| №
з/п
| Варіанти
|
| І
| ІІ
| ІІІ
|
|
| Дайте визначення ризику
| Чим характеризується ризик?
| В чому проявляється на практиці настання ризиків?
|
|
| В чому полягає економічна сутність страхування?
| Дайте визначення страхування згідно Закону України «Про страхування»
| Назвіть функції, на яких базується страхування
|
|
| Поясніть зміст принципу страхового ризику
| Поясніть зміст принципу страхового інтересу страхувальника і страховика
| Поясніть зміст принципу сумлінності
і відкритості
|
|
| Поясніть зміст принципу страхового відшкодування на рівні збитку
| Поясніть зміст принципу застереження
| Що таке умовна франшиза?
|
|
| Що таке безумовна франшиза?
| Поясніть зміст принципу суброгації
| Поясніть зміст принципу диверсифікації
|
|
| Як на практиці матеріально втілюється категорія страхового захисту?
| Дайте визначення централізованого страхового резервного фонду
| Дайте визначення фондів самострахування
|
|
| Дайте визначення
Колективних страхових фондів
| Дайте визначення
Страхових фондів страховиків
| Назвіть спільну рису фінансів і страхування
|
|
| Наведіть відмінні риси
фінансів і страхування
| Назвіть суб’єкти страхування
| Дайте характеристику добровільного страхування
|
|
| Дайте характеристику обов’язкового страхування
| Дайте визначення страхового ринку
| Назвіть учасників страхового ринку
|
|
| З чого складаються доходи страховика?
| Наведіть групи витрат страховика за економічним змістом
| З якими показниками пов’язане функціонування страхового ринку?
|
|
| Який державний орган здійснює нагляд за страховою діяльністю в Україні?
|
| №
з/п
| Варіант І
|
|
| Ризик – ймовірність зазнати втрат щодо очікуваної економічної корисності або прямих збитків через появу певної події.
|
|
| За економічною сутністю страхування – складова частина фінансів, яка пов’язана із визначенням, оцінкою і компенсацію ризиків у суспільному виробництві.
|
|
| Принцип страхового ризику – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій. Перелік страхових ризиків вказується в договорі страхуванні. страховий випадок, що настав, називається страховою подією;
|
|
| Принцип страхового відшкодування на рівні збитку – виплати не повинні приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком, що відбувся;
|
|
| Безумовна франшиза – обумовлена частина збитків, яка не відшкодовується страхувальнику у будь-якому випадку, тобто відповідальність страховика визначається розміром збитку за вирахування франшизи.
|
|
| На практиці економічна категорія страхового захисту матеріально втілюється в формуванні і використанні фондів цільових фінансових ресурсів – страхових фондів:
|
|
| Колективні страхові фонди – базуються на солідарній відповідальності учасників цих фондів, формуються за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодовуються збитки тим учасникам, які їх зазнали.
|
|
| Відмінними рисами фінансів і страхування є:
- замкнений характер перерозподілу між його учасниками (фонд використовується виключно учасниками його формування);
- у страхуванні утворюються як грошові, так і негрошові фонди (посівні, фуражні та ін.);
- ймовірністний характер (фінансам притаманний більш плановий характер).
|
|
| Обов’язкові види страхування, які запроваджуються в Україні, мають бути включені до ЗУ «Про страхування», причому забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені законом.
|
|
| Доходи страховика поділяються на:
- доходи від операційної діяльності – усі премії зі страхування і перестрахування;
- доходи від інвестиційної діяльності – проценти за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; доходи від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від реалізації корпоративних прав; проценти за довгостроковими інвестиціями;
- інші доходи – доходи від реалізації основних фондів, від оренди майна, отримані штрафи і пені, оплата консультаційної діяльності та ін.
4.
|
|
| Держава, як учасник страхового ринку, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.
Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення інвестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.
|
| №
з/п
| Варіант ІІ
|
|
| Ризик характеризується реальністю існування, вірогідністю настання, а також непередбачуваністю часу і місця настання.
|
|
| Згідно із ЗУ «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
|
|
| Принцип страхового інтересу страхувальника і страховика – законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний з правом власності, володінням, розпорядженням і використанням об’кта страхування та права вимоги дотримання умов договору.
|
|
| Принцип застереження (визначення у договорі франшизи - незначної частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком).
|
|
| Принцип суброгації – означає можливість зустрічного регресного позову до третьої (винної) особи з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування.
|
|
| Централізований страховий резервний фонд – базується на державній відповідальності і передбачає відшкодування втрат з рахунок загальнодержавних коштів, формується за рахунок централізованих загальнодержавних ресурсів та знаходиться у розпорядженні Уряду, крім того, його створення пов’язане з наявністю страхових ризиків природного і техногенного характеру та відшкодування надзвичайних збитків (резервний фонд КМУ).
|
|
| Страхові фонди страховиків є підвидом колективного страхового фонду, який формується за рахунок внесків страховиків.
|
|
| Організація страхової справи передбачає розмежування основних суб’єктів страхування:
- страховик – страхова компанія, юридична особа, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і здійснення виплат з нього страхувальнику чи третій особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку;
- страхувальник – юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди сплачує страхові внески до страхового фонді та отримує право на страхове відшкодування у разі настання страхового випадку;
- застрахований – фізична особа, життя, здоров’я і працездатність якого виступають об’єктом страхового захисту при особистому страхуванні.
