З В Е Р Т А Н Н Я

О краю мій, коханий краю, коли ж це стратив я життя? (О.Олесь)

Не спонукають співрозмовника до відповіді, а використовуються як спосіб відтворити стан мовця, його вподобання, думки, почуття

Мій рідний сину, бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні (В.Крищенко).

Позначає конкретну особу, до якої спрямоване мовлення, і розраховане на реакцію цієї особи

Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни (Л. Костенко).

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко)

Звертання – це слово (або словосполучення), що називає особу чи уособлений предмет, до яких спрямоване мовлення

Основні ознаки

Виражається іменником у формі кличного відмінка

Називає не активного діяча, а особу, до якої звертаються з мовленням

Вимовляється із кличною інтонацією

У реченнях із звертанням дієслово-присудок вживається у другій особі однини чи множини, але не пов’язується із звертанням двобічним зв’язком

У реченні займає будь-яку позицію

Не відповідає на питання, не є членом речення, але входить до змісту і його будови

За будовою звертання бувають

Непоширені

Поширені

За значенням звертання бувають

Власне звертання

Риторичні звертання