Методика проведення рухливих ігор на уроках

Рухливі ігри як засіб і метод фізичного виховання широко застосовуються в школі на уроках і в позакласних заходах.

У відповідності зі шкільною програмою по фізичній культурі рухливі ігри проводяться в 1- 9-х класах на уроках з гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, боротьбою, лижами.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури використовуються для рішення освітніх, виховних і оздоровчих завдань відповідно до вимог програми.

До освітніх завдань відносяться: удосконалювання й закріплення навичок у бігу, стрибках, метаннях, а також навичок, придбаних на заняттях гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, боротьбою й лижами.

До виховних завдань відносяться: виховання фізичних (швидкості, спритності, сили, влучності, витривалості) і морально-вольових якостей (сміливості, чесності, колективізму і ін.).

До оздоровчих завдань відносяться: сприяння нормальному розвитку організму учнів, зміцнення їхнього здоров'я.

Перераховані завдання тісно взаємозалежні. Вирішуючи їх треба враховувати різні сторони навчально-виховного процесу. Так, проводячи гру для вдосконалення швидкості, (перегони з такими рухами, щоб не схопили) у дітей молодшого шкільного віку одночасно потрібно розвивати сміливість, кмітливість, упевненість у своїх силах.

В іграх на уроках фізичної культури на відміну від інших форм занять головну увагу треба звертати на освітню й оздоровчу сторони гри, а також на виховання фізичних якостей.

Підбираючи ігри для уроку, треба враховувати завдання уроку, навчальний матеріал, види рухів, які входять у гру, фізіологічне навантаження гри, умови для проведення.

Кожна гра вимагає від учасників прояву вмінь і навичок, які в процесі гри вдосконалюються. Елементарні ігри не вимагають спеціальної підготовки. Але є ігри, що складаються з досить складних рухових дій. Не можна, наприклад, запропонувати учням гру «М'яч ловцеві» («М'яч капітанові»), якщо вони не вміють кидати м'яч, ловити його й передавати при зіткненні із супротивником, не володіють гарною реакцією, координацією рухів і іншими необхідними якостями і навичками.

Складний рух, включений у гру, спочатку освоюється учнями за допомогою спеціальних вправ. Виключенням можуть бути елементарні й природні рухи (головним чином в іграх дітей молодшого шкільного віку), які не потребують попереднього розучування. Наприклад, природний стрибок у довжину з розбігу в грі «Вовк у рові».

Необхідно визначити місце гри серед інших засобів фізичного виховання й на уроці встановити між ними методично правильний взаємозв’язок. Це буде сприяти кращому вирішенню поставлених завдань, підвищенню щільності уроку й дозволить правильно дозувати вправи. Після складних по координації вправ варто давати більш прості завдання, які не вимагають концентрованої уваги. М'язи, які тільки що інтенсивно працювали, у наступній вправі (грі) повинні майже не брати участь у роботі або виконувати роботу іншого характеру. Так, не рекомендується після ігор з бігом, стрибками або опором проводити вправи, які вимагають точності руху, збереження рівноваги, складної координації.

Якщо вся основна частина уроку присвячена іграм, то більш рухливі ігри чергуються в ній з менш рухливими, причому підбираються ігри різні й по характеру рухів.

Рухливі ігри можна включати в усі частини уроку. Їхній зміст залежить від завдання й складу учнів. У підготовчу частину уроку рекомендується включати малорухомі й нескладні ігри, які сприяють організації уваги учнів («Група, струнко!», «Всі до своїх прапорців»), а також ігри середньої рухливості із вправами загальрозвиваючого характеру («Заборонений рух»). В основній частині уроку використовуються рухливі ігри з бігом на швидкість, з різноманітними рухами, на витривалість, з подоланням перешкод, з різними стрибками, опором, боротьбою, метанням у нерухливу й рухливу ціль. У заключній частині уроку проводяться ігри малої й середньої рухливості, які сприяють активному відпочинку після інтенсивного навантаження в основній частині уроку, ігри на увагу з нескладними правилами(«Заборонений рух»), хороводні («Ми по колу ідемо.», «Подоляночка!»).

Методика проведення рухливих ігор на уроках фізкультури специфічна у зв'язку з їхньою короткочасністю й необхідністю зберегти відповідну щільність уроку.

При раціональному використанні часу й підборі правильної методики проведення ігор досягається необхідна щільність уроку. Варто домагатися, щоб всі учасники гри одержували приблизно однакове навантаження. У зв'язку із цим треба прагнути створювати рівні умови для активної участі в грі всіх учнів.