- вигодонабувач – особа, що одержує страхове відшкодування (при майновому страхуванні) чи страхову суму (при особистому страхуванні), але не є страхувальником чи застрахованим.
|
|
| Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї.
Страховий ринок – це система грошових відносин з приводу формування та використання страхових фондів для забезпечення страхового захисту через створення системи страхових організацій.
|
|
| За економічним змістом витрати страховика складаються із таких груп:
1. виплати страхових відшкодувань по договорам страхування і перестрахування;
2. витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування (витрати на ведення справи), у їх складі вирізняють:
3. аквізиційні витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників, актуарними розрахунками;
4. комісійні винагороди посередникам, оплата послуг фахівця, ведення страхової документації;
5. ліквідаційні витрати з урегулювання збитків: збирання інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахування в резерв збитків;
6. витрати на утримання страхової компанії – основна та додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв’язку, реклами, канцелярські витрати, обслуговування автотранспорту, амортизація.
|
|
| Держава, як учасник страхового ринку, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.
Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення інвестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.
|
| №
з/п
| Варіант ІІІ
|
|
| На практиці настання ризиків проявляється в несприятливих подіях –стихійних лихах (спричинені дією стихійних сил природи) і нещасних випадках (події, внаслідок яких гинуть люди, втрачають здоров’я, а також втрачаються товарно-матеріальні цінності), які призводять до втрат здоров’я, працездатності осіб, а також матеріальних збитків.
|
|
| Зміст страхування розкривається у його функціях:
- ризикова (відшкодування) – полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику на основі того, що частина страхового фонду використовується на покриття;
- заощадження коштів (накопичувальна, ощадна) – реалізується тільки при страхуванні життя, за період страхування накопичується сума, яка виплачується з урахуванням інвестиційного доходу;
- попереджувальна (превентивна) – дозволяє уникати страхових випадків або зменшувати їх наслідки страхових подій на основі законодавчої (законодавчі обмеження щодо отримання страхового відшкодування: самогубства, навмисні дії) і фінансової превенції (фінансування заходів для зменшення наслідків страхових подій – обладнання протипожежного устаткування, придбання медикаментів тощо);
- створення і використання страхових резервів – страхові компанії створюють страхові резерви, з яких здійснюються страхові відшкодування;
- контрольна – полягає в держаному нагляді за страховим ринком та аудиті діяльності страхових компаній.
|
|
| Принцип сумлінності і відкритості – висока довіра між сторонами, надання сторонами повної інформації про об’єкт страхування як на момент укладання договору, так і у процесі його виконання.
|
|
| Умовна франшиза – обумовлена частина збитків, яка не підлагає відшкодуванню в разі збитків, які нижчі або дорівнюють значенню франшизи, у разі ж перевищення суми збитків значення обумовленої частини збитків виплати здійснюються в повному обсязі.
|
|
| Принцип диверсифікації – можливість розширення ділової активності страховиків за рамками основної діяльності (в Україні страховики можуть займатися співстрахуванням (страхування об’єкту за одним спільним договором кількома страховиками), перестрахуванням (страхування страховиком ризиків з виконання всіх або частини обов’язків перед страхувальником у іншого страховика), фінансовою діяльністю (формування і розміщення страхових резервів, а також управління ними).
|
|
| Фонди самострахування – ґрунтуються на індивідуальній відповідальності, створюються комерційними структурами шляхом щорічних відрахувань до досягнення ними розміру відповідно до установчих документів (наприклад, резервний фонд акціонерних товариств формується шляхом щорічних 5 % відрахувань чистого прибутку до досягнення ним розміру на рівні 25 % статутного капіталу).
|
|
| Спільною рисою фінансів і страхування є те, що ці відносини виникають з приводу формування та використання фондів грошових коштів цільового призначення.
|
|
| Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
|
|
| Учасниками страхового ринку є:
1. Страховики – продавці страхових послуг.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
2. Страхувальники – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування.
3. Страхові посередники (прямі):
- страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страхувальником.
Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні та перестрахуванні може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні.
- страхові агенти – фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.
Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
4. Професійні аналітики страхових ризиків (непрямі страхові посередники):
- актуарії – спеціалісти, які за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи, і на яких покладено відповідальність слідкувати за тим, щоб сума страхових виплат не перевищувала страхові фонди на момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання;
- сюрвеєри – експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування, а також робить висновок щодо його стану, розміру пошкодження в разі аварії;
- аварійні комісари – особа, яка на прохання страховика з’ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків;
- аджастери (диспашери) – фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між учасниками морського перевезення.
|
|
| Функціонування страхового ринку пов’язане з такими показниками:
- страхове поле – наявність потенційних страхувальників певного виду страхування;
- страховий портфель – сукупність укладених компанією угод як з окремого виду страхування, так і з усіх видів.
|
|
| Держава, як учасник страхового ринку, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.
Страховий нагляд здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) в аспектах рівня страхових тарифів, формування фондів страховиків, проведення інвестиційної політики, організації обліку та звітності та ін.
|
2015-07-04
472
