Кредитний потенціал банківської системи і грошовий мультиплікатор

Сучасна банківська система будується за принципом часткових резервів. Всі комерційні банки мають встановлені законом резерви, які називають обов’язковими резервами.

Обов’язкові резерви – це сума грошей, яку комерційні банки повинні зберігати у центральному банку.

Розмір резерву встановлюється центральним банком у вигляді норми обов’язкового резервування, яка являє собою певний відсоток зобов’язань банку по внескам, які він повинен зарезервувати у вигляді рахунка в НБУ.

Норма обов’язкового резервування – це відношення суми резервів до суми внесків, прийнятих банком:

Nr = R_min / D

де Nr – норма обов’язкового резервування;

R_min – обов’язкові резерви комерційного банку;

D – величина залучених депозитних рахунків комерційного банку.

Резерви комерційного банку є для нього активом, тоді як для НБУ – це пасиви.

Норма обов’язкових резервів, що встановлюється НБУ виконує дві основні функції:

1) збільшення ліквідності (платоспроможності) комерційного банку і попередження таким чином втрати вкладниками комерційного банку своїх внесків;

2) це інструмент, за допомогою якого НБУ може впливати на здатність комерційних банків до кредитування.

Так як сума внесків комерційного банку постійно змінюється, то в реальній дійсності комерційний банк, щоб уникнути незручностей з постійними перерахуваннями додаткових резервів, переводить зразу всю суму внесків на рахунок НБУ, які отримали назву фактичні резерви.

Різниця між фактичними резервами і обов’язковими резервами комерційного банку являє собою надлишкові резерви.

E = TR – R_min

де E – надлишкові резерви;

TR – загальні (фактичні) резерви;

R_min – сума обов’язкових резервів.

Поняття надлишкових резервів має велике значення для комерційних банків, так як саме на величину надлишкових резервів комерційні банки можуть надавати кредити.

Розглянемо це на умовному прикладі. Припустимо, що в комерційний банк А вкладають 100 грн., які він додає до своїх фактичних резервів. При існуючій Nr = 20%, обов’язкові резерви дорівнюють 20 грн., а 80 грн. – це надлишкові резерви. На цю суму банк А надає кредит у вигляді відкриття рахунку, наприклад, фермеру для оплати мінеральних добрив. Фермер оплачує мінеральні добрива фірмі, яка обслуговується в банку Б, в результаті чого банк А переводить на рахунок банку Б 80 грн. Внаслідок цього банк А втрачає свої резерви, так і рахунки, які дорівнюють величині кредиту. Тоді як банк Б відповідно отримує резерви і рахунки на суму, яку втратив банк А.

З отриманих 80 грн. фактичних резервів банку Б слід 20% тримати у вигляді обов’язкових резервів (80 × 0,2 = 16 грн.), а на величину надлишкових резервів (64 грн.) він може надавати кому-небудь кредити. Така ж сама процедура повторюється, але тепер вже з банком В, який отримує чек на суму кредиту і пред’явить його до оплати банку Б. Процес множення кредитних грошей повторюється для всіх банків, які приймають в цьому участь, але з кожним наступним банком цей процес уповільнюється, поки не припиниться. Якщо б не існувало обмеження у вигляді норми обов’язкових резервів, то цей процес був би нескінченим.

Виходячи з цього аналізу, можна зробити висновок, що з початку вкладені 100 грн. в банк А, на основі 80 грн. надлишкових резервів банківська система в цілому здатна надати кредит на суму 400 грн., тобто створює на цю суму нові депозитні гроші. Отже, банківська система може надавати у п’ятикратному розмірі кредит при нормі обов’язкових резервів в 20%.

Таке явище використання системою комерційних банків надлишкових резервів для збільшення маси безготівкових грошей в обігу шляхом надання нових кредитів отримало назву ефект мультиплікатора поточних рахунків або просто грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор (коефіцієнт множення) знаходиться в оберненій залежності від норми обов’язкових резервів.

m_r = 1 / Nr

Грошовий мультиплікатор показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна гривня (або інша грошова одиниця) надлишкових резервів за певної величини обов’язкових резервів.

Для визначення максимального збільшення кількості нових грошей на поточних рахунках, яку може бути створено банківською системою на основі будь-якої величини надлишкових резервів необхідно помножити величину надлишкових резерві на грошовий мультиплікатор.

Виходячи з цього процес грошової мультиплікації (тобто грошового збільшення) можна записати у вигляді формули:

∆М = Е × m_r

В нашому прикладі банківська система створить нових безготівкових грошей на суму 400 грн. (∆М = 80 × 5 = 400 грн.). Таким буде кредитний потенціал банківської системи при нормі обов’язкових резервів 20% і початкового внеску 100 грн. готівкою на рахунок одного із банків.

Таким чином, в результаті взаємного кредитування при існуючій нормі обов’язкового резервування кожна грошова одиниця надлишкових резервів збільшує пропозицію грошей в економіці на величину 1 / Nr.

Фактори, які обмежують кредитний потенціал банківської системи:

1. Чим більша норма обов’язкового резервування, тим меншу здатність в примноженні кредитних грошей має банківська система.

2. Вилучення готівкових грошей.

Якщо позичальник захоче отримати частину кредиту готівкою, то зменшаться надлишкові резерви комерційного банку, а отже, зменшиться кредитний потенціал банківської системи.

3. Величина надлишкових резервів, яка реально існує у комерційного банку. Справа в тому, що у складних фінансово-економічних ситуаціях комерційні банки бажають себе зробити більш безпечними і можуть тримати недоторканими резерви на суму, яка є значно більшою, ніж вимагається нормою обов’язкових резервів. В даному випадку потенціал банківської системи до розширення кредитування також зменшиться.

В дійсності комерційні банки намагаються тримати у себе мінімальну кількість надлишкових резервів, так як вони не приносять банку процентів (доходу), тоді як надання кредитів створює банку прибуток.