Сонет 61 у перекладі І.Качуровського

Перекладач: І.Качуровський
Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 8 клас.— Харків: Торсінг, 2003.

Благословляю день той, місяць, рік,Ту пору, і годину, і хвилину,Прекрасну ту, куди прийшов, країнуІ узи ті, що лютий зір прирік. Благословляю туги перший блік,З яким я стрів мою любов єдину,І лук, і стріли, що від них я гину,Бо біль від ран до серця вже проник. Благословенна незліченна тьмаТих слів, що задля донни я розвіяв,І прагнення, і сльози, і зітхання, Благословенне це моє писання, —Завжди на славу їй, — і думки вияв,Що місця в нім для іншої — нема.

Сонети 132, 312 у перекладі Д.Паламарчука

Перекладач: Д.Паламарчук
Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 8 клас.— Харків: Торсінг, 2003.

Сонет 132

Як не любов, то що це бути може?А як любов, то що таке вона?Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже! Горіти хочу? Бідкатись негоже.Не хочу? То даремно скарг луна.Живлюща смерте, втіхо навісна!Хто твій тягар здолати допоможе? Чужій чи власній долі я служу?Неначе в просторінь морську безкраю,В човні хисткому рушив без керма; Про мудрість тут і думати дарма —Чого я хочу — й сам уже не знаю:Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

Сонет 312

Ні зір ясних мандрівні каравани,Ні стрімкощоглі на морях човни,Ні рицарі затяжної війни,Ні олені стрункі серед поляни, Ні строф любовних плетиво кожане,Ні вісті радісні із чужини,Ні спів жіночий ранньої весниВ садах, де чисті гомонять фонтани, — Ніщо поваби серцю не несе,Бо згасло сонце і померкло все,Разом із ним засипане землею. В життя моє лиш смуток увійшов,Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,Що краще був би не стрічався з нею.

Сонети 61, 162, 267 у перекладі Д.Павличка

Перекладач: Д.Павличко
Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 8 клас.— Харків: Торсінг, 2003.

Сонет 61

Благословенні будьте, день і рік,І мить, і місяць, і місця урочі,Де постеріг я ті сяйливі очі,Що зав'язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік,Солодкий біль спечаленої ночіІ лук Амура, що в безоболоччіПускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця раниІ вимовлене пошепки ім'яМоєї донни — ніжне і кохане, І ці сторінки, де про неї яПисав, творивши славу, що не в'яне, —Й ти, неподільна радосте моя!