Народ вчить, як на світі жить

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЗМІСТУ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

М. Г. Стельмахович

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА

Навчально-методичний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти України

як навчально-методичний посібник для студентів

педагогічних навчальних закладів, державних університетів

Київ 1997

Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. — К. ІЗМН, 1997. — 232 с.

У книжці М. Г. Стельмаховича, акад. АІШ України, д-ра пед наук, проф. Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника, висвіт­люється суть української народної педагогіки, її основний зміст і провідні завдання, здобутки, принципи, ідеали, самобутні риси, історичні традиції, а також роль, місце та шляхи раціонального використання у сучасному родинно-громадсько-шкільному вихо­ванні історичних традицій та тенденцій розвитку етнопедагогіки.

Видання становить інтерес для всіх, хто цікавиться україн­ською народною педагогічною культурою, особливо для батьків, учителів, вихователів, студентів педагогічних навчальних за­кладів та університетів.

Рецензенти: Р. П. Скульський — член-кореспондент АІШ України, проф.,директор наук.-метод. центру "Українська етнопедагогіка і народознавство" Б. М. Ступарик — д-р пед. наук, проф., зав. кафедрою історії педагогіки Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника.

Відповідальні за випуск: Я. Г. Косарєва, Н. О. Климова

ISВN 5-7763-9265-9

© М. Г. Стельмахович, 1997

Світлій пам'яті моєї дорогої

матері присвячую цю книгу

ВСТУП

Може найважливішим з наших

завдань як національної спільно­ти

було, є і буде: пізнавати себе

Євген Маланюк

Відродження автентичної педагогіки на Україні стало на­сущною потребою нашого часу. В контексті розбудови незалежної України, створення системи національної освіти й виховання особливого значення набрало науково обгрунтоване розв'язання виховних завдань засобами української народної педагогіки.

Особливо нагальною стала проблема створення й застосуван­ня виховної системи, адекватної потребам українського державо­творення й формування високоосвічених, духовно багатих й мо­рально стійких особистостей, достойних громадян демократичної європейської держави. Існує також потреба усунення штучно продукованих у період суспільних деформацій і національного нігілізму суперечностей між досягненнями багатовікового мо­рально-педагогічного досвіду народу й недостатнім його викори­станням у науковій теорії та практиці сімейно-шкільного вихо­вання. Найдужче ці суперечності виявилися у тому, що фактично були приречені на забуття прогресивні народно-побутові традиції і національні звичаї духовно-морального, гуманного, трудового, культурно-естетичного характеру. Внаслідок цього педагогічна Наука, зміст освіти багато в чому стали абстрактними, вихолоще­ними й заформалізованими. Відірваність школи, виховання від культурно-історичних традицій породжувала відчуженість підростаючих поколінь від народної культури, моралі, духовності. Такі "білі плями", прогалини в свідомості людей — одна з голов­них причин поширення так званої "масової культури", обива­тельщини, пияцтва, неробства, духовної ницості, конформізму.

Подолання названих, як і багатьох інших негативних явищ, значною мірою пов'язано з народною педагогікою. Використання її — неодмінна умова дальшого розвитку наукової педагогічної теорії й практики. Засвоєння дітьми й молоддю національний традицій, фундаментальної системи знань з рідної мови, фольк­лору та етнографії запобігає історичній непам'яті, бездуховності, моральному збоченню, прилучає через рідну культуру до світової загальнолюдської культури.

Народна педагогіка наймудріша, бо вона озброєна бага­тющими знаннями, виробленими колективним генієм народу.

Народна педагогіка найавторитетніша, бо її істинність під­тверджена багатовіковою масовою практикою родинно-шкільно-громадського виховання, творцем і носієм якого є сама нація.

Народна педагогіка найідейніша, бо вона базується на запо­відях народної моралі, націлена на формування справжньої Лю­дини. Благотворний вплив на її розвиток мають рідна мова й фольклор, чудові здобутки народного мистецтва, ремесла і про­мисли, родинно-побутова культура, національні звичаї і традиції, свята, обряди, символи.

Народна педагогіка найпрогресивніша, бо вона завжди зна­ходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом, Правди над Кривдою, за торжество здорового глузду й справедливості, за суспільний прогрес, за продовження роду людського й тісного взаємозв'язку поколінь, збереження й примноження національної культури, утвердження доброзичливих стосунків між людьми й добросусідських відносин між народами, захисту традиційної родини, теплоти домашнього вогнища, дитинства, батьківства і материнства.

Народна педагогіка духовно найбагатша, бо на її терені про­тягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони батьків і ма­терів, дідусів і бабусь, численних нянь з народу, вихователів-кумів й опікунів.

Народна педагогіка найгуманніша, бо леліє найдорожчий скарб суспільства, цвіт, гордість і майбутнє нації, надію людства - дітей.

Народна педагогіка найдемократичніша, бо твориться, шліфується й побутує у гущі народу, обслуговує його найперші потреби, виражає й реалізує його виховні ідеали, волю й інтере­си, віру, надію й любов. Це прародителька батьківської мудрості, демократичної педагогічної науки, професійної педагогіки й шкільної практики.

НАРОД ВЧИТЬ, ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ

Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Максим Рильський