2015-06-26
1487
4.1. Праця й заробітна плата в бюджетних установах
4.1.1. Праця й заробітна плата в бюджетних установах і завдання їх обліку. Оперативний облік персоналу. Облік використання робочого часу і виробітку. Форми та системи оплати праці.
4.1.2.Порядок н6арахування заробітної плати, доплат, відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
4.1.3.Порядок нарахування заробітної плати за період відпусток та допомоги з тимчасової непрацездатності.
4.1.4.Утримання із заробітної плати, їх види та облік.
4.2.Облік розрахунків із страхування
4.2.1.Нарахування страхових внесків на фонд оплати праці працівників бюджетних установ. Облік розрахунків з пенсійного страхування.
4.2.2.Документальне оформлення та порядок призначення стипендії. Види утримань із стипендії, їх облік. Порядок виплати стипендії студентам.
4.2.3. Облік розрахунків з депонентами.
Конституція України гарантує громадянам право на працю. Під час роботи працівники бюджетних установ надають різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства.
Процес застосування праці в бюджетній сфері має певні особливості:
1) послуги виявляються діяльністю з виконання функцій. При цьому переважає розумова праця;
2) високий рівень кваліфікації працюючих. У таких галузях, як освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, фахівці найвищої кваліфікації становлять близько 50 % від загальної кількості працюючих;
3) у складі сукупних витрат кошторису видатки на заробітну плату складають наразі близько 60 %.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата – це винагорода, обчислена здебільшого у грошовому виражені, яку за трудовим договором власник чи уповноважений орган сплачує працівникові за виконану роботу.
У бюджетних установах фінансування видатків на оплату праці здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом за статтею Оплата праці працівників бюджетних установ" (код 2211), яка є захищеною статтею бюджету. У зв'язку з цим правильна організація обліку праці та його оплати має державне значення.
Бухгалтерський облік має забезпечувати:
1) контроль за дотриманням штатного розкладу та фонду заробітної плати;
2) контроль за раціональним використанням робочого часу;
3) здійснення усіх розрахунків з працівниками у заробітної плати й інших виплат відповідно до чинного законодавства;
4) контроль за використанням коштами загального і спеціального фондів, виділених на заробітну плату.
Оперативний облік персоналу й використання робочого часу
Право на працю в бюджетних установах громадяни реалізують укладенням трудового договору або контракту. Трудовий договір – це угода між адміністрацією установи і працівником на виконання конкретної роботи. Контракт є різновидом трудового договору. Він укладається на встановлений термін або на час виконання певної роботи.
Кількість працівників бюджетних установ визначається штатним розкладом.
Штат – це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією.
Залежно від функцій, що виконуються, чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється на:
1) основних працівників, на яких покладене виконання головних функцій, закріплених за цією установою в загальній системі поділу праці (педагогічний, професорсько-викладацький персонал, наукові працівники, лікарі);
2) допоміжно-технічний персонал, завдання якого – обслуговувати основних працівників, сприяючи виконанню покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та ін.);
3) адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечує узгодження робіт між структурними підрозділами, створює умови праці, утримує приміщення).
Працівники, які обіймають посади в державних органах і їхньому апараті, згідно з Законом України "Про державну службу" є державними службовцями.
При прийомі на роботу вони приймають присягу державного службовця, після чого присвоюється відповідний ранг у межах категорії.
Загальну кількість працівників бюджетної установи прийнято називати обліковою чисельністю, або штатним (обліковим) складом.
Для виконання окремих робіт на короткий термін можуть залучатися особи, які не враховуються у штаті установи і працюють за трудовою угодою. Такі працівники належать до позаштатного (необлікового) складу.
Оперативний облік персоналу установи веде відділ кадрів у типових формах первинного обліку, які були введені в дію з 01.01.96 р. згідно з наказами Міністерства статистики України № 253 від 09.10.95 р. і № 277 від 27.10.95 р.
До первинної облікової документації оперативного обліку персоналу відносяться:
П-1 Наказ (розпорядження) про прийом на роботу
П-3 Наказ (розпорядження) про надання відпустки
П-4 Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору
Завданнями обліку персоналу є забезпечення своєчасного заміщення вакантних посад у структурних підрозділах бюджетної установи відповідними фахівцями, а також дотримання штатної дисципліни.
Облік використання робочого часу працівників бюджетних установ.
Правильність розрахунку заробітної плати залежить від обліку відпрацьованого часу робітника.
Робочим часом уважається період (періоди, якщо між ними виникали розриви), коли працівник відповідно до трудового договору і правил внутрішнього розпорядку виконує свої трудові обов'язки.
Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку (для допоміжно-технічного і адміністративно-господарського персоналу), які відбиваються в "Табелі обліку використання робочого часу". Табель становить список працівників структурного підрозділу (відділення, відділ, кафедра) або установи в цілому і провадиться в алфавітному порядку особою, призначено керівником установи.
