Формальні і неформальні механізми координації

Формальні механізми включають: ради директорів; міжнародні конференції;звіти про досягнення; центри обміну досвідом; зовнішні центри координації (аутсорсинг); спеціальні тимчасові робочі групи, комісії, комітети; матричні організаційні структури; запровадження посад координаторів.

Неформальні механізми координації: горизонтальні зв’язки в корпорації; творчі неформальні групи, клуби за інтересами; мережа управління, система неформальних контактів між менеджерами різних рівнів і країн у межах корпорації; організаційна (корпоративна) культура.

Перешкоди на шляху координації: різні орієнтири менеджерів; суперечності між завданнями підрозділів; брак взаємоповаги між менеджерами; часові розбіжності; географічні відстані; національні відмінності.