Культурний контекст міжнародного мнеджменту

Успіхи міжнародник корпорацій дедалі більшою мірою залежать від взаємодії, всіх працівників, що належать до різних національних культур, ефективного використання в діяльності корпорацій найвищих досягнень компаній різних країн. Культурологічний аспект менеджменту вперше став предметом аналізу французького дослідника М.Крозьє, який розглядав бюрократизацію як культурний феномен, котрому притаманні специфічні національні норми і цінності. Вагомий конструктивний внесок до розуміння культурного контексту міжнародного менеджменту зробив голандський дослідник Гірт Гофстед. У результаті узагальнення отриманих результатів Г. Гофстед запропонував модель, що містить чотири виміри національної культури, які використовуються в процесі управління міжнародними корпораціями:

1. Дистанціювання влади — ступінь доцільності нерівномірного розподілу (концентрації) влади між різними рівнями управління міжнародних корпорацій.

2. Прагнення уникнути невизначеності.

3. Співвідношення між індивідуалізмом і колективізмом.

4. Тяжіння до маскуналізму (мужності) і фемінізму (жіночості).

5. Згодом разом з іншими дослідниками в 1987 р. було виявлено і п'ятий часовий вимір національної культури, а саме співвідношення між короткостроковою та довгостроковою орієнтаціями.

У проведених дослідженнях кожному з факторів було визначено кількісне значення, що дозволило запропонувати рекомендації з поєднання національної і організаційної культури у відділеннях корпорації по всіх 50 країнах і трьох регіонах: арабському, східно-африканському та західно-африканському.

Фонс Тромпенаарс в 1983—1993 pp. запропонував модель, яка включає такі п'ять культурних вимірів:

1) універсалізм — пристосованість;

2) індивідуалізм — колективізм;

3) маскованість — емоційність;

4) специфічність — розпорошеність;

5) функціональність — персональність.

Згодом було додано також часовий вимір.

Узагальнення результатів дослідження дозволило виокремити п'ять основних культурних кластерів:

1) англійський (США та Великобританія);

2) азіатський (Японія, Китай, Гонконг, Сінгапур);

3) латиноамериканський (Аргентина, Венесуела, Мексика, Бразилія);

4) латиноєвропейський (Франція, Бельгія, Іспанія, Італія);

5) німецький (Австрія, Німеччина, Швейцарія, Чехія).

Ще одна двомірна модель цінностей була запропонована німецьким дослідником Ш. Шварцем на підставі проведених у 20 країнах досліджень у 1980 р. Горизонтальні виміри включають: консерватизм і відкритість до змін, а вертикальні — самовдосконалення і самодостатність. Відповідно утворюються моделі індивідуальних мотиваційних цінностей: безпека, влада, конформізм, універсалізм і т. ін. Застосування зазначеної моделі менеджерами дозволяє прогнозувати мотивацію працівників різних країн.