2015-06-30
798
1944р, у Бретон-Вудсі, зібралися представники 44 країн, щоб розробити нову міжнар валют систему, щоб покласти край безглуздим конкурентним девальваціям 1930-х років так як золотий стандарт не міг бути надійним гарантом від цього. Головна його проблема полягала у відсутності міжнар організації, яка б могла стримати країни від конкурентної девальвації. Тому було створено дві організації: МВФ (для підтримки порядку в міжнар валют системі, надання коштів країнам-учасницям для вирівнювання платіжних балансів) та Світ банк (створено МБРР для сприяння загальному ек розвиткові шляхом полегшення інвестування капіталу). Ця угода поклала початок фіксованим курсам обміну.
Брет-Вудська валют система створпід головуванням міністра фінансів США Моргентау (липень 1944р.), базувалась на золотодевізному стандарті: (золото та долар і фунт стерлінг)
У Статуті МВФ закріплювалися основні принципи Бреттон-Вудської валют сист:
- ф-ії світ грошей зберігалися за золотом, але масштаби його використ у міжнар фінансах і регулювальна роль суттєво зменшувалися;
- у ролі міжнар платежів використ нарівні із золотом – $ та фунт. Долар декларативно прирівнювався до золота в ролі еталона цінності валюти.
- прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснювалися на основі офіційно узгоджених країнами-членами МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах. Ці паритети стабільні, їх зміна могла бути тільки з санкції МВФ.
- ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більш як на + 0,75%. Валюти міцно “прив’язувалися” до долара, а через нього – до золота;
- оборотні нац валюти вільно обмінювалися на валютних ринках на долари та одна на одну за курсами, що могли коливатися у встановлених межах
-міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалось головним чином через МВФ;
- з метою пом’якшення кризи окремих валют держави-члени МВФ вдавалися до взаємодопомоги через надання країнами одна одній через механізм МВФ та іншими шляхами кредитів в іноземній валюті для фінансування дефіцитів платіжних балансів.
Створена система повинна була відновити порядок у міжнар валютних відносинах, а також ввести відповідальність країн-членів цієї системи за політику обмінних курсів і валютних обмежень. Фактично ж вона створила односторонні переваги і вигоди для США, бо забезпечила за доларом статус загального платіжного засобу та резервної валюти.
Щойно індустріальні країни відновили зруйнований війною потенціал і Зх Європа і Японія перетворилися у конкурентів США, вибухнула криза цієї системи, що призвела до її розвалу в 1971-1976 рр. Причинами також були посилення інфляції, що негативно вплинуло на світ ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей; нестабільність платіжних балансів; активізація ринку євродолара; дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК).
У результаті припинився розмін доларів на золото, була відмінена офіційна ціна золота, на зміну фіксованим валютним курсам прийшли плаваючі курси, стався розпад валютних зон.
Формами прояву кризи Брет-Вуд валют сист:
-валютна і золота лихоманка;
-масові девальвації і ревальвації валют;
-паніка на фондовій біржі;
-активна інтервенція центральних банків, у тому числі і колективна;
-активізація нац і міждержав валютного регулювання.
Наплив доларів в країни Зхї Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валют курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валют ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Зх Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світ валют системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською (Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971р., (міжнар договору, складеного за ініціативою президента США Ніксона для подолання негативних наслідків Брет-Вуд системи), коли Брет-Вуд валют сист припинила своє існування. 1976 р. угодою країн - членів МВФ була оформлена Ямайська світ валют сист, що прийшла на зміну Брет-Вудської.