Відкривається табеля щомісячно до початку розрахункового періоду на основі табелю за минулий місяць із зазначенням прізвищ, ініціалів, посади кожного працівника. Вносити в табель нещодавно прийнятих працівників і виключати з нього звільнених необхідно тільки на основі первинних документів з обліку руху персоналу установи.
Для бюджетних установ існує державна регламентація робочого тижня.
Згідно із ст. 50 Кодексу законів України про працю робочий тиждень працівників бюджетних установ не має перевищувати 40 годин. Виняток становлять працівники, для яких законодавчо встановлена скорочена тривалість робочого часу.
Це положення розповсюджується на деяких робітників розумової праці, діяльність яких пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням (викладачі, вчителі, лікарі).
Форми та системи оплати праці
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка базується на тарифних сітках, тарифних ставках, схемах посадових окладів, тарифно-кваліфікаційних довідниках.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівників — від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона становить основу формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі:
– тарифної ставки робітника першого розряду, яку встановлюють у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
– міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляє Міністерство праці України.
Рівень мінімальної ставки не може бути нижчим від державного, але може перевищувати його за умови дотримання норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральними й галузевими (регіональними) угодами. Такий рівень фіксується в колективному договорі та є підставою для розробки тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт.
Розрізняють наступні основні форми тарифної системи оплати праці:
§ почасова — це оплата праці за одиницю часу згідно з тарифною ставкою;
§ відрядна — це оплата праці за кількість виконаної роботи й розцінка за одиницю продукцію.
У бюджетних установах переважає почасова форма оплати праці. Вона має два різновиди: штатно-окладну та погодинну.
При штатно-окладній системі оплати праці кожному працівнику встановлюється місячний посадовий оклад (ставка) згідно з штатним розкладом, посадою, освітою, ученим ступенем, категорією.
Застосовуються два варіанти оплати праці за цією системою:
1) установлення суворофіксованого посадового окладу. При цьому перевиконання працівниками обов'язкової норми трудового навантаження не призводить до підвищення заробітної плати (установи охорони здоров'я, вищі навчальні заклади);
2) допускається перевиконання норми трудового навантаження і збільшення розміру заробітної плати пропорційно фактично виконаному обсягу робіт (загальноосвітні школи/середні спеціальні навчальні заклади).
Погодинна форма оплати праці включає дві системи: просту погодинну й погодинно–преміальну.
У першому;випадку оплата праці робітника визначається множенням годинної ставки на кількість відпрацьованих годин.
При погодинно-преміальній системі оплати праці крім посадового окладу виплачується премія в установлених розмірах за досягнення якісних і кількісних показників (за наявністю фінансових можливосте й бюджетної установи - економія фонду оплати праці за загальним і спеціальним фондами).
Відповідно до законодавства розмір надбавок до заробітної платні не має перевищувати 50% посадового окладу. Ці обмеження не розповсюджуються на працівників національних установ.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.
Додаткова заробітна плата становить винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість і за особливі умови праці.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітних плат, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлений Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11.12.95 № 323.
Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватися в суворій відповідності до його цільового призначення в межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильною витратою фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштами вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.
Порядок нарахування заробітної плати й утримань із неї
При погодинній формі оплати праці нарахування заробітної плати працівникам проводиться на основі штатного розкладу, наказів про прийом, переведення і звільнення, табеля обліку використання робочого часу й інших документів. При відрядній оплаті праці – згідно з активами виконаних робіт, нарядів на відрядну роботу й інших документів.
Із метою впорядкування оплати праці співробітників бюджетних організацій, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих співвідношень в оплаті праці постановою КМУ "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 20.08.2002 р. № 1298 (далі — постанова № 1298) було затверджено:
– єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів із оплати праці працівників;
– схеми тарифних розрядів посад працівників усіх бюджетних установ;
– ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки.
Тарифна ставка — це розмір заробітної плати за одиницю часу. Існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими окладами. Формула розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) наступна:
Тс = Мінімальна Тс х Тк,
де Мінімальна Тс — тарифна ставка працівника І тарифного розряду;
Тк— тарифний коефіцієнт, який застосовують до відповідного тарифного розряду.
Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки (далі ЄТС) визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад (тарифна ставка) визначені у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище — округлюються до однієї гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України» посадові оклади (тарифні ставки) року встановлювалися в наступному порядку:
§ для працівників, у яких посадові оклади менші, ніж розмір мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатних розкладах установлюються на рівні мінімальної заробітної плати;
§ для інших працівників посадові оклади розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду.
Для робітників, спільних для всіх бюджетних установ та організацій, установлено місячні оклади залежно від рівня кваліфікації роботи:
– проста некваліфікована або допоміжна робота (1 – 2 розряд);
– малокваліфікована робота (1 – 3 розряд);
– кваліфікована (складна робота) (2 – 5 розряд);
– висококваліфікована (особливо складна та відповідальна) робота (3 – 8 розряд).
