У чому особливості вживання відносних та присвійних прикметників у професійному мовленні?

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (навчальна аудиторія, комп’ютерний клас). Саме відності прикметники переважають у науковому мовленні, тому що максимально точно вказують на ознаки предметів, явищ, процесів, наприклад: кольоровий графічний адаптер, зарядний пристрій, алюмінієвий дріт, стільниковий зв'язок тощо. Крім того, відності прикметники конкретизують значення термінів для їхнього використання в окремих галузях знання: квадратична форма (математичний термін) – граматична форма (мовознавчий термін); мережевий протокол (термін галузі телекомунікацій) – стислий протокол (термін документознавства); енергозалежна пам'ять (термін комп’ютерних наук) – мимовільна пам'ять (фізіологічний термін). У науковому мовленні відносні прикметники беруть участь у творені термінів-словосполучень. У професійному мовленні галузей телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки такі прикметники найчастіше позначають:

ü ознаку предмета відносно до дії, процесу, стану (обмінна буферизація, змінні дані, рухоме зображення, послідовне кодування);

ü ознаку об’єкта, явища за призначенням (звуковий генератор, імпульсний випрямляч, захисне блокування, супутникова антена, палітурна голка);

ü ознаку об’єкта, явища за функціональністю (світлове випромінювання, телекомунікаційна лінія, безперервне вимірювання, ручне введення);

ü ознаку об’єкта відносно до місця, часу (вхідні дані, постійні коливання, послідовне кодування, внутрішній діаметр);

ü характеристику предмета за матеріалом виготовлення (магнітний диск, коаксіальний кабель, двожильний кабель, ламінована стрічка, алюмінієвий дріт);

ü ознаку об’єкта, явища відносно до кількості (подвійна буферизація, двійкове кодування, чотирибайтове число, первинний запис, одноелектронний транзистор).

Відносні прикметники, на відміну від якісних, є похідними і утворюються за допомогою суфіксів -н-, -ов-, -льн-, -ичн- від іменникових, дієслівних, числівникових, прислівникових основ. Наприклад: автомат → автоматичне блокування; вектор → векторна величина; телефон → телефонний зв'язок; контакт → контактний запис; розрахунок → розрахункова величина; початок → початкові дані; тон → півтонове зображення; ультразвук → ультразвукове випромінювання; коливати – коливальний рух; обчислювати → обчислювальна задача; алгебра → алгебричні функції та ін.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (ректорів кабінет, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів, можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати-земля).

Способи творення присвійних прикметників:

· від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Сергіїв, студентів);

· від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), -їн (-ий) (орлине крило, заячий хвіст).

У деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).

Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (наприклад, срібний перстень (відносний прикметник) – срібний голос (якісний).

Присвійні прикметники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -ого, а не -а. Отже, треба писати: Відродити славу Свято-Пантелеймонового монастиря; Після закінчення Карлового університету. Написання Свято-Пантелеймонова монастиря, Карлова університету є помилковими.

Присвійно-відносні прикметники, на відміну від присвійних, що виражають належність індивідуальній особі, вказують на більш узагальнену віднесеність.

Присвійно-відносні прикметники творяться від прізвищ винахідників за допомогою суфіксів присвійних прикметників -ів- (-їв-) та суфіксів відносних прикметників -ськ (ий), -цьк (ий). У науковому мовленні вони виступають як терміни-словосполучення: Р. Броун → броунівський рух; Е. Холл → холлівський ефект; В. Рентген → рентгенівський апарат; Дж. фон Нейман → фон-нейманівська архітектура.

Потрібно звертати увагу на значення прикметників-паронімів. Так, здатний – це спроможний, такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити: аспірант здатний виконувати експе-

риментальне дослідження; здібний означає обдарований, такий, що має здібності: здібний аспірант. Загальноприйнятий – це визнаний усіма, узвичаєний; натомість загальноприйнятний – такий, якого всі можуть визнати й прийняти.

Питання для самоконтролю:

1. На які розряди поділяються прикметники?

2. Як утворюються ступені порівняння від якісних прикметників?

3. У чому полягають особливості використання відносних прикметників у професійному мовленні?

4. Яку роль виконують присвійно-відносні прикметники у науковому мовленні?

5. Які існують способи творення відносних та присвійно-відносних прикметників, що виступають науковими термінами?

ТЕМА 7