Закони Емерсона

М. Емерсон у роботі «Дванадцять принципів продуктивності» (1911) розглянув і сформулював закономірності управління підприємствами, вперше вказавши на необхідність і доцільність комплексного підходу до організації виробництва і управління:

· точно сформульовані цілі управління, досягти яких прагнуть керівники і їхні підлеглі на всіх рівнях організації;

· підхід із позиції здорового глузду до аналізу кожного нового процесу і з урахуванням перспективних цілей розвитку;

· компетентна колегіальна консультація — необхідність спеціальних знань і компетентних нарад з усіх питань, пов'язаних із виробництвом і управлінням;

· дисципліна — підпорядкування всіх членів колективу встановленим правилам і розпорядку;

· справедливе ставлення до персоналу;

· комплексний облік, який забезпечує керівника необхідними для успішного управління даними;

· диспетчеризація, яка забезпечує оперативне управління діяльністю колективу;

· норми і розклади, які дають змогу точно вимірювати всі недоліки в організації і зменшувати спричинені ними втрати;

· оптимізація виробничих умов, що забезпечує таке поєднання часу, зусиль і собівартості, коли досягаються найкращі результати;

· нормування операцій, яке передбачає встановлення часу і послідовності виконання кожної операції;

· стандартні письмові інструкції, які забезпечують чітке закріплення всіх правил виконання робіт;

винагорода за продуктивність, спрямована на заохочення праці кожного працівника.