Рухливі ігри звичайно проводять фронтальним методом. Учасники по можливості розділяються на 2-3 групи, і в кожній групі та сама гра проводиться самостійно.

Застосовується й груповий метод. Керівник, розділивши граючих на 2 групи, дає їм різні ігри. Груповий метод звичайно використовується в 6 - 8-х класах для вирішення різних освітніх завдань. Наприклад, дівчатам пропонується гра «Не давай м'яча ведучому» (для підготовки до гри в баскетбол), хлопчикам - «М'яч із кола» (підготовча до гри у футбол). Або хлопцям дається гра для виховання витривалості, розвитку сили, а дівчатам - гра, яка виховує координаційні здібності. Необхідно встановити певний час на гру. Змінювати його можна у якщо граючі стомилися, недостатньо засвоїли гру й з інших причин.

Ігри на уроках повинні впливати на учнів. Тому найкраще проводити їх на майданчику. Якщо ж ігри проводяться в приміщенні, то треба створювати сприятливі гігієнічні умови.

Діти, віднесені лікарем до основної групи, можуть брати участь у всіх рухливих іграх, запропонованих у програмі з фізичної культури для їхнього класу. Дітей, включених у спеціальну медичну групу, необхідно обмежувати в рухах, незважаючи на їхнє бажання бути активними учасниками ігор. Їм можна доручати ролі, що не вимагають великої рухливості, або скорочувати час гри, не зачіпаючи їхнього самолюбства. Можна також залучати їх як помічників суддів, лічильників балів і т.п. У той же час ослаблених дітей треба включати в посильні для них ігри, щоб зміцнювати їхнє здоров'я.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури плануються на весь навчальний рік з урахуванням сезону й завдань, поставлених учителем у кожній чверті навчального року.

При плануванні варто керуватися переліком ігор, запропонованих у програмах по роках навчання. Учитель може змінювати й доповнювати цей перелік залежно від умов роботи в школі: національного складу учнів, географічних умов, підготовленості учнів, приміщення для занять, обладнання та ін.

Число годин для ігор визначено програмою. Можливі деякі відступи, залежно від завдань навчання й умов роботи.

Намітивши ігри на рік, треба розподілити їх по чвертях з урахуванням планування всього навчального матеріалу. В 1-й і 4-й чвертях у школах, як правило, заняття проводяться на пришкільному майданчику, тому в план включаються ігри з метанням на дальність, з бігом на різні дистанції.

Починаючи з 4-го класу в 1-й і 4-й чвертях основу навчального матеріалу становлять легкоатлетичні вправи, а рухливі ігри лише допомагають удосконалювати й закріплювати окремі легкоатлетичні навички. Із цією метою проводяться естафети з бігом на швидкість, з подоланням перешкод, стрибками, метаннями.

При плануванні навчального матеріалу з фізичної культури враховуються географічні умови.

У школах, де є можливість проводити заняття на лижах, рекомендується в 4- 9-х класах (коли учні оволодівають основними навичками ходьби на лижах) проводити ігри на лижах.

В 2-й і 3-й чвертях, а також частково в 1-й і 4-й, коли в школах заняття проводяться в приміщенні, плануються ігри, які не вимагають багато місця. У зв'язку з тим, що в цей час основу навчального матеріалу становлять гімнастичні вправи, корисно проводити ігри, у яких розвиваються й закріплюються навички рівноваги, почуття ритму, орієнтування в просторі, виховується координація рухів.

Наприкінці чвертей і навчального року проводяться контрольні вправи. Контрольними вправами для учнів 1- 2-х класів можуть бути ігри, у яких проявляється організованість учнів, влучність, швидкість рухової реакції й інших якостей і навичок. Можна також використовувати ігри із вправами, що підготовляють до освоєння контрольних завдань.

Ігри розподіляються по чвертях залежно від їхніх завдань і тривалості проведення. Нові ігри в основному розучуються наприкінці 1-й, в 2-й і 3-й чвертях. На початку 1-ї чверті закріплюються й варіюються ігри, освоєні в попередньому навчальному році. В 4-й чверті в основному закріплюються й ускладнюються ігри, пройдені в даному навчальному році.

При плануванні як по чвертях, так і поурочно треба передбачати послідовність проходження й повторність ігор. На початку навчального року в кожному класі проводять більш легкі ігри, а під кінець їх ускладнюють.

Наприкінці навчального року викладач ураховує якість засвоєння матеріалу й робить відповідні висновки для планування їх на наступний навчальний рік.