Особливості народних свят

Багато філософів і історики доводили, що незнання минулого неминуче призводить до нерозуміння теперішнього. Народна творчість не тільки невичерпне джерело мудрості і краси, а й неоціненне засіб виховання, прилучення сучасних підлітків до скарбів усної художньої, прикладної фольклорної культури. Свято - час відпочинку, веселощів, радості, відчуття повноти життя, час, коли люди усвідомлювали себе частиною єдиного співтовариства. Свято релігійною свідомістю людей сприймалося як щось священне, протилежне буднному, повсякденному життю. Якщо будні осмислювалися як час, в який людина повинна займатися мирськими справами, здобуваючи хліб насущний, то свято розумілося як час злиття з божественним і прилучення до сакральних цінностей громади, її священної історії. У свято люди повинні досягти особливого психофізіологічного стану повноти життя, світовідчуття, а також відчуття внутрішнього єднання один з одним.

Чергування буднів і свят вважалося необхідною складовою нормального плину життя, а збої могли привести, за народними уявленнями, до хаосу, загибелі.У святкові дні заборонялося орати, косити, жати, шити, прибирати хату, колоти дрова, прясти, ткати, тобто виконувати всю повсякденну селянську роботу. Свято зобов'язувало людей ошатно одягатися, для розмови вибирати теми приємні, радісні, інакше поводитися: бути веселим, привітним, гостинним. Характерною рисою свята було велелюддя. Тихе в будні село заповнювалося проханими і непроханими гостями - жебраками, мандрівниками, прочанами(паломниками), каліками, перехожими, ватажками з ведмедями, балаганщиками, райошниками, лялькарями, ярмарковими торговцями, коробейниками. [4, с. 108 - 115].

Обов'язковими компонентами календарних свят українців були обрядовий стіл, господарська і сімейна магія, вшанування предків, передбачення майбутнього, ритуальні обходи і поздоровлення, переодягання та маскування, драматичні сценки, розваги, змагання тощо. Свята супроводжувалися виконанням календарно - обрядових пісень, приурочених до кожного часу року: зимові колядки, веснянки, купальські, Троїцькі, обжинкові пісні та ін.

Завдання календарної обрядовості відповідали корінним прагненням хлібороба: забезпечити добробут і щастя родини, щасливий шлюб для молоді, високий урожай і плодючість худоби, відвести всіляке зло, передбачити майбутнє і вплинути на нього. Довгі століття через свята і обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Свята задовольняли духовні й естетичні потреби народу, в них проявлялися його почуття, таланти, здібності. [6, с. 97 - 99].

У селах всі свята включалися в єдину багатоступеневу послідовність. Вони справлялися з року в рік, із століття в століття в певному порядку, встановленому традицією.

Сучасна система народних свят це своєрідна педагогічна система, яка органічно пов'язана з виховною роботою. Вона забезпечує постійне виховний вплив на людей, відображає їх світогляд.

Функції народних свят:

- розвиваюча

- Інформаційно- просвітня

- Культурно- творча

- Рекреативно - оздоровча (Що містить в собі елементи розваги, цікавість)

Свято - одна з гілок фольклору, вивчення та поглиблення якого веде за собою прилучення до народної культури.