Теодолітних ходів

При прокладанні теодолітних ходів на станції азом з горизонтальными кутами для визначення планового положення точок ходу вимірюються також і вертикальні кути для передачі висот на сусідні точки ходу. Тобто має місце визначення перевищень тригонометричним нівелюванням, що не заперечує вимогам, викладеним в Інструкції.

При проектуванні висотної прив'язки опознаків тригонометричним нівелюванням, що виконують по лініях теодолітних ходів, розраховують точність, з якою повині вимірюватися кути нахилу на станції для дотримання вимог Інструкції. Відома формула середньої квадратичної помилки виміру кута нахилу, яка має наступний вигляд:

M p 2

m = ---------, (5.4)

L Sср

де L - периметр ходу, Sср - середня довжина сторони.

Величина M задається Інструкцією і рівна 0.4 метра. З даної формули витікає, що найгіршим випадком є хід з максимальним периметром. У таблиці №9 показані всі випадки прив'язки опознаків теодолітними ходами, і найгірший з них в цьому відношенні - це хід

прокладений для прив'язки ОПВ1 від пункту Т1 до пункту ПЗ1 (позначений

зірочкою в таблиці №9). У таблиці №14 міститься значення середньої довжини сторони цього ходу.

Розрахована за формулою (5.4) середня квадратична помилка вимірювання вертикаль-ного кута складає 1.6'.

Таким чином, вертикальні кути можна вимірювати будь-яким теодолітом, проте внаслідок того, що вертикальні і горизонтальні кути в ході, як правило, вимірюються одночасно, для виміру вертикальних кутів необхідно застосовувати теодоліт, що рекомендується для виміру горизонтальних кутів в ході теодоліта (п. 4 розділу IV).

Вертикальні кути досить вимірювати двома прийомами, знімаючи відліки до хвилин.

V.3. Геометричне нівелювання по лінії ходу