У чому полягають особливості розмовного, художнього, публіцистичного стилів української літературної мови? Які існують їх різновиди?

Розмовний стиль. Сфера його використання – усне невимушене спілкування у побутовій чи професійній сферах. Головною метою мовця є встановлення психологічного контакту із співрозмовником (співрозмовниками). Функціонує розмовний стиль в усній формі. Його основними ознаками є неофіційність, ситуативність, діалогічність, спонтанність, непідготовленість спілкування, емоційність, використання жестів, міміки тощо.

Розрізняють такі підстилі розмовного стилю: усне

літературне мовлення, що ґрунтується на дотриманні

норм сучасної української літературної мови, та

розмовно-побутове, у якому спостерігається часте

порушення літературних норм (використання діалек-

тів, жаргонної лексики, просторіч тощо). За кількістю

мовців виокремлюють такі жанри розмовного стилю: розповідь, діалог, полілог.

Мовні особливості розмовного стилю.

Лексичний рівень розмовного мовлення характеризується великою кількістю експресивних та емоційно-оцінних слів та зворотів. Використовуються діалектизми й просторічні елементи – несвідомо (у випадку недостатнього опанування норм літературної мови) або свідомо (як певний стилістичний засіб). Синтаксис визначається широким використанням неповних речень, простими синтаксичними конструкціями з вільним порядком слів, великою кількістю вставних слів і конструкцій. Психологічну напруженість діалогу підтримують питальні та окличні речення.

Зразок розмовного стилю:

Я їм кажу: «Побачили б ви секретарку нашого директора Фаню. Янгол. А на її рахунку більше двадцяти розкритих «врагов». Сама призналася. Коли побачила по телевізору міс КГБ Катю… Ще вони там дуже переживають, що у нас ремонтують концтабори. І переатестовують «спеціалістів». Питається, чого переживати? Ремонтують у нас, а не у вас. Це раз. А, по-друге, може, здаватимуть в оренду. Диктаторським режимам. Це єдине, що у нас перевершує світові стандарти. І спеціалістів можемо продавати. Як футболістів. За валюту. У нас їх – хоч греблю гати» (Є. Дудар).

Художній стиль. Сфера використання – різні види мистецтва слова (кіно, театр, художня література, народна творчість). Його призначення пов’язане з виконанням естетичної функції мови – різноманітними мовними засобами виразити художнє бачення світу. Цей стиль формує загальнолюдські й національно свідомі естетичні, культурні і психологічні смаки окремої людини і нації у цілому. Основними ознаками художнього стилю є естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного, образність, експресія, зображуваність, відсутність певної регламентації використання мовних засобів.

Художній стиль поділяється на такі підстилі, що мають свої особливості мовної організації тексту:

ü епічний (жанри: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

ü ліричний (жанри: поезія, поема, балада, пісня, гімн, епіграма);

ü драматичний (жанри: драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль).

Мовні особливості художнього стилю. Зображальна функція цього стилю вмотивовує широке використання таких засобів художньої образності, як метафора, метонімія, порівняння, епітет, гіпербола, алегорія тощо. Поширена оціночна та емоційна лексика, фразеологізми. Зі стилістичною метою вводяться до творів історизми, архаїзми, діалектизми, просторічні елементи, навіть жаргонізми. Використовуються речення усіх типів складності, панує різноманітність інтонаційних відтінків. Таким чином, художній стиль є сплавом, у якому відображається усе багатство національнох мови. Тут можливі поєднання елементів усіх стилів літературної мови, якщо це вмотивоване потребами мистецького зображення дійсності.

Зразок художнього стилю:

Коли твій човен покинув осоння й захлюпотів під парасолями старої лапастої верби (верба самотньо маячить серед глухої дичавини комишів), тоді ти помічаєш раптом, що небо ніколи не буває таке криштально-голубе, як у серпні. і саме в цей момент життя запахне вранішнім запахом, і ти думаєш: чи не повертається буря твоєї молодості?

Колись, мільйни років тому (чи то був сон?), тебе тривожили очі якоїсь романтизованої дівчини, і ти йшов у білий сад, ішов, похитуючись, мов п’яний, – така солодка путь була перед тобою (М. Хвильовий).

Публіцистичний стиль. Сфера використання – засоби масової інформації, громадсько-політична, культурно-освітня діяльність, навчання. Метою, яку ставить перед собою автор публічної статті чи промови, є інформування громадськості з приводу тієї чи іншої проблеми, формування громадської думки, спонукання до активних дій й прийняття рішень. Основні ознаки стилю: доступність мови й формулювання, поєднання логічності доказів і полемічності викладу, використання точних найменувань, дат, подій, учасників, наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення.

Публіцистичний стиль за поділяється на такі підстилі:

ü інформативний (жанри: статті в ЗМІ, репортажі, інтерв’ю);

ü художньо-публіцистичний (жанри: памфлети, фейлетони, нариси, есе);

ü агітаційний (жанри: реклама, оголошення, політичні виступи, промови, доповіді).

Мовні особливості художнього стилю. Широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол та ін.), емоційно-оцінних слів (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивних сталих словосполучень (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифраз (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.). Насиченість текстів суспільно-політичними та соціально-економічними термінами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.). Уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.). Синтаксис характеризується постановкою риторичних питань, гасел, закликів, а також наявністю різних типів складних речень, вставних і вставлених конструкцій, звертань, цитувань.

Зразок публіцистичного стилю:

Серед багатьох комп’ютерних дивайсів, які поступово переходять у розряд аксесуарів, чільне місце, напевне, належить мишці. Саме цей інструмент цілими днями не випускають із рук працівники офісів, домогосподарки-блогери, школярі-геймери, студенти-дипломники і численні неідентифіковані юзери. А коли так, то бажання мати зручну, функціональну й оригінальну мишку цілком зрозуміле. Сайт point.ru уклав список десяти найцікавіших комп’ютерних мишей. Треба сказати, що вони не лише гарні на вигляд (хоча ми жодною мірою не хочемо применшити заслуги дизайнерів), а й озброєні різноманітними додатковими функціями (З інтернет-журналу).