Для обліку розрахунків із працівниками за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю призначений пасивний субрахунок 661 "Розрахунки з заробітної плати".
За кредитом цього субрахунку відображаються нараховані суми, за дебетом – утримання, виплати, суми депонованої заробітної плати.
Заробітна плата, нарахована працівникам за відпрацьований час або виконану роботу для бюджетних установ, є фактичними видатками, яким відповідає КЕКВ 2211. На суми нарахованої заробітної плати кредитується субрахунок 661 "Розрахунки з заробітної плати" і дебетуються наступні рахунки. 80 "Видатки з загального фонду"; 81 "Видатки спеціального фонду", 82 "Виробничі витрати" (залежно від виду персоналу і джерел виплат).
Синтетичний облік нарахованої заробітної плати відображається у Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій, яка одночасно є й меморіальним ордером № 5.
Аналітичний облік за субрахунком 661 провадиться у Розрахунково-платіжних відомостях працівника ф. П-6, які відкриваються окремо на кожного працівника. На кожного військовослужбовця відкривається "Картка особового рахунка військовослужбовця".
Облік утримань із заробітної плати. Із сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють у бюджетній установі за трудовими договорами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюють обов'язкові та добровільні утримання.
Утримання із заробітної плати працівників через бухгалтерію бюджетних установ за переліком та економічним змістом не мають якихось особливостей і здійснюються згідно з чинним законодавством на загальних підставах.
Заробітна плата, як і інші доходи, що отримують фізичні особи, підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб (далі податок на доходи) згідно з п. 167.1 Розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Формула утримання податку на доходи з фізичних осіб із доходів, нарахованих у вигляді заробітної плати:
Пдох = (Д- ЄСВ - ПСП) х СтПдох,
де Пдх – податок на доходи з фізичних осіб;
Д – дохід, нарахований (виплачений) у вигляді заробітної плати;
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що утримується з доходу працівника;
ПСП – податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на соціальну пільгу);
СтПдох – ставка податку на доходи.
Ставки ЄСВ установлюється законами України та ПКУ. Об'єктом оподаткування є суми фактичних видатків на оплату працівників, уключаючи видатки на сплату основної й додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, із яких утримується прибутковий податок.
Податок із доходу з фізичних осіб (ПДФО), порядок нарахування і сплата якого регламентується Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755 VІ. Відповідно до ПКУ ставка оподаткування встановлюється в розмірі 15 % бази оподаткування (пп.167.1 ПКУ). Для доходу понад десять прожиткових мінімумів ставка підвищується до 17 %.
Податкова соціальна пільга (ПСП) — сума, на яку платник податку на доходи має право зменшити суму загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 гривень.
Суми, утримані з заробітної плати, відображаються за дебетом субрахунку 661, при цьому кредитуються різні субрахунки залежно від виду утримань.
Аналітичний облік розрахунків з працюючими за безготівковими перерахуваннями внесків на підставі договорів добровільного страхування відображається за субрахунком 665, а також розрахунків із членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків за субрахунком 666.
Облік виплати заробітної плати
Заробітна плата складається з двох частин: заробітна плата за першу половину місяця (так званий "аванс") та за другу (безпосередньо заробітна плата).
Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць зумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно з якими:
§ заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;
§ розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Міністерство праці та соціальної політики у своєму Листі № 912/13/155-10 від 09.12.2010 р. роз’яснює, що заробітна плата за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватися в період із 16 по 22 число, а за другу – із 1 по 7 число.
Виплата заробітної плати може проводитися в готівковій (через касу установи) і безготівковій (банківські платіжні картки) формах.
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на зазначений ними рахунок (адресу) з обов'язковою сплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
При виплаті заробітної плати з використанням пластикових карток заборгованість бюджетних установ перед працівниками (кредит субрахунку 661) закривається в момент перерахування через бюджетну організацію на відповідний рахунок у банку, а не в момент фактичного отримання працівниками заробітку на руки (як це відбувається в разі виплати заробітної плати через касу). Тобто перерахувавши до банку грошові кошти на виплату заробітної плати, установа уважається бюджетною, що виконала свої зобов'язання щодо її виплати.
Синтетичний облік виплати заробітної плати відбивається в щомісячних накопичувальних відомостях ведення бухгалтерського обліку, а саме:
– через касу в меморіальному ордері № 1 "Накопичувальна відомість за касовими операціями";
– через банк у меморіальних ордерах 2 "Накопичувальна відомість руху грошових коштами загального фонду в органах Державного казначейства України в установах банків" – за рахунок коштів загального фонду та 3 "Накопичувальна відомість руху грошових коштами спеціального фонду в органах Державного казначейства України в установах банків" (бюджет) – за рахунок коштів спеціального фонду.
Аналітичний облік розрахунків із виплати заробітної плати провадиться за кожним працівником у Книзі аналітичного обліку розрахунків заробітної плати та грошового утримання.
Для обліку депонованої заробітної плати призначено субрахунок 671 "Розрахунки з депонентами".
