Факторингові операції

Факторингова операція - комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Суб'єктами є банк, факторингова ком­панія, спеціалізовані установи, які скуповують рахунки-фактури у своїх клієнтів.

Під клієнтами розуміють кредиторів, постачальників товару, виконавців робіт, промислові і торгові фі­рми, що уклали угоди з банком чи факторинговою компанією.

Виділяють такі види факторингу: прямий, опосередкований, розкритий, нерозкритий, конвенційний та конфіденційний.

Прямий факторинг - в операції бере участь лише один фак­тор - з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду.

Опосередкований факторинг - в операції беруть участь два фактори:

1) з експорту в країні експортера;

2) з імпорту в країні імпортера.

Розкритий факторинг - операція, в якій покупцеві повідом­ляється про факторингову угоду.

Нерозкритий факторинг - опе­рація, в якій факторингова угода є конфіденційною й іноземному покупцеві не повідомляється про неї.

Конвенційний факторинг - універсальна система фінансового обслуговування, яка передбачає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін.

Конфіденційний факторинг обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей та ін.

Особливості:

1)придбання платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80-90% вартості фактурованих поставок;

2) оплату у визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних і процентів за кредит, незалежно від суми виручки, що надійшла від покупців. Платіж, який над надходить потім від покупця, повністю зараховується на раху­нок банку.