Періодизація української історіографії та загальна характеристика періодів

Періодизація – це поділ процесів розвитку на основні, якісно відмінні один від одного хронологічні відтинки (епоха, період, етап). Період в історіографії – це умовно окремий відрізок часу в історіографічному процесі, який характеризується рядом спільних рис, відмінностей і особливостей у порівнянні з іншими періодами, має свій початок і відносну завершеність.

Періодизація української історіографічного процесу тісно взаємопов’язана з періодизацією історії України. В основу періодизації покладають певні критерії (мірило для певного поділу). Найважливішими критеріями при періодизації української історіографії Я.Калакура називає: по-перше, найважливіші рубежі світової та вітчизняної історії; по-друге, поява принципово нових явищ у суспільному, науковому, культурному, ідейному та духовному житті; по-третє, поява нових, знакових історичних праць, які стали віхою у розвитку історіографії; по-четверте, поява нових наукових інституцій історичної науки, шкіл, течій та напрямків в історіографії.

При періодизації української історіографії радянськими істориками застосовувався поділ історії суспільства за критерієм суспільно-економічних формацій. У зв’язку з цим виділялися такі періоди, як “історична наука у феодально-кріпосницькому епоху” та “історіографія історії України в ХІХ-на початку ХХ ст.” – в період кризи феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталізму (Л.А.Коваленко). Радянська українська історіографія, у відповідності з цією періодизацією, являла новий період, який відповідав епосі соціалізму (А.В.Санцевич).

В зарубіжній україніці періодизація історичної науки в Україні побудована на основі схеми Грушевського, тому критерієм були основні періоди в історії українського народу. Так, наприклад, в Енциклопедії Українознавства (Мюнхен–Нью-Йорк, 1949) виділяють такі періоди української історіографії: Княжа доба (ХІ-ХІІІ ст.);Литовсько-польська й козацька доба (ХІV-ХVІІ ст.);Козацько-Гетьман. доба (ХVІІ-ХVІІІ ст.), а потім виділяється Наукова історіографія ХІХ-ХХ ст. В цьому, останньому періоді виділяються такі підперіоди: І пол. ХІХ ст., а потім за напрямками, які змінювали один одний: народницький, державницький. Наприкінці автори виділяють “сучасну українську історіографію”.