Методичні рекомендації. Питання, чому саме люди вчиняють злочини, цікавить науковців вже досить давно, оскільки відповідь на нього дозволяє реалізувати практичну мету кримінології –

Питання, чому саме люди вчиняють злочини, цікавить науковців вже досить давно, оскільки відповідь на нього дозволяє реалізувати практичну мету кримінології – розробити ефективні та дієві механізми протидії злочинним проявам.

Детермінація – поняття, похідне від слова «детермінант», «детермінувати» (від лат. determinare - «визначати»), процес обумовлення, визначення. Терміни детермінанти, фактори злочинності використовуються як об'єднуючі терміни для причин та умов злочинності.

Причини злочинності – це негативні явища, що породжують злочинність.

Умови злочинності – це явища, які безпосередньо злочинність не породжують ( наслідок), але до певної міри впливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи або не перешкоджаючи виникненню злочинності.

Необхідно враховувати, що оцінка одних явищ як причин, а інших як умов завжди матиме відносний характер, оскільки в одних випадках певне явище може бути причиною злочинності, а в інших – умовою.

У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями: за природою; за рівнем функціонування; за змістом і способом дії; за джерелами.

Студенти мають знати основні підходи до розуміння причин та умов злочинності: біологічний (згідно з яким схильність до злочинної поведінки розглядається як вроджена, як хвороба окремого індивіда), психологічний (аналізуються психологічні особливості людей, що можуть призвести до вчинення злочину) та соціологічний (злочинність пояснюється соціальними факторами, тобто є «хворобою» суспільства, а не окремої людини). Кожний з цих напрямів об’єднує низку кримінологічних теорій, що пояснюють злочинність:

1. Біологічний напрям у розумінні злочинності:

· ломброзіанство (Ч. Ломброзо);

· теорія конституційної схильності до злочину (М. Шлапп, Е. Хуттон);

· теорія злочинного гена (Й. Ланге, П. Джекобс);

· клінічна кримінологія (Ж. Пінатель, Ф. Граматика Б. ді Туліо).

2. Психологічний напрям у розумінні злочинності:

· фрейдизм у кримінології (У. Уайт, Д. Абрахамсен)

3. Соціологічний напрям у розумінні злочинності:

· теорія соціальної дезорганізації або аномії (Е. Дюркгейм; Р. Мертон);

· теорія диференційованого зв’язку або соціального навчання (Г. Тард; Е. Сатерленд);

· теорія стигматизації або інтеракціонізм (Ф. Таненбаум, Г. Бекер)

· теорія конфлікту культур (Т. Селлін; А. Коен);

· економічний детермінізм та радикальна кримінологія (К. Маркс, Я. Тейлор, П. Валтон, Д. Янг);

· віктимологічна теорія (Г. фон Гентіг; Б. Мендельсон).

Слід зазначити, що в той час, як більшість біологічних теорій було спростовано при подальших дослідженнях, психологічні та соціологічні теорії дозволяють пояснити причини окремих видів злочинної поведінки і сьогодні.

Аналізуючи причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі, окрему увагу слід приділити розгляду протиріч суспільного розвитку та злочинності; зв’язку соціальних процесів (урбанізації, міграції, маргіналізації) та злочинності; дисфункції соціальних інститутів; криміногенній психології; самодетермінації злочинності та інших видів соціальних відхилень тощо.

При характеристиці сучасних факторів злочинності варто застосовувати системний підхід та враховувати взаємодію об’єктивних та суб’єктивних причин, залежність причин та умов злочинності від рівня розвитку суспільства, а також взаємозв’язок факторів злочинності на глобальному та національному рівнях.

Література:

1. Антонян Ю. М. Почему люди совершают преступления. Причины преступности. - М.: Камерон, 2005.

2. Гилинский Я.И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 27-31

3. Гилинский Я. И. Глобализация, девиантность, социальный контроль: сборник статей / Я. Гилинский. - СПб.: Изд-во ДЕАН, 2009.

4. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия. - К., 2005.

5. Дремин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: монография / В. Н. Дремин. – Одесса: Юридическая литература, 2009.

6. Дремин В.Н. Социальная стратификация и преступность (к вопросу о криминализации общества)// В сб.: Проблемы политики. - №8, 2000.- С.299-305.

7. Дрьомін В.М. Особливості формування кримінальної субкультури // Актуальні проблеми держави та права. – вип.. 25. Одеса, 2006,– С. 498-504.

8. Дрёмин В.Н. Информационная мегасреда в механизме криминализации общества // В зб.: Актуальні проблеми держави та права, №27, 2006. – С.203-208.

9. Дрьомін В.М. Кримінальна ідеологія як фактор відтворення злочинності // Актуальні проблеми держави та права. - В сб.: Актуальні проблеми держави та права. - Одеса, 2001, Вип. №11, с. 499-505

10. Дремин В.Н. Безработица как фактор воспроизводства преступности // Актуальні проблеми держави та права, №9, 2000.

11. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение. Ответственность. – М., Изд-во полит. лит-ры, 1989.

12. Иншаков С.М. Зарубежная криминология: Учеб. пособие для вузов. – 2-е изю. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 383 с.

13. Костенко А.Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника) / АН УССР, Ин-т государства и права. – К.: Наук. думка, 1990. – 148 с.

14. Костенко А.Н. Костенко О. М. Культура і закон у протидії злу / О. М. Костенко. — К., 2008.

15. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г.Кальман, О.В.Лисодєд; За ред.проф. І.М.Даньшина. – Харків: Право, 2003.

16. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора А.И.Долговой. – М.: ИНФРА · М-НОРМА, 1997. – С. 306-316.

17. Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н.Ф.Кузнецовой, проф. Г.М.Миньковского. – М.: БЕК, 1998. – С. 135-176.

18. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. д.ю.н. В.Н.Бурлакова, д.ю.н. Н.М.Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2003. – С. 85-147.

19. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества. — М.: Гардарики, 2002.

20. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологческой детерминации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.

21. Литвак О.М. Злочинність, ії причини та профілактика. – К., 1997.

22. Стрелковська Ю.О. Маргінальність та злочинність: механізми взаємодетермінації / Ю.О. Стрелковська // Правова держава. – 2012. - № 14. – С. 166-173.

23. Черныш А.М., Черныш М.А. Маргиналы и маргинальная преступность. – Видавництво Української академії наук «ВІР», 2004. – 348 с.

24. Федоренко Д. Про особливості рівня злочинності в урбанізованих регіонах України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - № 4(35). – С. 208-218.

25. Филонов В.П. Причины преступности. - Днепропетровск, 1996. – 200с.

26. Чечель Н. О. Поняття причинності в кримінології: деякі аспекти / Н. О. Чечель // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 963–966 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11cnokda.pdf

27. Шакун В.І. Урбанізація і злочинність. – К., 1996.