Звичайна хода й спостереження за вигаданими предметами

В. П. Учні стають «зграйкою».

Музика: імпровізація в розмірі 4/4 повільна, з акцентами на першій і третій чвертях; хода виконується в половинах.

Завдання

Учні повинні уявити, що вони живуть у XIX столітті, перебу­вають у палаці й чекають виходу якоїсь особи, яка запросила їх. Між собою вони не знайомі. У приміщенні, де вони перебувають, гарна стеля, паркет, картини, скульптури. Щоб чимсь зайнятися, присутні розглядають усе це.

Примітка. Спостерігаючи за виконанням вправи, учитель повинен помітити випадки порушення ритму й правильної тех­ніки ходи й постави, а також помилки у виконанні сценічного завдання.

Найнебезпечнішою є помилка, якщо учень тільки намагається показати, що спостерігає, і робить при цьому рухи, що не вла стиві людям, які дійсно розглядають реальні предмети: нарочито прикладає долоню до очей, зайвий раз присідає, нахиляється, повертає голову й тулуб. Потрібно пояснити сутність процесу спостереження, тобто оцінювання того, що перед очами. Оскільки в цій вправі немає реальних предметів, то учень може «побачити» лише те, що породжено його фантазією. Рухи, що з'являються як результат внутрішніх бачень, необхідні для здійснення потрібних дій і тому є сценічно виразними.

Процес уважного спостереження майже завжди вимагає повної статичності, за якої око може побачити предмет у його деталях. Рухи виникають тоді, коли існує потреба пересунути точку зору -ракурс, під яким розглядається об'єкт, за необхідності наблизи тися до нього, щоб розглянути деталі, відійти, щоб оцінити його в цілому, перейти, щоб подивитися збоку або позаду... Детальнії розглядаючи об'єкт, учень зупиняється (коли в музичному ритміч ному малюнку половини), змінюючи точку зору, рухається (коли в ньому — чверті). Учень повинен своєю логічною поведінкою виправдовувати рухи із зупинками, що чергуються. У такому виконанні — це вправа на виправдання динаміки й статики. Ці вже етюд, у якому є вигадані обставини. Учні засвоюють при вильну природу пластичної поведінки, у якій усі рухи повинні бути логічними й цілеспрямованими, без «сміття», що й створює фізичну виразність виконавця.

Корпус