Як ви розумієте перехід від індустріальної до інформаційної хвилі (Елвін Тофлер) в сучасну епоху?

Сучасний етап розвитку світової цивілізації визначається як перехід від індустріального суспільства до інформаційного, появу якого пов'язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційних технологій, що радикально змінюють суспільне життя. Цей перехід відбувається нерівномірно, що обумовлюється і національною специфікою, і станом розвитку світового співтовариства. Поняття “інформаційне суспільство” сьогодні використовують для визначення суспільства, у якому економіка, політика та культура залежать від створення, збереження і доступності інформації у національному і світовому масштабах. Навіть у розвинених країнах світу існують різноманітні підходи до становлення і розвитку інформаційного суспільства. Теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного устрою значно відстає від практичних потреб, що розвиваються швидкими темпами. Практичним зрізом визначення актуальності теми є процеси становлення інформаційного суспільства як у світовому масштабі, так і на локальному рівні. Більшість країн світу проголосили орієнтиром побудову інформаційного суспільства.

Сьогодні практично кожна країна постала перед необхідністю здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації, як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття. Інформаційне суспільство будується в межах двох його моделей (західна і азійська) і стало глобальним політичним, ідеологічним та соціально-культурним явищем.

Тоффлер розробив теорію постіндустріального суспільства, яку він сам означив “надіндустріальною цивілізацією”. Людську цивілізацію він поділяє на три фази:

· сільськогосподарську фазу Першої Хвилі,

· індустріальну фазу Другої Хвилі

· і фазу Третьої Хвилі, яка за Е. Тоффлером, лише розпочинається.

Третя Хвиля історичних змін не є прямолінійним розширенням індустріального суспільства, а радикальною зміною напрямку, а часто й запереченням того, що відбувалося раніше.

Зіткнення Другої і Третьої Хвилі загрожує великими небезпеками:

· глибокі суспільні розлади

· конфлікти між культурами і навіть цивілізаціями.

Поява нової наукоємної технології та реорганізація виробництва на основі досягнень науки та техніки привели в рух так звану “третю хвилю” розвитку цивілізації. Зміни, які принесла з собою “третя хвиля”, спричинюють суттєві перетворення в усіх галузях соціокультурного життя суспільства. У “Третій Хвилі”

Е. Тоффлер, характеризуючи індустріальну цивілізацію, що відмирає, використовує терміни “соціосфера”, “техносфера”, “інфосфера” та “енергосфера”, а потім пояснює як кожна з них зазнає революційних змін у сьогоденні. “Коли ми зрозуміємо, як ці сфери, процеси та принципи взаємодіють та як вони змінюють одне одного, спричиняючи потужні течії змін, ми набагато чіткіше осмислимо гігантську хвилю змін, яка сьогодні накочується на наше життя”.

Інфосфера Третьої Хвилі характеризується наступними ознаками:

· кожен із нас створює в своїй черепній коробці розумову модель реальності: сукупність візуальних, слухових та сенсорних образів.

· Друга Хвиля значно збільшила кількість каналів, із яких індивід формував свою картину реальності. Тепер поряд із минулими джерелами засоби масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення) допомагали виробити стандарти поведінки, яких вимагала індустріальна система виробництва. Їхня потужність використовувалась в регіональних, етнічних, родових та лінгвістичних напрямках, щоб стандартизувати образи суспільства; немасові засоби масової інформації: у 1970-х в США, коли багатотиражні газети і журнали великих міст занепали, одночасно зросла кількість міні-журналів, націлених на задоволення вузьких особистих інтересів, регіональних чи місцевих ринків; демасифікація засобів масової комунікації демасифікує також наші думки.

· В добу Другої Хвилі безперервне нагнітання засобами масової комунікації стандартизованої образності створило те, що критики називають " загальною думкою". Сьогодні погляди на все – від поп-музики до політики – стають менш загальними. Узгодженість розбивається вщент. На особистому рівні ми повністю оточені фрагментами образів, сумісними або не взаємопов'язаними.

· Замість довгої і зв'язної "низки" ідей, синтезованої для нас, нам усе частіше пропонують короткі модульні образи інформації: реклами, команди, теорії, уривки новин, тощо

· замість того, щоб просто позичити готову ідеальну модель реальності, ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, яка, разом з тим, відкриває великі можливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаються або відходять в сторону. Інші перетворюються на компетентних індивідів, здатних підійматись в своїй діяльності на новий, більш високий рівень, вони постійно розвиваються. Але в будь-якому випадку людина перестає бути стандартною, нею не так легко керувати, як це зображали письменники "другої хвилі.

"Інформаційне суспільство" виникає через величезне зростання кількості інформації, якою ми обмінюємося одне з одним. Це відбувається тому, що чим різноманітнішими стають фрагменти нашої цивілізації, тим більший інформаційний обмін повинен відбуватися між її частинами, щоб зберігати її цілість; розумове середовище створюється на основі якнайширшого розповсюдження домашніх комп'ютерів та їх об'єднання в розгалужені мережі.

На цій основі формуються "електронні спільноти " – групи людей з однаковими інтересами, які можуть спілкуватись на великих відстанях; суспільна пам'ять: спочатку людські групи мусили зберігати спільну пам'ять там, де й приватну — в умах індивідів

Найстаріші люди у вигляді історії, міфу, фольклору та легенд передавали її своїм дітям через розмову, пісню, молитву або своїм прикладом. Обсяг суспільної пам'яті був обмежений. Цивілізація Другої Хвилі вивела її за колишні межі: розповсюдила масову письменність та систематичні ділові записи, побудувала тисячі бібліотек і музеїв. Збільшуючи місце зберігання нагромадженого знання, Друга Хвиля прискорила процеси суспільних перемін, народивши культуру, яка змінювалася й розвивалася швидше, ніж будь-яка з тих, що існували раніше. Цивілізація Третьої Хвилі дає змогу записувати свою діяльність до найменших дрібниць.

Техносфера:

Радикальні зміни у сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін.

· фабрики та установи наполовину опорожніють та перетворяться у складські приміщення

· розвиток інформаційної мережі дозволить значно розширити практику праці вдома

· це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища та знизити витрати на її відновлення.

У напрямку створення електронного котеджу діють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу є у робітника для саморозвитку.

Але розвиток технічного прогресу призведе і до деяких труднощів у сфері зайнятості:

· використання нових технологій стане передумовою звільнення багатьох робочих місць та збільшення безробіття

28 к відображаються глобальні інформаційні тенденції в українському законодавстві: Закон України "Про інформацію", 1992-2005.

Стаття 20. Доступ до інформації

1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію

1. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію

1. Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації

1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Стаття 30. Звільнення від відповідальності

1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

3. Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.

Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди

1. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

2. Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.