2015-06-28
810
Основними суб'єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований. Страховик — юридична особа страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовим інститутом.
Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.
Застрахований — юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування у разі настання страхового випадку, у договорах особистого страхування – це особа, на користь якої укладений договір страхування і яка має право отримати компенсацію при настанні страхового випадку чи викупну суму за дострокового розторгнення договору. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо уклав договір стосовно себе і сплатив страховий внесок. Крім того, може виділятись такий суб'єкт, як отримувач страхового відшкодування, у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.
Страхові відносини є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим, тристоронні — між страховиком, страхувальником і застрахованим.
В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків. Звичайно на кожну страхову суму видається окремий поліс. Перестрахування —це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик (перестрахувальник), приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.
В усьому світі широко застосовується практика перестрахування страхових компаній. В Україні обов'язковому перестрахуванню підлягають наступні випадки:
- ризики, розмір яких перевищує 10% суми статутного і резервного фондів страхової компанії;
- у разі, якщо страховик приймає зобов'язання, що перевищують розмір власних активів;
- у разі, якщо відповідно до міжнародних вимог перестрахування є передумовою проведення будь-яких інших операцій.
Страхові відносини включають:
• страхові платежі;
• виплату страхового відшкодування;
• перестрахування;
• розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;
• отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.
Страхові платежі — це переказування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів - розміру плати з одиниці страхової суми.
Страховий тариф відображає ціну страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення нових клієнтів.
Страхове відшкодування — це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників — страхової суми і страхового збитку. Страхова сума — це сума, на яку застрахований об'єкт страхування або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку. Розміри страхової суми визначаються, з одного боку, вартісною оцінкою об'єкта страхування, а з іншого — можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100 %. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.
Перестрахування супроводжується грошовими потоками в тому випадку, коли передання договору страхування здійснюється після отримання перестрахувальником страхових платежів, які він і передає перестраховику. Якщо передається договір, з якого ще не надійшли страхові платежі, то їх внесення страхувальником буде здійснюватись одразу на адресу перестраховика.
Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від цього доходів. Отримані доходи розподіляються на дві частини. Одна формує доходи страхових компаній і становить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовується безпосередньо на формування страхових фондів. Вона характеризує здешевлення страхування для страхувальників за рахунок використання їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефективного використання фінансових ресурсів країни в цілому.
Страхові відносини між суб'єктами страхування і грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, що засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказуються об'єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки.
У практиці господарювання економічна категорія страхування проявляється через формування спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — страхових фондів.
Страхові фонди класифікуються за наступними ознаками:
1. За матеріально-речовинним складом:
- матеріальні;
- грошові;
2. 3а методами утворення:
- добровільні.;
- обов’язкові;
3.За ступенем централізації:
- державні резервні фонди;
- резервні фонди місцевого рівня;
4.За напрямами використання:
- для покриття збитків від стихійного лиха всередині країни;
- для покриття збитків від стихійного лиха за межами держави;
- для компенсації непередбачених витрат об'єктів бюджетної сфери.
Фінансові резервні (страхові) фонди створюються:
- на підприємствах, організаціях, у закладах;
- у міністерствах, відомствах та інших органах управління;
- резервні фонди Кабінету Міністрів, виконавчих комітетів, адміністрацій, що передбачаються в державному і місцевому бюджетах.
Фонд державного страхування відрізняється від інших грошових резервних фондів тим, що будучи централізованим резервом, утворюється за рахунок децентралізованих внесків суб'єктів економічної діяльності. Кошти, акумульовані у фонді державного страхування, використовуються як джерело кредитних ресурсів держави, тому що між часом надходження платежів і часом виплати проходить певний період часу. Перевищення сум надходжень у фонд державного страхування над виплатами з фонду страхування надходить у бюджет.
Основні види страхування — майнове, особисте, страхування відповідальності, страхування відповідальності.
Класифікація сукупності страхових відносин має такий вид:
1. Майнове страхування (об'єктом страхування виступають матеріальні цінності):
1.1.Страхування майна підприємств і організацій.
1.2.Страхування майна сільськогосподарських підприємств (об'єктом страхування виступають: врожай сільськогосподарських культур, багаторічні насадження, сільськогосподарські тварини – 70% від їх балансової вартості).
1.3.Страхування майна кооперативів і громадських організацій.
1.4. Страхування майна населення.
Об'єктом майнового страхування є майно підприємств, закладів, організацій і населення в різних видах. Призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитку, що виражається в загибелі й пошкодженні яких-небудь предметів через настання страхового випадку. Страхувальником виступає власник майна.
На страхування приймаються усі види майна, що належить підприємствам і організаціям — будинки, споруди, засоби транспорту, устаткування, інвентар, товари, різні види сільськогосподарських культур і тварин. Основні й оборотні фонди (крім посівів і тварин) страхуються, виходячи з їх повної балансової вартості.
Максимальний розмір страхового відшкодування визначається страховою сумою і виплачується при повній загибелі майна. При пошкодженні майна відшкодування складає частину страхової суми, яка залежить від ступеня пошкодження і методу відшкодування втрат.
Методи відшкодування втрат бувають:
- метод пропорційного відшкодування збитку. Страхове відшкодування становить таку частину збитку, яку страхова сума складає стосовно страхової оцінки майна;
- метод "першого ризику". Всі збитки, що не перевищують страхову суму, відшкодовуються цілком, а інші не відшкодовуються зовсім.
Розходження в розмірі відшкодування в даних методах виникає тільки у випадку пошкодження майна, а при умові повної його загибелі сума страхового відшкодування буде однаковою.
