого збагачення за рахунок цього майна, причому без використання суб'єктами свого службового становища, не пов'язані з порушенням господарських зв'язків та відносин у сфері економіки. Це перш за все крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства тощо.

Загальнокримінальну корисливу злочинність можна розподілити за способом заволодіння майном на дві великі групи: 1) ненасильницькі корисливі злочини (крадіжки, ненасильницькі (прості) грабежі, шахрайства); корисливо-насильницькі злочини (насильницькі грабежі, розбої, вимагання тощо).

При вивченні даної теми студенти мають знати сучасний стан цих злочинів, їх питому вагу в структурі всієї корисливої злочинності, уміти аналізувати її рівень, що дозволить сформулювати сучасні тенденції вказаного виду злочинності.

У таблиці наведено офіційні статистичні дані щодо рівня крадіжок та шахрайств в Україні за 1996-2011 рр.

Роки Крадіжки Шахрайства
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

Аналізуючи вищенаведені статистичні данні, слід враховувати латентність цих злочинів. При цьому необхідно мати на увазі, що рівень латентності різниться не лише за складом злочинів, а й за різновидами одного й того самого злочину (наприклад, латентність квартирних крадіжок нижча, ніж латентність кишенькових).

Студенти мають знати та вміти пояснювати основні напрями та заходи протидії корисливій злочинності, враховуючи той факт, що запобіжні заходи щодо економічної та загальнокримінальної корисливої злочинності суттєво різняться у зв’язку з відмінностями у їх детермінації.

Література:

1. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Страсбург, 8 листопада 1990 року.

2. Про основи національної безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №39. – Ст.351 (з наступними змінами та доповненнями).

3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №1. – Ст.2 (з наступними змінами та доповненнями).

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізаціївідповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності: Закон України від 15.11.2011 № 4025-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 25, ст.263.

5. Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції: Указ Президента України: 18 листопада 2005 року// Урядовий кур'єр вiд 22.11.2005 - № 222.

6. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України та Національного Банку України від 28 серпня 2001 р. N 1124 // Офіційний вісник України вiд 14.09.2001 - 2001 р., № 35, стор. 157, стаття 1630.

7. Бойко А.М. Теорія детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки: 12.00.08: Автореф. дис.... докт. юрид. наук / А.М. Бойко; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. ─ Х., 2009. ─ 40 с.

8. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности / Б.В. Волженкин. - СПб.: Изд. «Юрид. центр Пресс», 2002. – 641 с.

9. Головкін Б.М. Корислива насильницька злочинність в Україні: Феномен, детермінація, запобігання: Монографія / Б.М. Головкін. ─ Х.: Право, 2011. ─ 432 с.

10. Гришко О. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів, вчинених щодо осіб похилого віку / О. Гришко //Право України. – 2011. –№ 8. – С. 309-315.

11. Гуцалова К. Кримінологічне визначення поняття та ознак економічної злочинності: проблемні питання / К. Гуцалова // Юридичний журнал. - 2004. – №11(29). – С.113-115.

12. Дрёмин В.Н. «Отмывание» доходов: проблема законодательного определения / В.Н. Дрёмин // Юридический вест ник. - 2000. - №2. – С. 80-81.

13. Дрёмин В.Н. Безработица как фактор воспроизводства преступности / В.Н. Дремин // Актуальні проблеми держави та права. - №9. - 2000. – С. 77-82.

14. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія / О.О. Дудоров. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.

15. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание / А.Ф. Зелинский. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

16. Зелінський, А.Ф. Корислива злочинна діяльність: Монографія / А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський. ─ К.: Генеза, 1998. ─ 144 с.

17. Кальман О. Г. Стан та головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні і прикладні проблеми / О.Г. Кальман. – Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.

18. Коноваленко О. Рівень і тенденції корисливо-насильницьких злочинів проти приватної власності / Коноваленко О. // Право України: Юрид. журн. 2007. № 2. ─ С. 78-82.

19. Лютий В. Основні детермінанти крадіжок, що вчиняються в сільській місцевості / В. Лютий // Право України – 2009. – № 3. – С. 148-152.

20. Мельничук Т.В. Організовані форми злочинної діяльності у зовнішньоекономічній сфері: монографія / Т.В. Мельничук. – О.: Фенікс, 2010. – 246 с.

21. Миненок М.Г. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы / Миненок М.Г., Миненок Д.М.. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 365 с.

22. Мінка П.Я. Проблеми протидії квартирним крадіжкам у сучасних умовах / П.Я. Мінка, Ю.В. Савицкая // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць, 2007. – №2. – С. 304-310.

23. Озерський І.В. Економічна злочинність (поняттєво-правовий та психологічний аналіз) / Озерський І.В., Кащук І.О. // Економіка. Фінанси. Право. - №11. – 2004. - С.22-27.

24. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: Монографія / В.М. Попович. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 546 с.

25. Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекцій / Е.Л. Стрельцов. - Одесса, 1997. – 572 с.

26. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навч. Посібник / Є.Л. Стрельцов. – О.: АстроПринт, 2000. – 476 с.

27. Тацій В. Боротьба зі злочинністю у сфері економічних відносин як вирішальний напрямок діяльності правоохоронних органів / В. Тацій // Вісник прокуратури. - 2002. - № 1(13). - С. 13-18.

28. Ущаповський В.Ф. Деформація економічних відносин як одна з умов розвитку організованої злочинності / В.Ф. Ущаповський // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2004. - №6. -С. 110-117.

29. Шапочка С.В. Шахрайство - корисливий злочин проти власності: історія та сьогодення / С.В. Шапочка // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журн. 2004. № 9. ─ С.173-178.

30. Швидкий О.Г. Профілактика та припинення злочинів, пов'язаних з квартирними крадіжками / Швидкий О.Г. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. 2005. – №1. – С. 192-200.

31. Шиян В. Корыстная женская преступность и её предупреждение / В. Шиян // Профессионал. – 2004. – №4. – С.27-34.

32. Шоткинов С.А. К вопросу о мотивации корыстной женской преступности / С.А. Шоткинов // Государство и право. – 2004. – №9. – С.105-109.

33. Шуляк Ю.Л. Кримінальна відповідальність за шахрайство: порівняльно-правове дослідження: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ю.Л. Шуляк; Нац. акад. внутрішніх справ. ─ К., 2011. ─ 20 с.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: