У Боспорському царстві джерелом права стала законодавча діяльність царів.
Правовій регламентації підлягали майнові відносини, право приватної власності на будинок, майно, худобу, землю тощо. Земля могла перебувати як у приватній, так і у державній власності.
На основі зобов’язального права було розроблено систему договорів на позику, дарування, заклад тощо. Угоди укладали у відповідних установах при свідках і за присутності державних посадовців, які отримували за це від сторін певну винагороду.
Існувало законодавство про злочини та покарання за них. Серед злочинів найтяжчими вважалися злочини проти держави: змова з метою повалення демократичного ладу чи спроба його ліквідації, розголошення державної таємниці, державна зрада тощо. Названі злочини, а також посягання на приватну власність, карали смертю. За інші правопорушення могли призначатися штрафи, конфіскація майна.