2015-06-30
247
АВТОРИ, ДРУКАРІ ТА МЕЦЕНАТИ
Академік М. Грушевський констатує на Україні в XV ст. і до половини XVI ст. глибокий культурний занепад, літературний застій і вичерпання літературної творчості. Правда, в цім часі продовжували книги переписувати, і бібліотеки рукописних книг, особливо по монастирях, збиралися іноді досить значні. Наприклад, каталог бібліотеки Супрасльського монастиря, складений 1557 року, налічує 215 рукописних книг, з яких суто церковнослужбових було близько 50, а решта були книги досить різноманітного змісту. Більше 50 книжок було новопереписаних.
Але нових визначніших творів нових талановитих авторів між ними не помітно, так що напередодні заложення перших друкарень на Україні стояла культурна задуха. В XVI ст. не краще, а може ще гірше, справа стояла і в Польщі, але з початком XVI ст. в Польщі наступила доба гуманістичного оживлення й культурний польський рух став особливо небезпечним для новоприлученої до Польщі України, загрожуючи їй повною культурною асиміляцією. На щастя, гуманістичний рух до Польщі прийшов уже в стадії релігійного критицизму, протестантського раціоналізму, себто в тій стадії, в якій глибокий гуманістичний рух Німеччини знайшов свій кінець. У Польщі у верхніх верствах суспільства радикальніші протестантські течії мали значний успіх у XVI ст. і досить розповсюдилися, але глибшого коріння не пустили, і вже на кінець століття контрреформація, організована єзуїтами, приходить до виразної перемоги і вповні запановує в XVII столітті. Енергія єзуїтів після перемоги над протестантами звернулася на православних, і якби застій культурний на Україні продовжувався, то акція єзуїтів привела б до повного окатоличення, а значить, і полонізації цілої України, що після Люблінської унії опинилася під владою Польщі. Коли цього не сталося, то тільки тому, що гуманістичний рух в половині XVI ст., себто зі значним запізненням, захопив і Україну й розбудив у ній Інтелектуальні сили для відпорної боротьби проти єзуїтської атаки, проти чужорелігійної й чужонаціональної державності.
