У професійному мовленні. Якісні прикметники. Стилістичне розрізнення форм ступенів порівняння прикметників

Питання теми:

Якісні прикметники. Стилістичне розрізнення форм ступенів порівняння прикметників. Відносні та присвійні прикметники. Найуживаніші види прикметників у професійному мовленні.

У чому полягає специфіка творення якісних прикметників і їх використання у професійному мовленні?

За характером ознаки, яку виражають прикметники, особливостями творення вони поділяються на якісні, відносні і присвійні.

Якісні прикметники виражають такі ознаки пред-

мета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мі-

рою (важкий, складний, довгий). Найголовнішою гра-

матичною ознакою якісних прикметників є їх здатність

утворювати форми ступенів порівняння. Кожен із сту-

пенів має дві форми: просту і складену.

Ø Вищий ступінь порівняння вказує, що в одно-

му предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, -ш (складний – складніший).

При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ (буква щ пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий; буквосполучення жч пишеться у прикметниках важчий, ближчий, дужчий, дорожчий).

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш або менш (важкий – більш важкий або менш важкий).

Ø Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най- (міцніший – найміцніший).

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня сполук від усіх (за всіх), над усе (наприклад: спокійний – найбільш спокійний, спокійніший від усіх).

У науковому стилі ступінь більшого чи меншого вияву якості передається звичайно аналітичною формою (за допомогою прислівників більш, менш, далеко, надто, дуже тощо), оскільки творення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників; ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень; вони сприймаються як стилістично нейтральні, в той час як однослівні форми мають чітке розмовне забарвлення.