Усне опитування

Перевіряється глибина осмислення матеріалу.

Активізація класу.

Переваги усного опитування:

- яскраве уявлення по рівень підготовки учня;

- здійснення індивідуального підходу.

Недоліки:

- багато часу,

- необхідність давати навідні питання,

- не залишається документації.

Письмові роботи:

- одне питання можна задати групі учнів,

- економія часу,

- порівняння знань, умінь, навичок учнів.

Недолік – майже відсутній індивідуальний підхід; рівень володіння письмовою мовою у дітей не завжди достатній.

Самостійні письмові роботи проводяться з метою поточної і підсумкової перевірки ЗУН.

Графічні і практичні роботи – спостереження, роботи по вимірюванню і обчисленню.

Особливою формою письмової перевірки є виконання графічних робіт: складання схем,заповнення таблиць, зображення схематичних малюнків, здійснення підписів на схемах і схематичних малюнках.

Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити.

Форми повідомлення відповіді: усна

письмова

пряма

закодована

Загальні вимоги:

1. Систематичність
2. Першорядне значення має не частота а своєчасність контролю в межах окремого уроку і всієї теми.
3. Перед тим як починати вивчення теми, чітко визначити, що і на якому рівні має бути засвоєно, завчасно передбачити, якими запитаннями і завданнями його найкраще перевірити в тематичній контрольній роботі. Якщо тема складна, вивчається тривалий час, доцільні різні види перевірки, поєднання усних і письмових завдань, фронтальних, групових та індивідуальних.
4. Знаходити раціональні форми, які дадуть можливість за короткий час виконати чималу кількість завдань і в результаті дати інформацію про підготовку учнів
5. Диференційований і індивідуальний підхід до перевірки і котролю.
6. Вчити дітей поопераційному контролю: зіставлення зі зразком, опора на таблицю, схему, стимулювання учнів, застосування елементів ігор, змагань, взаємоперевірки, виробляти контрольно–оцінні вміння і навички
7. Любов і вимогливість до дитини.
8. Доброзичливість. Вияв педагогічного такту
9. Об¢єктивність оцінки.
10. Вагомість оцінки.
11. Гласність оцінки.

Методи перевірки:

- усні методи перевірки (бесіда, розповідь учня);

- письмова перевірка (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні

завдання тощо);

- практична перевірка (досвід, практична робота, спостереження);

- програмована перевірка (тести, перфокарти).

Навчально–пізнавальна діяльність буває: репродуктивною, частково-пошуковою, творчою.

За формою організації навчально–пізнавальна діяльності учнів:

- індивідуальна перевірка;

- групова;

- в парах;

- фронтальна.

Важливим аспектом контролю є його зміст, що залежить від завдань і виду контролю. Не варто перевантажувати зміст контролю другорядним матеріалом, який потребує багато часу, знижує активність учнів і стомлює їх.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контролю знань, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка), фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.

Ефективність контролю забезпечує дотриманням певних вимог:

1. Індивідуальний характер контролю успішності.
2. Систематичність контролю.
3. Достатня кількість даних для оцінки.
4. Дотримання об¢єктивності під час оцінювання знань.
5. Єдність вимог до оцінювання знань учнів.
6. Оптимізація контролю успішності учнів.
7. Гласність контролю.
8. Всебічність контролю.
9. Тематична спрямованість контролю.
10. Цілісність контролю (результати поточного + підсумковий).
11. Дотримання етичних норм:

- віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися);

- розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані;

- оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів,

- педагогічний такт; доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів;

- відчуття міри в заохоченні й покаранні;

- вміння визнати свої помилки.

Індивідуальний підхід до оцінки ЗУН учнів

Індивідуальний підхід виявляється в

- врахуванні індивідуальних особливостей дітей під час їх опитування;

- способах постановки запитань;

- ставленні до учня;

- мотивації оцінки;

- оголошенні результатів оцінювання – оцінки.

Диференційований підхід до виставлення оцінки.

Діяти у відповідності з конкретною педагогічною ситуацією.

Такт, обережність.