Культура професійного мовлення тісно пов’язана зі стилістичними нормами. Мистецтво добирати й ефективно використовувати систему мовних засобів з конкретною метою та в конкретних умовах і обставинах спілкування визначає рівень культури мовлення людини. Стиль є одним із найдавніших понять гуманітарного знання: воно вживалося в давньоіндійських поетиках, а також риториках і поетиках Давніх Греції й Риму. Давні греки стилем називали дерев’яну загострену паличку для письма, вміння користуватися якою було одним із показників мовної культури. Пізніше це
слово асоціювалося з манерою письма та мовлення
і аж до Середньовіччя пов’язувалося з мовними
засобами (тропами, лексикою, синтаксисом), які
передбачає кожен вид словесності. Кожний стиль
має свою сферу використання, призначення, систему
мовних засобів і стилістичні норми, що оберігають
цю систему, роблять її стійким стилем. Стиль мови
має суспільну прароду, твориться в процесі мовного
розвитку нації і є невід’ємною частиною національ-
|
|
ної мови. Кількість і структура функціональних стилів, особливості їх використання тісно пов’язані з історичними умовами розвитку і функціонування самої літературної мови. У мовній практиці поширена така класифікація стилів.
Схема 1.3 – Стилі сучасної української мови
Сьогодні все більшу вагунабуває і конфесійний стиль, який був усунутий разом із релігією з кінця 20-х до майже 80-х років минулого століття.Для останнього характерними ознаками євживання старослов’янізмів, застарілих слів, використання метафор, символів, порівнянь, алегорій, а також непрямого порядку слів у реченні, повторів слів і синтаксичних конструкцій.