Порівняльна характеристика прямого та непрямого експорту як стратегій виходу фірми на зовнішній ринок

У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Окрім експорту ще є спільне підпри­ємництво та пряме інвестування, які потребують вже організації виробництва за кордоном. Експорт — вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення. Прямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку са­мостійно. Непрямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку за до­помогою незалежних маркетингових посередників.

Якщо порівнювати прямий та непрямий експорт, то в кожного з них можна виділити свох переваги та недоліки. Основні переваги прямого експорту: безпосередні контакти зі споживачем; можливість швидше пристосуватися до вимог ринку; повний контроль над маркетингом. Основні недоліки прямого експорту: необхідність мати кваліфікований персонал експортної служби; менший контроль за логістикою ніж у разі інвестування. Основні переваги непрямого експорту: прискорення виходу на ринок; маркетингова компетентність посередників. Основні недоліки непрямого експорту: збут стандартних промислових та споживчих товарів; відсутність контакту зі споживачами; маркетингова залежність від посередника.