2015-06-30
317
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
Простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
І тремтить од солодкої муки…
В'яне серце моє од щасливих очей,
Що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
Ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!… Тихий місяцю мій!
Де ви бачили більше кохання?…
Я для неї зірву оріон золотий,
Я – поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
Простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
І тремтить од солодкої муки…
Оріон золотий: Любовна лірика українських радянських поетів. – К., 1986. ‑ С. 17–18.
Володимир Свідзинський (1885–1941),