2. Соціальне страхування — вид обов'язкового страхування; його призначення – необхідність матеріального забезпечення громадян, які внаслідок певних причин не можуть брати участі в суспільно-корисній праці і не спроможні за рахунок власної праці підтримувати своє існування.
Кошти соціального страхування використовуються у вигляді грошових виплат, фінансування послуг і надання пільг:
а)грошові виплати — пенсії й оплата лікарняних;
б)фінансування послуг — оплата послуг закладів охорони здоров'я для відновлення працездатності, проведення оздоровчо-профілактичних заходів;
в)надання пільг — пільгові послуги для трудового навчання і працевлаштування інвалідів, надання їм послуг з протезування, юридичної допомоги, оплата послуг інтернатів і т.д.
3. Особисте страхування:
3.1.Особисте страхування (добровільне страхування життя, страхування дітей на певний строк — до настання повноліття, до весілля і т.д.). Може бути добровільним і обов'язковим (наприклад, страхування пасажирів і військових)
3.2.Страхування від нещасних випадків.
Об'єктом особистого страхування є життя, здоров'я і працездатність населення. Його призначення — виплата громадянам обумовленої грошової суми при настанні певної події в їхньому житті.
Особисте страхування підрозділяється на:
1)страхування від нещасних випадків:
- індивідуальне страхування громадян;
- страхування працівників за рахунок організацій, де вони працюють;
- страхування дітей і школярів;
- страхування пасажирів авіаційного і залізничного транспорту;
2)страхування життя:
- змішане страхування; його тарифи підвищуються зі збільшенням віку і знижуються при великій тривалості дії договору.
- страхування дітей;
- весільне страхування;
- страхування пенсій;
- страхування на випадок смерті застрахованого;
- страхування на випадок утрати працездатності.
4. Страхування відповідальності:
4.1.Страхування заборгованості (кредитних ризиків). На страхування приймається ризик непогашених позичальником отриманих кредитів і відсотків по них. Договір страхування припускає погашення від 50 до 90% суми непогашеного кредиту;
4.2.Страхування громадянської відповідальності на випадок заподіяння збитку третім особам (водіїв автотранспорту, підприємців перед працівниками по найму, авіаційних перевізників, власників джерел забруднення навколишнього простору);
4.3.Страхування власників джерел підвищеної небезпеки (підприємств-виробників хімічних речовин).
Об'єктом страхування у страхуванні відповідальності виступає відповідальність перед третіми особами, якою може бути заподіяний збиток внаслідок будь-якої дії або бездіяльності страхувальника. Метою страхування відповідальності є страховий захист економічних інтересів суб'єктів, здатних заподіяти шкоду.
Види страхування відповідальності:
- за невиконання зобов'язань
- екологічна відповідальність підприємств
- за якість продукції
- страхування професійної відповідальності осіб вільних професій: медиків, юристів, бухгалтерів, будівельників.
5. Страхування підприємницьких ризиків:
5.1.Страхування на випадок неотримання прибутку;
5.2.Страхування непередбачених збитків, простоїв, зниження рентабельності, на випадок несплати рахунків і т.д;
5.3. Страхування банків від електронних і комп'ютерних злочинів;
5.4. Страхування відповідальності фінансових інститутів;
5.5. Страхування інформаційних ризиків (будь-які програмні та програмно-апаратні інформаційні системи, призначені для збору, передачі, зберігання і обробки інформації, в тому числі системи управління виробництвом);
5.6.Страхування відповідальності директорів та інших керівників виконавчих органів (відшкодовуються збитки директорів і керівників виконавчих органів компанії, пов'язані з їх відповідальністю компенсувати збитки третім особам, що виник в результаті помилкового або недбалого дії, визначеного в полісі і зробленого в процесі управлінської діяльності).
Об'єктом страхування підприємницьких ризиків є потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника (збиток від простоїв устаткування, упущена вигода що не відбулися або невдалим угодам, ризик впровадження нової техніки), майнові інтереси страхувальника, пов'язані із збитками за контрактом у вигляді дебіторської заборгованості страхувальника, оформленої у вигляді прав вимоги страхувальника за авансованих поставкам.
За формою страхових фондів у страхуванні розрізняють самострахування, централізоване і колективне страхування.
- Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній формі. Недоліком такої форми страхування є неможливість створити страхові фонди необхідного розміру, оскільки це потребує вилучення з господарського обігу значних коштів. Самострахування є першою історичною формою страхування.
- Централізоване страхування базується на державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів, зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів і регіональних державних органів влади).
Особливість цієї форми страхування полягає в обмеженості об'єктів страхування (надзвичайні події) і формуванні як грошових, так і майнових страхових фондів (державний резерв).
- Колективне страхування ґрунтується на солідарній відповідальності членів страхового фонду, який вони формують своїми внесками.
Саме колективне страхування є основою страхового ринку у формі страхових фондів страхових компаній.
За формою власності страхові організації поділяють на державні (державний сектор страхування) і недержавні (комерційний сектор страхування).
За формою залучення до страхування розрізняють:
Добровільне страхування означає виникнення страхових відносин лише на основі добровільно укладеної угоди (страхового полісу) між страхувальником і страховиком у разі можливої участі посередників страхового ринку (страхового брокера, страхового агента). Воно є частиною цивільних правових відносин.
Обов'язкове страхування існує у сфері інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства загалом, тобто зумовлене суспільною доцільністю.
Обов'язкове страхування здійснюється відповідно до законодавчих актів, що регламентують аспекти відповідного страхування.
Законодавче також визначено страхові організації, яким доручено обов'язкове страхування за його окремими видами на основі укладення договорів між страховиком і страхувальником.
