Моделі виходу фірми на зовнішній ринок та чинники їх вибору

Після вибору найадекватнішого конкурентним перевагам та потенціалу фірми зарубіжного ринку, логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку, а отже і моделей вихо­ду на нього. Під моделлю виходу фірми на зовнішній ринок ро­зуміють організаційно-правову форму, що забезпечує проник­нення товарів, технологій, людських ресурсів, управлінського досвіду та інших ресурсів фірми в зарубіжну країну.

Міжнародна бізнесова практика виділяє 3 основні моделі виходу на зовнішній ринок: (1)експорт, (2)спільне підприємництво, (3)пряме інвестування.

Коли застосовується модель (1) експортування, то виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. (2) Спільне підприємництво та (3) пряме інвестування потре­бують уже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укла­дання контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довго­строкові вкладення капіталу в підприємства, соціально-еконо­мічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумов­лює виділення контрактних та інвестиційних моделей виходу на зовнішній ринок.

Кожна з моделей виходу фірми на зовнішній ринок має свої недоліки та безумовні переваги, які потрібно розглядати у кон­тексті, насамперед, особливостей товару. Водночас, доцільно зі­ставити стратегії за такими критеріями: контроль ринку (бли­зькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни по­треб, контролювати тенденції попиту та пропозиції); гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до еле­ментів бізнес-середовища, що змінюються); ресурсні вимоги (не­обхідність мати певну кількість фін, матер та тру­д ресурсів для організації та розвитку діяльності); ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибут­ку, доходу або майна, коштів у зв'язку з випадковими змінами умов екон діяльності або інших обставин); причетність до міжнар маркетингу (необхідність та ступінь використання концепції міжнар маркетингу в організації діяльності фір­ми)

Проблема вибору моделі (моделей) виходу фірми на закор­д ринок виникає у таких ситуаціях: при розробці міжнарод­ної маркетингової стратегії фірми; при виникненні можливості (або необхідності) розвитку діяльності на певному закордонному ринку. Перше рішення є стратегічним, а друге тактичним. В обох випадках на остаточне рішення щодо стратегії виходу фірми на зовнішній ринок впливає сукупність внутрішніх і зовнішніх (по відношенню до фірми) чинників.

До внутрішніх чинників належать: ресурсні можливості, харак­теристики продукту, конкурентні позиції фірми та корпоративна політика. До зовнішніх чинників належать: політика нац уряду, можливості ринку, фі­н та цінові параметри ринку, гео-культурне середовище, рівень екон розвитку та екон стан, політ се­родовище.