double arrow

Розуміння історичного процесу К.Д.Кавеліним

На думку Кавеліна початком російської («великоросійської») історії, слід вважати не період Київської Русі, а XI або XII ст., коли «переселенці рушили різними шляхами із Західної Росії на схід, у фінські землі». Костянтин Кавелін переконливо спростовує досить поширену думку про те, що саме монголо-татарське ярмо стало головною причиною відставання Русі від Європи. Він відзначає, що на землях майбутньої України (Малоросії) і північно-західної Росії (куди відносяться не тільки кривичі, тобто білоруси, але й новгородці й псковитяни), культурне життя не піддалося такому потужному удару. Зокрема, на землях України віче й дружина як інститути влади продовжували розвиватися як і раніше, утворилася потужна родова аристократія, з якої боролися князі. Таким чином, говорити про падіння рівня освіти можна тільки відносно земель майбутньої Московії (Великоросії). Але це падіння було викликано не безпосередньо ярмом. Справа в тому, що досить високий рівень культури на всій Русі, по Кавеліну, підтримувався інтенсивним природним обміном, переміщенням князів і дружинників між західними й східними землями. Коли ж зв'язки між двома частинами російського світу поступово ослабшали й фактично зникли, це позначилося на всіх елементах життя Московії: «літописи стають сухі й прозорі, перетворюються в календар подій; особистість діячів стирається за голими фактами, точно начебто сповільнився пульс громадського життя».

Отже, разом із втратою зв'язків, було втрачено щось надзвичайне важливе, тому що «той самий матеріал - руське плем'я - поставлене тільки в різні умови, дає на заході й сході Росії зовсім різні результати, виробляється в різні форми, під якими з трудом можна побачити спільну для всіх основу». Кавелін дуже влучно відзначив цю «дійсну основу життя великоросів», що виникли зі слов'ян-переселенців, які різними шляхами пішли в ХI - ХII ст. із західної Русі на схід, у землі, населені угро-фінськими племенами, але не принесли із собою культури: «ні розумової, ні цивільної».

«Переселенець став на новому ґрунті колонізатором і поширився поступово по величезній території. У вікових трудах розселення утворилася та рухливість, те вміння зорієнтуватися у важких обставинах, той практичний такт у зносинах з інородцями, яким так відрізняється великоросіянин від своїх одноплемінників.»(П. Матвієнко, кандидат філософських наук, Харків).


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: