Правила читання простих речень

Зупинимося на правилах розміщення логічних пауз і наголосів у простих непоширених і простих поширених реченнях.

У простому непоширеному реченні підмет зазвичай перебуває на першому місці, а присудок — на другому. Таке речення може бути прочитано у декілька способів. Правильно буде прочитати його "у два такти", якщо підмет складає один мовленнєвий такт, а присудок — другий. У цьому випадку між підметом і присудком є невелика сполучна пауза.

У подібних реченнях завжди відбувається підвищення голосу на підметі, перед логічною паузою, і зниження голосу до крапки — на присудку.

Наприклад, звучання речення «Марійка заснула» схематично можна зобразити так:

Марійка | заснула.

Nbsp; Підвищення голосу на підметі й зниження його до крапки на присудку створює мелодійний перелом, тобто зміну висоти голосу під час вимовляння двох слів, що стоять поспіль. Просте непоширене речення може бути прочитане інакше. Наприклад, із наголосом на підметі та без паузи усередині речення: Марійка заснула. | У цьому випадку в слухача виникає відчуття, що ім'я Марійка виділено з метою протиставити її комусь, кого звати інакше (Марійка, а не Сашко.) Або речення може бути прочитане з наголосом на присудку і теж без паузи між складами: Марійка заснула. || Саме тут виникає потенційне протиставлення: слухач припускає,що Марійка саме заснула, а не задрімала, не пішла. Отже, читання простого речення з невеликою паузою між підметом і присудком можна вважати правильним, якщо ми не хочемо спеціально відзначити протиставлення. Однак і в українській мові присудок може стояти й на першому місці. У такому випадку зазвичай відсутня пауза між частинами (після присудка, що стоїть на першому місці), а наголошується підмет.