Організація роботи пунктів обміну валюти. Правове регулювання

з метою забезпечення вільного обміну готівкової іноземної валюти для фізичних осіб відповідно до Інструкції про порядок організації та здійснення валютообмінних операцій на території України, яка затверджена постановою Правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502 (далі - Інструкція).

Відповідно до Інструкції пункт обміну іноземної валюти ба­нку - це складова частина власного операційного залу банку (фі­нансової установи), де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми чеками для фізичних осіб - рези­дентів і нерезидентів - з дотриманням вимог Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку України (далі -пункт обміну валюти банку/фінансової установи); пункт обміну іноземної валюти, що працює на підставі агентської угоди, -це складова частина власне операційного залу банку (фінансової установи) або приміщення, що на правах власності або оренди на­лежить агенту, у якому юридична особа-резидент, що уклала агент­ську угоду з банком (фінансовою установою) згідно із законодавст­вом України, здійснює валютно-обмінні операції з іноземною ва­лютою для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.

Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-об­мінних операцій мають право:

• банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий до­звіл НБУ на здійснення неторгове­льних операцій з валютними цінностями;

• фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютни­ми цінностями.

Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою уста­новою) дозволяється лише на території того територіального управління, де розташований цей банк (фінансова установа).

Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;

б) інформацію банку (фінансової установи) про:

- стаж роботи касирів та дані про їх освіту відповідно до кваліфікаційних вимог;

- наявність потрібних технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків;

- наявність довідників для визначення справжності банк­нот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх чеків;

- наявність розрахунково-касового обладнання (РКО);

- забезпечення сейфом для зберігання валютних ціннос­тей і бланків суворого обліку;

в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обмі­ну валюти в певному місці (власність, оренда);

г) копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком (фінансовою установою) з агентом, якщо пункт обміну валюти банку (фінансової уста­нови) працюватиме на підставі агентської угоди;

д) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну ва­люти вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організації охорони.

Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком (фінансовою установою) докуме­нтів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації.

Підставами для відмови в реєстрації пункту обміну валюти можуть бути:

• відсутність одного з документів, передбачених Інструкцією;

• невідповідність вимогам підпункту «б» пункту;

• відмова в погодженні територіальним управлінням агентсь­кої угоди між банком (фінансовою установою) та агентом;

• надання банком (фінансовою установою) недостовірної інфор­мації;

• порушення банком (фінансовою установою) протягом остан­ніх 6 місяців, що передують поданню звернення, чинного за­конодавства щодо здійснення валютно-обмінних операцій.

Територіальне управління реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього видає банку (фінансовій установі) на бланку управління довідку про реєстрацію пункту обміну валюти за формою, яка зазначена в Інструкції.

Після реєстрації пункту обміну валюти в територіальному управлінні банк (фінансова установа), агент мають зареєструва­ти РРО, який передбачається використовувати в пункті обміну валюти, у податковому органі за місцем розташування цього пункту.

Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинаєть­ся лише після його реєстрації в територіальному управлінні та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку (фінансовій установі).

У наказі про відкриття пункту обміну валюти зазначаються: його місцезнаходження; прізвище, ім'я, по батькові касирів; пе­релік операцій, які здійснюються в пункті обміну валюти. Крім того, призначається посадова особа банку (фінансової установи), на яку покладається керівництво і контроль за діяльністю пун­кту обміну валюти (далі - керівник, що відповідає за роботу пунктів обміну валюти), та визначається перелік осіб, яким до­зволяється входити до приміщення пункту обміну валюти.