Література, методичне та матеріально-технічне забезпечення заняття

1. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений: науч.-практ.пособие. – М.: Издат.группа НОРМА - ИНФРА-М, 1998. – 284 с.

2. С.М.Потапов – основоположник теории криминалистической идентификации. – Х.: Право, 2002. – 44 с.

3. Дубровин С.В. Методологические основы криминалистической диагностики: моногр. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2002. – 72 с.

4. Шепітько В.Ю. Криміналістика: [енцикл. словник (укр.-рос. і рос.-укр.):1500 термінів / акад. правових наук України; за ред. В.Я.Тація]. – Х.: Право, 2001. – 560 с.

5. Шепітько В.Ю. Криміналістика: словник термінів. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 264 с.

6. Криміналістика: [підручник / за заг. ред. д.ю.н., професора А. Ф. Волобуєва]. ­– Х.: ХНУВС, 2011. – 666 с.

Теми рефератів:

1. Криміналістична ідентифікація, її суть та практичне використовування в розкритті і розслідуванні злочинів.

2. Криміналістична діагностика, її суть та практичне використовування в розкритті і розслідуванні злочинів.

Матеріальне забезпечення: матеріали криміналістичних експертиз (15 шт. на групу).

Хід проведення заняття:

Вступ до заняття полягає в перевірці присутності курсантів, оголошенні теми, мети та контрольних питань заняття.

Практичне заняття починається з розгляду контрольних питань теми. Розглядаючи перше питання слід звернути увагу на особливість пізнання злочину як події минулого, що обумовлює використання таких методів як діагностика та ідентифікація (ототожнювання). Діагностика (розпізнавання) має на увазі вивчення матеріальної обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину, встановлення їхнього виду і механізму утворення, визначення виду (типу) слідоутворуючого об'єкта.

При висвітленні другого та третього питання необхідно дати визначення ідентифікації. Ідентифікація являє собою встановлення конкретного, індивідуально-визначеного по обставинах кримінальної справи об'єкта по залишеним їм слідам. У процесі ідентифікації виділяють ідентифікований, ідентифікуючий, шуканий, перевіряємий об'єкти. При розслідуванні злочинів розрізняють кілька видів ідентифікації: за матеріально-фіксованим відображенням ознак об'єктів; за ідеальними слідами злочину (уявленими образами); за описом властивостей (ознак); ототожнення цілого об'єкта за розділеними частинами (за єдиним джерелом походження).

Відповідаючи на четверте питання слід зазначити, що проведення ідентифікації неможливо без зразків для порівняльного дослідження, які відбираються від об'єктів, що перевіряються. За часом походження необхідно розрізняти вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки. Кожний із зазначених зразків порівняння відбирається для ідентифікаційного дослідження шляхом проведення окремих слідчих дій і різних експертиз.

Вивчаючи п’яте питання слід зрозуміти, що результатом ідентифікаційного дослідження є встановлення тотожності, заперечення тотожності, встановлення групової належності. Варто розуміти, що належність об'єктів до однієї групи є лише проміжним етапом ідентифікації, коли кінцева тотожність не досягається за різних причин.

Після контрольного опитування курсанти під керівництвом викладача знайомляться з матеріалами ідентифікаційних і діагностичних експертиз, на основі яких розглядаються об`єкти ідентифікації, ідентифікаційні ознаки, значення висновків експерта для вирішення задач розслідування.

Заключна частина заняття полягає у підведенні викладачем підсумків, оголошенням завдання для самостійної роботи.