Однорідні члени речення. Однорідні члени речення мають однакову функцію в реченні й читаються найчастіше з інтонацією перелічення

Однорідні члени речення мають однакову функцію в реченні й читаються найчастіше з інтонацією перелічення. Винятки складають ті випадки, коли є навмисне протиставлення одного однорідного члена іншому.

При інтонації перелічення кожний з однорідних членів наголошується і відділяється паузою від іншого. Голос на кожному з них підвищується. Підвищення голосу на наступних однорідних членах є однотипним. Найсильніше голос підвищується на передостанньому з однорідних, а на останньому знижуєть­ся; наголос на цьому слові найсильніший. Особливо помітним є це останнє зниження, якщо однорідні члени завершують речення.

При однорідних членах у реченні може бути слово-узагальнення. Воно може стояти як перед однорідними членами («Усе тут було: і ріка, і ліс, і надзвичайна тиша»), так і після них («І ріка, і ліс, і надзвичайна тиша — усе мені подобалося»).

Якщо слово-узагальнення (або слово, що виконує його роль) стоїть перед переліченням, то після цього слова необхідна невелика пауза; вона дозволить віднести слово-узагальнення до кожного з наступних за ним однорідних членів речення. Якщо не зробити цієї паузи після слова-узагальнення, то присудок стосуватиметься лише першого, найближчого до нього однорідного члена, а інші — складуть ніби інше речення.

Якщо переліченню передує двокрапка, то голос підвищуєть­ся на наголошеному слові перед двокрапкою, а після двокрапки однорідні члени речення читаються так, як було зазначено вище.

До однорідних членів речення належить повторення слів. Повторення слів — це стилістичний прийом письменника, що використовується для того, щоб охарактеризувати, особливо підкреслити зміст, емоційне забарвлення, ритм подій, що відбуваються.

Якщо в тексті зустрічається повтор, то під час читання вголос кожне з однорідних слів, що повторюються, наголошується, при цьому на кожному наступному слові, що повторюється, наголос підсилюється.

Можуть траплятися повтори, якщо виконавцеві необхідно самому з'ясувати, як такі повтори повинні бути прочитані. У таких випадках усе залежить від контексту, від змісту уривки в цілому.

Порівняльний зворот

Усередині простого речення можуть зустрічатися порівняльні звороти з порівняльними сполучниками. У порівняльному звороті те, із чим порівнюємо, тобто саме порівняння, завжди наголошене. Дуже часто перед порівняльним зворотом може не бути паузи, кома «не читається».